КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
26.02.08 р. № 04-02-11/4174
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мостової Г.І.,
суддів: Жук Г.А.,
Рудченка С.Г.
при секретарі судового засідання Рустам’яні Е.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»на рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 р.
у справі №04-02-11/4174 (суддя Упир І.І.)
за позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір’я», с.Плескачівка Смілянський р-н
до Відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів», с.Хацьки Черкаський р-н
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Приватний підприємець Брігінець Валерій Михайлович, м. Сміла
про стягнення 670 286,92 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Прилуцький В.Н. - дов. №2ю від 12.12.2007 р.
від відповідача: Чумакова Н.Е. –дов. б/н від 01.10.2007 р., Савенко О.О. –дов. б/н від 01.10.2007 р.
від третьої особи: не з’явилися
встановив:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 р. позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів» на користь ВСК «Міжгір’я»збитки у сумі 641 277 грн. вартості зерна пшениці, 29 009,92 грн. витрат по зберіганню зерна пшениці, 25 000 грн. витрат за надані юридичні послуги, 1 700 грн. держаного мита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу №265 від 12.12.2007 р. (вх. суду № 2-04/3/853/3214 від 27.12.2007 р.), в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити повністю.
Представники відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник позивача подав відзив №015 від 11.02.2008 р., в якому проти апеляційної скарги заперечує та просить залишити без змін рішення місцевого суду.
Представник третьої особи в судове засідання вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, не виконав вимоги ухвали суду, витребуваних судом документів не подав.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія апеляційного суду встановила наступне.
Відповідно ст.101 ГПК України апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.
Правовідносини між сторонами врегульовано договором №48 від 22.08.2000 р. на послуги по збиранню зерна (т.1, а.с.8). Відповідно до умов вказаного договору, а саме:
· п.1. позивач (замовник) прийняв на себе зобов’язання здати, а відповідач (виконавець) зобов’язався прийняти для визначення якості, доробки, сушки, відповідального зберігання (послуги) зерна колосових, бобових і насіння олійних культур (зерно);
· п.п.2.1., 2.1.4., 2.1.5., 2.1.6., 2.1.7. замовник зобов’язаний: завчасно за три дні повідомити виконавця про необхідність відпуску чи відвантаження зерна, яке знаходиться на зберіганні; самостійно замовляти транспорт і оплачувати провізні тарифи по перевезенню зерна, а також попередньо узгоджувати з виконавцем вид транспорту, яким буде завозитися зерно (вантажопідйомність, габарити); до 01.05.2001 р. провести вибірку зерна із складу виконавця; забезпечити присутність представника при прийому та відвантаженні зерна;
· п.2.2. замовник має право вносити пропозиції по зміні пунктів цього договору та в разі необхідності продовження строку дії договору звертатися з цього приводу в письмовій формі виконавця не пізніше 1 місяця до кінця дії договору;
· п.п.2.3.1., 2.3.4., 2.3.5. виконавець зобов’язаний: своєчасно прийняти від замовника зерно та забезпечити визначення його якості. Приймання оформляти приймальною квитанцією ф.13 у двох примірниках, один з яких разом з аналізною карткою якості видаватимуться замовнику. Аналіз на картка видається замовнику по сформованій партії зерна; здійснювати всі належні заходи для збереження майна замовника, не допускаючи необґрунтованих витрат, зниження якості та погіршення його властивостей; не проводити відпуск або відвантаження зерна без письмової згоди замовника і не користуватися ним;
· п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.6. замовник сплачує виконавцю вартість послуг за діючими на підприємстві тарифами згідно акта виконаних робіт. Ставки тарифів за послуги виконавця діючі до 01.04.2000 р. Оплата здійснюється щомісяця не пізніше двох робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт і пред’явлення виконавцем рахунку на здійснені послуги. З 01.05.2001 р. для зберігання застосовується подвійний тариф;
· п.п.4.2., 4.3. за втрату чи псування зерна, а також реалізацію його без згоди замовника, виконавець відшкодовує замовнику заподіяні ним збитки. У разі несвоєчасної оплати за надані виконавцем послуги замовник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми оплати за кожен день затримки.
