СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 березня 2008 року | Справа № 2-3/13241-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Заплава Л.М.,
Дугаренко О.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Матвійчука Геннадія Борисовича - директор товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000";
відповідача: Руденка Віктора Павловича, довіреність № 2326 від 11.12.07 - Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";
відповідача: Сокола Семена Віталійовича, довіреність б/н від 05.12.07 - Благодійна організація Всеукраїнський благодійний фонд "Гарант";
розглянувши апеляційні скарги Благодійної організації Всеукраїнського благодійного фонду "Гарант" та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 10.01-07.02.2008 у справі № 2-3/13241-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" (вул. Набережна ім. Пушкіна, 9, с.м.т. Гурзуф, м. Ялта, 98640)
до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, м.Ялта, 98600); (вул. Київська, 81, м. Сімферополь, 95000)
Благодійної організації Всеукраїнського благодійного фонду "Гарант" (вул. Бассейна 7-Б, м.Київ 4, 01004); (представнику Соколу С.В.: вул. Октябрська,12, офіс 21, м. Сімферополь, 95001)
про визнання права користування спорудами та визнання недійсним договору від 22.05.2007;
за зустрічним позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"
до товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонату з лікуванням "Молодіжний-2000"
про визнання недійсним договору № 255 від 24.12.2003
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 10.01-07.02.2008 у справі № 2-3/13241-2007 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" до Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління", Благодійної організації Всеукраїнського благодійного фонду "Гарант" про визнання права користування спорудами та визнання недійсним договору від 22.05.2007.
Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" право користування берегоукріплювальними спорудами смт. Гурзуф м. Ялта 1-й комплекс, у тому числі буною № 6 за договором № 255 на користування берегоукріплювальними спорудами, протизсувними і пляжними спорудами від 24.12.2003 протягом строку дії вказаного договору, тобто, до 24.12.2052. Визнано недійсним договір № 09/07, укладений між Державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" та Благодійною організацією Всеукраїнським благодійним фондом "Гарант" 22.05.2007.
У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" до товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" про визнання недійсним договору № 255 від 24.12.2003 відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Благодійна організація Всеукраїнський благодійний фонд "Гарант" подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, провадження у справі припинити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги Благодійної організації Всеукраїнського благодійного фонду "Гарант", вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
У зв’язку з хворобою судді Антонової І.В. 12.03.2008 за розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду В.В. Сотула у складі судової колегії була проведена заміна судді Антонової І.В. на суддю Дугаренко О.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 здійснено заміну Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" на його правонаступника - Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", розгляд апеляційної скарги відкладено на 19 березня 2008 року
Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" також звернулось з апеляційної скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" відмовити.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У жовтні 20 року товариство з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління", Всеукраїнського благодійного фонду "Професіонал”, просив визнати за товариством право користування берегоукріплювальними спорудами, протизсувними, пляжними спорудами та визнати недійсним договір № 255 від 24.12.2003.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2007 здійснено заміну первісного відповідача Всеукраїнського благодійного фонду "Професіонал” на належного відповідача - Благодійну організацію Всеукраїнським благодійний фонд "Гарант".
Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення вимог договору № 255 від 24.12.2003, відповідач - Державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" наполягає на розірванні угоди та одночасно уклав договір користування берегоукріплювальними спорудами, протизсувними та пляжними спорудами від 22.05.2007 з другим відповідачем.
Відповідач - Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", заперечуючи проти позову, одночасно звернувся з зустрічними вимогами, просив визнати договір № 255 від 24.12.2003, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" та Державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" недійсним (а.с.46, 110-112, том 1).
Клопотанням від 25.12.2007, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" уточнило позовні вимоги та просило визнати обидві редакції договору № 255 від 24.12.2003 недійсними.
Клопотанням від 29.12.2007, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" уточнило позовні вимоги та просило визнати договір № 255 від 24.12.2003, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" та Державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" недійсним та припинити провадження у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000", заперечуючи проти зустрічних вимог, вважає їх безпідставними (а.с. 144-145, том 1).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на загальний порядок укладення, зміни та розірвання договорів.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Судом встановлено, що 24.12.2003 між товариством з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" та Державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" було укладено договір № 255 на користування берегоукріплювальними спорудами, протизсувними і пляжними спорудами.
Строк дії договору визначено до 2052 року.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що Державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" має право в односторонньому порядку розірвати вказаний договір у разі невиконання Пансіонатом будь–якого з пунктів розділу 3.2. договору, а також будь якого підпунктів з пункту 2.5. договору. У цьому випадку Державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" за три тижні повинно письмово повідомити товариство з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" про намір розірвати договір. Після зазначеного часу договір вважається розірваним.
Пунктом 3.2.8 договору орендар прийняв на себе зобов’язання укласти в короткостроковий (не більш 5-ти років) договір оренди земельної ділянки, зайнятої майном, з відповідною радою та своєчасно проводити сплату за користування.
