Справа № 2-а-1414/2011

Постанова

іменем України

“10” листопада 2011 р. Балаклавський районний суд м. Севастополя

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря – Іванової В.В.

Суддя Балаклавського районного суду м. Севастополя Шкірай М.І., розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»до Інкерманської міської Ради  про  скасування рішення,

Встановив

29 серпня 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»   звернулось до суду з адміністративним позовом до Інкерманської міської Ради   та просило  скасувати рішення VIII  сесії  VI скликання Інкерманської міської Ради від 03 червня 2011року №08/206 «Про внесення змін до рішення Інкерманської міської Ради 318/346 від 24.12.2004р., до договору оренди та обов’язкові додатки до договору оренди земельної ділянки площею 3,0262 га по Сімферопольському шосе, 16, заключного між Інкерманською міською Радою та ТОВ «Кримсплав», згідно зі ст..ст. 25,26, 59  Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  ст.ст.2, 4,13 Закону України «Про оренду землі».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Інкерманською міською Радою  у односторонньому порядку, тобто без попередньої домовленості з ТОВ «,Кримсплав»змінені умови Договору оренди земельної ділянки та Інкерманська міська Рада намагається примусити ТОВ «Кримсплав» до вчинення дій, в яких воно не є зацікавленим, внаслідок чого порушені  законні права підприємства.

Ухвалою суду від 08.09.2011 року, на підставі ст.ст. 104-107 КАС України, по справі відкрито  провадження. Відповідачем отримано вказану копію ухвали та копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами 23.09.2011 року, але, заперечень проти позову на адресу суду не надійшло, у зв’язку з чим суд розглянув справу на підставі наданих доказів, яких, на думку суду, достатньо для вирішення спору за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частина 2 статті  626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі»дає визначення договору оренди земельної ділянки –«це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства».

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Стаття 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» зазначає, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

З зазначеного видно, що  29 грудня  2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений  Договір на підставі якого  між ними виникли договірні правовідносини. При цьому Відповідач відповідно до частини 3 статті 8 Господарського кодексу України виступає в них суб’єктом господарювання, а не суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 30 Закону України «Про оренду землі»встановлює, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільні кодекси України зміна договору здійснюється в такій же формі, як і договір, який змінюється, або розривається, якщо інше не встановлене договором або законом, або не виходить із звичаїв ділового обороту.

Згідно з вимогами  статті 188 Господарського кодексу України  зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином,  з наведених вище правових норм видно, що правовіднисини між сторонами є диспозитивними, то є зрозумілим, що зміни до укладеного між Позивачем і Відповідачем Договору можливо внести лише у випадку попердньої домоволеності та за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст.142-155 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»визначено, що сільські, селищні,   міські   ради  правомочні  розглядати  і вирішувати питання,  віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно частин 1 та 4 статті 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання  виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими  законами,  що  передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві  та Севастополі,  іншими  законами. Органи  місцевого  самоврядування можуть здійснювати  щодо  суб'єктів  господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Незаконне  втручання  органів  та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів  господарювання забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та  інші акти у формі рішень.

За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»(абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002).

Статтями 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»визначено вичерпний перелік повноважень місцевих рад. Зазначеним Законом до компетенції місцевих (селищних) рад не належать повноваження щодо втручання до господарської діяльності господарюючих суб’єктів приватної форми власності. Повноважень щодо примушення господарюючих суб’єктів приватної форми власності до укладення, внесення змін та припинення господарських договорів місцевим радам також не надається.

Таким чином суд приходить до висновку, що Відповідач не може нав’язувати Позивачу свою волю щодо внесення змін і доповненнь до Договору, та відповідно, Відповідач не може зобов’язувати Позивача вчинити дії (укласти угоди) своїм актом (рішенням).

Також, Відповідач своїм рішенням  незаконно проводить зміну цільового призначення земельної ділянки по Договору оренди   .

Поряд з цим, відповідно до пп. 1, 2 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до той або іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з п. 5 вищезазначеною статті  види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Із зазначених норм слідує, що земельна ділянка, яка була надана  юридичної особі в оренду, та яка відноситься до певної категорії земель (у даному випадку землі промисловості), орендар має право використовувати на свій розсуд у межах   вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії,

Крім того, обов’язковою умовою зміни цільового призначення земельної ділянки є погодження такої зміни з місцевими органа ми виконавчої влади —районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. При цьому, якщо змінюється цільове призначення не всієї, а лише частини земельної ділянки, то зміна цільового призначення здійснюватиметься після складання проекту відведення земельної ділянки. Необхідність складання зазначеного проекту обумовлена тим, що при зміні цільового призначення частини земельної ділянки вона по діляється на дві, з яких одна зберігає попереднє цільове при значення, а інша —набуває нового цільового призначення. Виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ді лянку потребує складання проекту її відведення. Для підготовки проекту відведення земельної ділянки особа, зацікавлена у зміні цільового призначення частини ділянки, повинна укласти з землевпорядною організацією договір на складання даного проекту.