Позивач передав на зберігання відповідачу зерно пшениці озимої 3-го класу у кількості 493,29 тонн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №30620 від 22.08.2000р., №30622 від 22.08.2000р., №70960 від 23.09.2000р., №70962 від 24.09.2000р., №70964 від 24.09.2000р., №90763 від 24.09.2000р., №70961 від 24.09.2000р., №70958 від 23.08.2000р., №30624 від 23.08.2000р., №30622 від 23.08.2000р., №30623 від 22.08.2000р., №30621 від 22.08.2000р., №30619 від 21.08.2000р., № 30618 від 21.08.2000р., №30614 від 12.07.2000р., №30616, №70659 від 16.09.2000р., №70929 від 13.09.2000р., № 70932 від 14.09.2000р., №70930 від 14.09.2000р., №70934, №70935 від 14.09.2000р., №70933, №70668 від 17.09.2000р., №70670, №70669 від 17.09.2000р., №70943 від 15.09.2000р., №30618 від 23.08.2000р., №70944 від 16.09.2000р., №70947 від 16.09.2000р., №70946 від 14.09.2000р., №70948 від 16.08.2000р., №70949 від 16.09.2000р., №70950 від 16.09.2000р., №70658 від 16.09.2000р., №70660 від 16.09.2000р., №70929 від 13.09.2000р., №70659 від 16.09.2000р., №70932 від 17.09.2000р., №70930 від 14.09.2000р., №70931 від 14.09.2000р., №70674 від 23.09.2000р., №70675, №70671 від 23.09.2000р., №70672, №70673 від 23.09.2000р., №70938 від 16.09.2000р., №70940, №70945 від 15.09.2000р., №30625 від 23.08.2000р., №70661 від 16.09.2000р., №70663 від 17.09.2000р., №70662, №70664 від 17.09.2000р., №70665, №70667 від 17.09.2000р., №70666 від 17.09.2000р., №70651 від 23.09.2000р., №70652 від 23.09.2000р., №70957 від 23.09.2000р., №70942 від 15.09.2000р., №70939 від 15.09.2000р., №70941 від 15.09.2000р., №70937 від 14.09.2000р. та карткою аналізу зерна (т.1 а.с.18-82).
ВСК «Міжгір’я»звернувся до відповідача з листом б/н від 25.06.2001р., де зазначено наступне: «Прошу переоформити пшеницю 3 класу в кількості 493,290 тонн з рахунку ВСК «Міжгір’я»с. Плескачівка на приватного підприємця Брігінець В.М., м.Сміла»(оригінал листа від 25.06.2001 р. на а.с.10 т.1).
На виконання вказаного розпорядження ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»видано наказ №145 від 02.07.2001 р. про переоформлення на приватного підприємця Брігінець В.М. пшениці 3 класу в кількості 493,290 тонн (т.1 а.с.12).
Як вбачається з Акту звірки по зберіганню пшениці 3 класу на ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»та належить ВСК «Міжгір’я», що підписаний головними бухгалтерами підприємств (т.1 а.с.14) сторони договору встановили, що згідно з показниками бухгалтерського обліку ВСК «Міжгір’я»про поставлену і відвантажену продукцію станом на 15.07.2001 р. рахується на зберіганні на ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»пшениці 3 класу 493,290 тонн. По показниках бухгалтерського обліку ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»пшениця 3 класу, що належить ВСК «Міжгір’я»відсутня. Розбіжність між бухгалтерськими даними складає 493,290 тонн.
Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія апеляційного суду вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме: протиправної поведінки відповідача, зокрема, та безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, розмір збитків, взагалі. І як наслідок, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 р. у справі №04-02-11/4174 підлягає скасуванню, враховуючи наступне.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Оскільки, правовідносини між сторонами врегульовано договором №48 від 22.08.2000 р., порушення якого виникло у 2001 р., то враховуючи п.10 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, при винесені постанови колегією апеляційного суду застосовуються положення ст.ст.203, 209, 210, 418, 419 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р. (надалі по тексту - ЦК УРСР).
Відповідно до ст.203 ЦК УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником. Особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання (ст.209 ЦК УРСР).
Отже, підсумовуючи викладене, загальними підставами для стягнення збитків з особи яка їх заподіяла, є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв’язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.
Неправомірною є поведінка, яка порушує норми законів чи інших нормативних актів, а також умови договору.