Посилаючись на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" умов вищезгаданого пункту договору, Державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" листом № 797 від 27.04.2007 повідомило позивача про дострокове розірвання договору № 255 від 24.12.2003 у зв’язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" у строк до 24.04.2007 не надало Державному підприємству "Кримське республіканське протизсувне управління" договір оренди земельної ділянки під буною № 6 (а.с. 66).
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.-12.09.2003 у справі № 2-8/11590.1-2003, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2004, визнано укладеним з моменту набрання чинності рішення договір оренди земельної ділянки загальною площею 0, 1911 га, у тому числі по угіддям: набережна –0, 0695 га, піски (пляж) –0, 1216 га, що розташовані між осями бун №№ 5, 6 у районі набережної ім. А.С. Пушкіна у с.м.т. Гурзуф на умовах, викладених у проекті договору від 29.11.2002, строком на 10 років.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано визнано, що на день спрямування Державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" на адресу позивача листа від 27.04.2007 про дострокове розірвання договору № 255 від 24.12.2003, позивач вже виконав умови цього договору щодо укладання договору оренди земельної ділянки, оскільки рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09-12.09.2003 про укладання договору оренди земельної ділянки між товариством з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" та Гурзуфською сільрадою набуло законної чинності 03.02.2004.
З огляду на вищенаведене вимога орендаря про дострокове розірвання договору з посиланням саме на невиконання орендарем пункту 3.2.8 угоди є безпідставною, а рішення суду першої інстанції про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" право користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами до 24.12.2052 є таким, що відповідає вимогам закону і встановленим обставинам справи.
Звертаючись з вимогою про визнання недійсним договору № 09/07 від 22.05.2007, укладеного між Державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" та Благодійною організацією Всеукраїнським благодійним фондом "Гарант", позивач посилається на порушення зазначеним правочином його права користування орендованим майном.
У відповідності зі статтями 215, 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з пунктом 4 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 № 02-5/111, якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, відповідає вищенаведеним нормам права та обставинам справи.
Як свідчать матеріали останньої, за наявності договору № 255 від 24.12.2003, безпідставно та в односторонньому порядку визнавши угоду розірваною, відповідач повторно передав спірне майно в оренду другому відповідачеві.
Згідно з пунктом 1 статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Оскільки на час укладення договору з Благодійною організацією Всеукраїнським благодійним фондом "Гарант" позивачеві як орендарю за договором № 255 належали певні майнові права, а саме - право користування об’єктом оренди, договір № 09/07 від 22.05.2007 є таким, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Пансіонат з лікуванням "Молодіжний-2000" у частині визнання недійсним оспорюваного ним договору.
Як було зазначено вище, правові підстави для визнання правочину недійсним визначені статтями 215, 203 Цивільного кодексу України.
Позивач за зустрічним позовом підставою для визнання недійсним договору № 255 від 24.12.2003 зазначив пункт 1 статті 229 Цивільного кодексу України, посилаючись на свою помилку щодо обставин, які мають істотне значення, що призвело до невідповідності зовнішнього та внутрішнього волевиявлення особи. При цьому позивачем не конкретизовано, у чому саме він помилявся при укладенні зазначеного правочину. Надалі, посилаючись на наявність двох редакцій договору, позивач без посилання на норми матеріального права просив про визнання недійсними обох та , одночасно, про припинення провадження у справі.
Судом встановлено, що екземпляри договору № 255 від 24.12.2003 сторін містять різній текст пункту 3.2.8 та інших пунктів цього договору.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, з часу укладення договору питання невідповідності підписаних сторонами екземплярів не виникало, договір виконувався як орендарем, так і орендодавцем.
Крім того, несвоєчасне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов пункту 3.2.8 договору навіть у редакції позивача за зустрічним позовом не може бути підставою для визнання договору недійсним, а сторони не позбавлені можливості звернення у встановленому порядку до відповідних органів для виявлення факту фальсифікації документа.
З цих же підстав судова колегія відхиляє клопотання Благодійної організації Всеукраїнського благодійного фонду "Гарант" про проведення судової експертизи на предмет встановлення підробки тексту договору № 255 від 24.12.2003.
У порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи долучено договір оренди земельних ділянок від 17.10.2007 № 3396, укладений між Гурзуфською селищною радою (орендодавець) та Благодійною організацією Всеукраїнським благодійним фондом "Гарант" (орендар).
Однак, зазначений акт не може бути прийнятий до уваги як такий, що вчинений після прийняття рішення у справі.
Повторно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог та відмову у зустрічних, оскільки зазначений висновок відповідає вимогам закону і матеріалам справи. а доводи апеляційних скарг його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Благодійної організації Всеукраїнського благодійного фонду "Гарант" та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.01-07.02.2008 у справі № 2-3/13241-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Л.М. Заплава
О.В. Дугаренко