ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.11 Справа № 30/5009/6058/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Приватного підприємства «ПСО Гермес»(юридична адреса: 69002,м. Запоріжжя, вул. Крива бухта, 2; поштова адреса: 69084, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 82)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Константа»(69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 71)
про стягнення 16329,60 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.09.2011р.;
від відповідача: не з’явився;
Приватне підприємство «ПСО Гермес»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Константа»16329,60 грн. заборгованості за отриманий згідно видаткової накладної № РН-Г000158 від 16.11.2009р. товар.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 205, 525, 526, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 193 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що за поставлений згідно видаткової накладної товар відповідач не розрахувався, в наслідок чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 16329,60 грн. Зауважує, що відповідно до домовленості сторін, викладеної у листі від 13.11.2009р. (вих. №13) відповідач мав оплатити вартість поставленого товару в строк до 07.12.2009р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6058/11, розгляд справи призначено на 03.11.2011р.
За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення по заявленій до стягнення сумі.
Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Константа»–вимоги ухвали суду від 10.10.2011р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 10.10.2011р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 03.11.2010р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 11.10.2011р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і більш ніж за три тижня до дати слухання.
Згідно з наданим позивачем Витягом з ЄДР серії АЕ № 965338 станом на 21.07.2011р. місцем знаходження ТОВ «Будівельна компанія «Константа»є м. Запоріжжя, вул. Артема, 71, що відповідає відомостям, вказаним позивачем у позовній заяві.
Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.04.2011р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2009р. на підставі домовленості шляхом підписання листа від 13.11.2009р. (вих. № 18) Приватним підприємством «ПСО Гермес»(продавцем, позивачем у справі) за видатковою накладною № РН-Г000158 від 16.11.2009р. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Константа»(покупцю, відповідачу у справі), а останнім – прийнято товар на загальну суму 16329,60 грн.
Вказані обставини підтверджуються копією видаткової накладної № РН-Г000158 від 13.11.2009р., копією довіреності № БК 000003 від 16.11.2009р., долученими до матеріалів справи (арк. справи 10, 11).
Відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті вартості товару не виконав.
22.07.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату протягом десяти днів з моменту її отримання суми боргу, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами відправки кореспонденції (арк. справи 14).
Зазначена вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Константа»16329,60 грн. заборгованості за отриманий згідно видаткової накладної № РН-Г000158 від 16.11.2009р. товар є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Як випливає з матеріалів справи, на підставі підписаного сторонами листа від 13.11.2009р. (вих. № 18) та двосторонньо підписаної видаткової накладної № РН-Г000158 від 16.11.20009р. між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов’язки, а саме: обов’язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов’язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
В даному випадку, у листі та спірній видатковій накладній міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В даному випадку в підписаному сторонами листі відповідач зобов’язався здійснити оплату протягом 15 банківських днів з моменту поставки. Факт отримання товару за вказаною накладною підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання та передав відповідачу товар на суму 16329,60 грн. Вартість товару протягом 15 банківських днів після його прийняття відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача по видатковій накладній товар, яка станом на 10.10.2011р. (момент подання позову) становить 16329,60 грн.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги Приватного підприємства «ПСО Гермес»про стягнення з відповідача 16329,60 грн. заборгованості за отриманий згідно товар і задовольняє їх в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань щодо оплати отриманого від позивача товару.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі (державне мито в сумі 163,30 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства «ПСО Гермес»(м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Константа»(м. Запоріжжя) задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Константа»(69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 71; код ЄДРПОУ 35802561; п/р 26006315473591 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) на користь Приватного підприємства «ПСО Гермес»(69002, м. Запоріжжя, вул. Крива бухта, 2; поштова адреса: 69084, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 82; код ЄДРПОУ 34948235; п/р 26006210225019 в АТ «ПроКредит Банк»м. Київ, МФО 320984) 16329 (шістнадцять тисяч триста двадцять дев’ять) грн. 60 коп. заборгованості, 163 (сто шістдесят три) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.11.2011р.