Як вбачається з положень ст. 21 Земельного кодексу України належним чином установлене (змінене) цільове призначення земельної ділянки визначає характер обов'язків її користувача щодо використання ділянки. Користувач земельної ділянки зобов'язаний використовувати її виключно за цільовим призначенням, визначеним відповідним органом влади. Тому особи, які допустили порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, відповідно до пп.. 3.1.2 п. 3.1  Українського класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзема України від 24 квітня 1998р. № 14-1-7/1205, землі  металургії та обробки металу (від господарської діяльності Позивача) відносяться до категорії земель промисловості.

Згідно до пп. 1.1. п. 1, пп. 5.1  п.5 Договору №08/07-3 від 29.12.2007р., укладений на 15 років,  цільове призначення орендованої земельної ділянки є обслуговування  виробничного комплексу ТОВ «Кримсплав», з віднесенням цих земель до категорії промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики,  оборони згідно з  Українським класифікатором землі.   

Вищезазначеними пунктами Договору та Земельним кодексом України передбачено, що  орендар гарантує, що має всі повноваження і законні права на здійснення діяльності на орендованій земельній ділянці згідно мети визначеної в договорі, вимагаги надання орендодавцем для використання земельну ділянку після підписання договору оренди, використовувати на власний розсуд відповідно до мети, зазначеною у Договорі.

Підпунктом 9.2.2 п. 9 Договору передбачене зобов’язання  ТОВ «Кримсплав»використовувати земельну ділянку строго за цільовим призначення, що і забезпечується Позивачем у повному обсязі.

З цього приводу необхідне зазначити, що вимога, викладена у п. 1 Рішення Інкерманської міської ради від 03.06.2011р. щодо зміни цільового призначення  у односторонньому порядку,  змушує ТОВ «Кримсплав» порушити  умови Договору, що може привести до негативних наслідків для підприємства, передбачених   пп.. 14.3 п. 14 Договору ( підстава припинення Договору оренди землі).

Таким чином, як слідує з пояснень наданих у ході судового засідання,  матеріалів справи  Договором оренди земельної ділянки №08/07-3 від 29.12.2007р., технічною  документацією на зазначену земельну ділянку, додатками до Договору, обопільно Орендодавцем  та  Орендарем  визначено  цільове призначення земельної ділянки  (категорія –землі промисловості).

Нормами Земельного кодексу Орендарю надано право використовувати орендовану земельну ділянку на свій розсуд   у межах категорії земель промисловості, підстав для зміни цільового призначення земельної ділянки  немає.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 6 Господарського кодексу України встановлює, що загальними принципами господарювання в Україні є: свобода   підприємницької  діяльності  у  межах,   визначених законом та заборона  незаконного втручання органів  державної  влади  та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до частин 1-3 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує  захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів. Порядок   захисту   прав   суб'єктів   господарювання   та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Частина 10 статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України»закріплює, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пп. «а» п. 5.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта  господарювання вчинити  певні  дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність,  за умови, що оскаржуваний акт згідно  із  законодавством  України  є обов'язковим до виконання.

Тотожною є й позиція Конституційного Суду України, який в пп. 3 п. 1 резолютивної частини свого Рішення № 10-рп/2010 від 01.04.2010 встановлює, що «положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності».

Рішенням від 03.06.2011г. № 08/207 Інкерманська міська  рада зобов’язує ТОВ «Кримсплава»вчинити певні дії, а саме укласти додаткову угоду до договору оренди землі, отже справа по оскарженню даного рішення відноситься до компетенції адміністративних судів.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав,  свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення  VIII  сесії VI  скликання  Інкерманської міської  ради від 03 червня 2011 року № 08/207  підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст.  94 КАС України  суд присуджує стягнути з місцевого бюджету Балаклавського району м. Севастополя  на користь позивача судові витрати  у сумі 3 грн. 40 коп.

Керуючись, ст. ст. 160-163 КАС України, суд,-

Постановив :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав» до Інкерманської міської Ради - задовольнити .

Скасувати рішення VIII  сесії VI  скликання  Інкерманської міської  ради від 03 червня 2011 року № 08/207  «Про внесення змін  до Договору оренди земельної ділянки  площею 0,8650 га по Сімферопольському шосе, 16 в м. Інкерман, укладений між Інкерманською міською радою та ТОВ «Кримсплав»29.12.2007р., зареєстрованого 05.05.2008р. за №040866200005 та укладення додаткової  угоди до договору оренди

Стягнути з місцевого бюджету Балаклавського району м. Севастополя на користь ТОВ «Кримсплав» судові витрати у сумі - 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Балаклавський районний суд м. Севастополя, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.

  Суддя