Відповідно до п.п.2.3.5. договору №48 від 22.08.2000 р. на послуги по збиранню зерна виконавець (відповідач) зобов’язаний не проводити відпуск або відвантаження зерна без письмової згоди замовника (позивача) і не користуватися ним (т.1, а.с.8). Отже, єдиний необхідний відповідно до п.п.2.3.5. договору документ з розпорядження зерном – це письмова згода замовника (позивача).
Позивач звернувся до відповідача з листом б/н від 25.06.2001р., де зазначено наступне: «Прошу переоформити пшеницю 3 класу в кількості 493,290 тонн з рахунку ВСК «Міжгір’я»с. Плескачівка на приватного підприємця Брігінець В.М., м.Сміла»(оригінал листа від 25.06.2001 р. на а.с.10 т.1). Як зазначив позивач у позовній заяві, цей лист про переоформлення пшениці було направлено ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»у зв’язку з виконанням договору купівлі-продажу пшениці №33 від 20.06.2001 р., який позивач уклав з приватним підприємцем Брігінцем В.М. Колегія апеляційного суду звертає увагу також на те, що цей лист не містив жодних застережень щодо прав ПП Брігінця В.М. на подальше розпорядження зерном пшениці.
На виконання вказаного розпорядження ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»видано наказ №145 від 02.07.2001 р. про переоформлення на приватного підприємця Брігінець В.М. пшениці 3 класу в кількості 493,290 тонн (т.1 а.с.12).
Отже, колегія апеляційного суду, враховуючи також вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.08.2007 р. у справі №1-44/2007 (т.2 а.с.85-104) встановила, що висновки місцевого суду про встановлені обставини і правові наслідки, а саме щодо того, що: «факт відпуску зерна пшениці, що належало ВСК «Міжгір’я»ПП Брігінцю В.М. без розпорядження ВСК «Міжгір’я»встановлений вироком суду і не підлягає доведенню в цій справі»не відповідають дійсності та не підтверджуються а ні вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.08.2007 р. у справі №1-44/2007, а ні достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Крім того, відповідно до п.п.2.1.7. договору №48 від 22.08.2000 р. на послуги по збиранню зерна замовник (позивач) зобов’язаний забезпечити присутність представника при прийому та відвантаженні зерна. Однак, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі, і з вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.08.2007 р. у справі №1-44/2007 (т.2 а.с.91-93) позивач не направив свого представника разом з листом б/н від 25.06.2001р., а видав заяву про переоформлення пшениці особисто приватному підприємцю Брігінцю В.М., не звернувши уваги на те, що відповідно до договору це єдиний необхідний документ з розпорядження зерном.
І як наслідок, колегія апеляційного суду вважає, що порушення відповідачем умов договору №48 від 22.08.2000 р. на послуги по збиранню зерна - неправомірна поведінка відповідача –відсутня та позивачем не доведена.
Відповідно до ст.209 ЦК УРСР передбачено презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні збитків, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування відсутності його вини у заподіянні збитків. Місцевим судом у порушення норм матеріального права (ст.ст.209,418 ЦК УРСР) не досліджувалося питання про наявність вини (у формі умислу або грубої необережності) відповідача у заподіянні збитків.
При дослідженні матеріалів справи, колегія апеляційного суду встановила, що оскільки відповідач належним чином спростував наявність винних дій зі своєї сторони, - відповідачем доведено відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу. При цьому, колегія апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ст.415 ЦК УРСР особа, що здала майно на схов, вправі в будь-який час зажадати його від охоронця, а охоронець зобов’язаний повернути майно на першу вимогу особи, що здала його на зберігання, незалежно від строку схову. Якщо майно здано на схов до вимоги або без зазначення строку, охоронець вправі у будь-який час відмовитись від договору, але зобов’язаний надати особі, що здала майно на схов, достатній за даних умов строк для його одержання.
Якщо по закінченні строку схову, передбаченого в договорі, або строку, зазначеного охоронцем у порядку ст.415 цього Кодексу, майно не буде взяте назад тим, хто здав його на схов, охоронець надалі відповідає за втрату, нестачу або пошкодження цього майна лише при наявності з його боку умислу або грубої необережності (ст.418 ЦК УРСР).
