Справа №22-27/2006 Категорія 22
Головуючий у 1 інстанції: Цімбота В.І. Доповідач: Дроботя В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 07 дня Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого - Дроботі В.В.,
суддів Чужі Ю.Г., Кожух О.А., при секретарі Карбованець М.В., з участю сторін та їх представників,
розглянула у відкритому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 23 червня 2005 року,-
встановила:
ОСОБА_1 пред"явила до ОСОБА_2 позов про поділ майна.
Позивачка зазначала, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 1983 по 2004 роки, під час якого вони побудували житловий будинок АДРЕСА_1. Місцева Рада у зв"язку з наявністю спору право власності на будинок не зареєструвала.
Посилаючись на зазначені обставини та на неможливість спільного користування будинком, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частини будинку та провести його поділ на дві ізольовані частини.
Мати відповідача ОСОБА_3 пред"явила до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов про визнання за нею права власності на спірний будинок.
Свої вимоги обгрунтувала тим, що будинок по АДРЕСА_1вона побудувала власними силами та за власні кошти. Жоден з відповідачів участі у будівництві будинку ані коштами, ані особистою працею не приймав, а тому не може претендувати на частку в ньому.
При повторному розгляді суд визнав за відповідачем та його матір"ю право власності за кожним на 1/2 частину будинку. У позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги, а у вимогах ОСОБА_3 відмовити. Посилається на те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи та невірно застосував матеріальний закон.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу №435-ГУ від 16 січня 2003 року колегія застосовує до правовідносин, що виникли між сторонами спору норми ЦК України ( в редакції 1963 року), а також норми Кодексу про шлюб та сім"ю 1969 року.
По справі є доведеними та встановленими слідуючі, обставини.
Мати відповідача ОСОБА_3 з 1963 року є власником жилого будинку АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу, будівельний паспорт, дані інвентарбюро).
Спірний будинок було прийнято після будівництва в експлуатацію у 1988 році (а.с.5,6).
Визнавши за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірного будинку суд першої інстанції не врахував, що вона в силу закону не могла претендувати та бути власником його частини, оскільки чинною на той час ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР було передбачено, що в особистій власності громадянина міг знаходитись лише один житловий будинок (або частина його).
Враховуючи, що вимоги ОСОБА_3 на час виникнення правовідносин регулювались саме цим законом, то у їх задоволенні слід відмовити.
Є також доведеним, що спірний будинок було побудовано на місці старого, що належав відповідачу. Дозвіл на перебудову відповідач одержав у 1983 році, будівництво було розпочато у 1984 році, а завершено у 1988 році (а.с.5,6,64).
Позивачка у шлюбі з відповідачем перебувала з 1983 по 1999 роки (а.с.56).
Як стверджено висновком технічної експертизи дійсна вартість жилого будинку на час спору становить 154753,44 грн. Вартість використаного будівельного матеріалу з будинку відповідача, належного йому до шлюбу, становить 12302,12 грн.
Застосовуючи правило ст.25 Кодексу про шлюб та сім"ю, чинного на час виникнення правовідносин між позивачкою та відповідачем, колегія приходить до висновку, що жилий будинок, що був власністю ОСОБА_2, за час шлюбу істотно збільшився у своїй цінності внаслідок трудових та грошових затрат позивачки та відповідача, а тому він є об"єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя.
Згідно ст.28 КпШС доля позивачки станом на 1988 рік у цьому майні становила 1/2.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 жилого будинку АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Є обгрунтованими і її вимоги про поділ будинку.
Згідно висновку технічної експертизи такий можливий на дві рівні частини. Вартість обох часток є практично однаковою.
При обранні варіантів поділу колегія враховує, що з позивачкою проживають двоє дітей, а тому вважає за доцільне та справедливе присудити їй квартиру №2 за висновком експерта.
Оскільки на новий будинок була використана частина будівельних матеріалів, належних відповідачу, то він не повинен сплачувати позивачці різницю у виділених приміщеннях та судові витрати, позаяк ця сума покривається дошлюбним накопиченням позивача.
Таким чином, у відповідності до вимог п.п.З та 4 ч.І ст.309 ЦПК України колегія суддів ухвалює нове рішення про задоволення вимог позивача та відмову у вимогах ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду від 23 червня 2005 року скасувати.
Ухвалити нове, яким вимоги ОСОБА_1 задовольнити, у вимогах ОСОБА_3 - відмовити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожним право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, поділивши його в натурі у такий спосіб:
ОСОБА_2 виділити приміщення квартири № 1 : коридор 4,45 кв.м., ванну 5,26 кв.м., кухню 14,15 кв.м., житлову кімнату 19,0 кв.м., приміщення цокольного поверху 46,01 кв.м./ всього 88,87 кв.м.
ОСОБА_1 виділити при' міщення квартири №2: коридор 7,69 кв.м., житлову кімнату 15,8 кв.м., холл 7,47 кв.м., ванну 4,8 кв.м., кухню 8,1 кв.м., приміщення цокольного поверху 13,77 кв.м, та 29,04 кв.м., всього 86,67 кв.м. Витрати по переобладнанню будинку (влаштування перегородки 0,9м.) покласти на позивачку ОСОБА_1.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді:
Дроботя В.В.
Чужа Ю.Г. Кожух О.А.
Заступник голови апеляційного суду Закарпатської області
Дроботя В.В.