Отже, враховуючи, що відповідно до п.п.2.1.6. договору №48 від 22.08.2000 р. на послуги по збиранню зерна замовник (позивач) був зобов’язаний до 01.05.2001 р. провести вибірку зерна із складу виконавця, а по закінченні строку схову, тобто після 01.05.2001 р., зерно не було взяте назад позивачем, то охоронець (відповідач) відповідно до ст.418 ЦК УРСР надалі відповідає за втрату, нестачу або пошкодження цього майна лише при наявності з його боку умислу або грубої необережності.
Як вбачається з вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.08.2007р. у справі №1-44/2007 приватний підприємець Брігінець Валерій Михайлович визнаний винним, зокрема, у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 КК України, за шахрайство відносно ВСК «Міжгір’я», підроблення документа (як було встановлено судовою почеркознавчою експертизою текст та підписи від імені посадових осіб виконанні Брігінець В.М. та ймовірно Брігінець В.М., а відбиток печатки ВСК «Міжгір’я»виконаний не традиційним способом за допомогою кольорового струминного принтера комп’ютера) та використання завідомо підробленого документа, при цьому йдеться саме про довіреність серії ЯДБ №106143 від 02.07.2001 р., була видана ВСК «Міжгір’я»на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.11).
Однак, вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси щодо посадових осіб ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»не було встановлено наявності умислу або грубої необережності, недбалості, шахрайства, або порушення обов’язків щодо охорони майна.
Отже, на думку колегії апеляційного суду, збитки завдані ВСК «Міжгір’я» саме винними діями приватного підприємця Брігінець В.М., що підтверджується вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.08.2007 р. у справі №1-44/2007.
Обов’язковою підставою відповідальності є також причинний зв’язок між неправомірною поведінкою і збитками, який характеризують наступні положення: причинний зв’язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ. Причина завжди передує результату, а останній - це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією при чин; причина з необхідністю породжує свій на слідок. Там, де зв’язок результату з дією, що йому передувала, випадковий, взагалі немає при чинного зв’язку, а є проста послідовність подій; причина і наслідок мають значення відносно кон кретного випадку; при виявленні причинно-наслідкових зв’язків у суспільних відносинах необхідно розріз няти суспільні та звичайні причини, тобто юридично-значиму причину, якою завжди є по ведінка людини, та звичайний зв’язок подій, пов’язаний з результатом.
Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду встановила, що у цьому конкретному випадку зв’язок результату (втрата зерна пшениці 3 класу в кількості 493,290 тонн вартістю 641 277 грн. внаслідок шахрайства приватного підприємця Брігінець В.М. відносно ВСК «Міжгір’я», підроблення Брігінцем В.М. документа ВСК «Міжгір’я»та використання останнім завідомо підробленого документа ВСК «Міжгір’я», збитки від оплати послуг по зберіганню зерна пшениці на суму 29 009 грн., збитки від оплати юридичних послуг на суму 25 000 грн.) з діями, що йому передували (видача ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»наказу №145 від 02.07.2001 р. про переоформлення на приватного підприємця Брігінець В.М. пшениці 3 класу в кількості 493,290 тонн на виконання розпорядження ВСК «Міжгір’я», викладеного в листі б/н від 25.06.2001р., про переоформлення пшениці у зв’язку з виконанням договору купівлі-продажу пшениці №33 від 20.06.2001 р., який позивач уклав з приватним підприємцем Брігінцем В.М.) випадковий, наявна проста послідовність подій, отже відсутній при чинний зв’язок.
Крім того, колегія апеляційного суду вважає, що місцевий суд в порушення норм матеріального права, визнав доведеною суму збитків при відсутності належних для цього доказів та прийняв до уваги розрахунок збитків, проведений позивачем, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.419 ЦК УРСР якщо при здачі майна на схов була зроблена оцінка цього майна, яка була зазначена у договорі, відповідальність охоронця обмежується сумою оцінки, коли не доведено, що дійсна вартість майна, якого не вистачає, перевищує цю суму.
Звертаючись з позовом про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання зерна пшениці, у зв’язку з втратою відповідачем 493,29 тон зерна пшениці 3-го класу, позивач обґрунтовує вартість 1 тони зерна вартістю 1 тони зерна, що визначена у п.1.1. договору купівлі-продажу №33 від 20.06.2001 р., а саме: 940 грн. за 1 тону (т.1, а.с.9).
В подальшому позивач подав доповнення до позовної заяви №26 від 02.02.2004 р. (вх. місцевого суду №1656 від 05.02.2004 р., т.1, а.с.182-184), в якому просить стягнути з відповідача прямі збитки від втрати 493,29 тон пшениці на суму 641 277 грн., де вартість однієї тони пшениці 3-го класу станом на 08.01.2004 р. визначена згідно з довідкою Товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України №13 від 26.01.2004 р. та складає 1300 грн.
Оцінивши вищевказану довідку, колегія апеляційного суду не вважає її належним та допустимим доказом, що підтверджує дійсну вартість втраченого майна, оскільки відповідно до п.2 договору №48 від 22.08.2000 р. на послуги по збиранню зерна заставна вартість зерна виконавцем визначається по біржовим цінам на термін здачі зерна, тобто до 01.05.2001 р., а з довідки Товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України №13 від 26.01.2004 р. не вбачається вартість зерна на термін його здачі, а саме: у 2001 р.
Крім того, вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.08.2007р. у справі №1-44/2007 встановлено, що ВСК «Міжгір’я»в період до 20.07.2001 р. отримало від приватного підприємця Брігінець В.М. в оплату за договором купівлі-продажу пшениці 3 класу частину грошових коштів у розмірі 138 500 грн. Однак, незважаючи на це, місцевим судом позовні вимоги про стягнення вартості втраченого зерна пшениці у розмірі 641 277 грн. були задоволено повністю.
Отже, колегія апеляційного суду вважає, що висновки місцевого суду про встановлені обставини і правові наслідки не відповідають дійсності та не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Щодо стягнення прямих збитків, які складаються з затрат по оплаті послуг по зберіганню зерна у сумі 29 009,92 грн., то колегія апеляційного суду також не погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду встановила, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують сплату саме позивачем 29009,92 грн., оскільки в матеріалах господарської справи наявне лише платіжне доручення №77 від 06.04.2001 р. (т.1, а.с.85), яким ВСК «Міжгір’я»сплатив ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»5000 грн. за зберігання та сушіння зерна озимої пшениці ІІІ кл. згідно рахунку №286 від 09.02.2001 р.; та виписка з особового рахунку позивача від 12.03.2001 р., де вказано про оплату за зберігання та сушку зерна ІІІ кл. згідно рахунку №286 від 09.02.2001 р. у розмірі 4 000 грн. (т.1, а.с.84).
А з акту звірки взаєморозрахунків б/н б/д (т.1, а.с.87), що на думку місцевого суду підтверджує сплату позивачем відповідачу вартості послуг по зберіганню зерна пшениці у розмірі 29009,92 грн., вбачається, що сторони звіривши розрахунки навпаки встановили факт проведення позивачем оплати за надані послуги лише у розмірі 9000 грн., а також встановили, що сальдо на користь відповідача складає 20 009,92 грн.
Крім того, колегія апеляційного суду вважає, що оскільки витрати по оплаті послуг на зберігання та сушку передбачені п.3.1. договору №48 від 22.08.2000 р. на послуги по збиранню зерна, отже, не є додатковими витратами, що понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язань другою стороною в розумінні ст.203 ЦК УРСР.
Щодо стягнення 25 000 грн. вартості юридичних послуг, то колегія апеляційного суду вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги як збитків є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов’язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність причинного зв’язку між збитками, що виникли у кредитора, та порушенням зобов’язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов’язання –причиною.
В даному випадку, витрати позивача на оплату наданої юридичної допомоги не є збитками, оскільки причиною їх виникнення є звернення до фахівців в галузі права з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку, а не порушення відповідачем договірного зобов’язання.
Таким чином, вказані витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв’язку з причиненими збитками. Надання фахівцями у галузі права кваліфікованої правової допомоги сприяє реалізації процесуальних прав сторін, проте, не здійснює безпосереднього впливу на відновлення порушеного права.
Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що місцевим судом безпідставно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом цим вимогам повністю не відповідає.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 р. у справі №04-02-11/4174 підлягає скасуванню.
Оскільки, збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями і самими збитками, а позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків, колегія апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.99-103, п.п.1,3,4.ч.1.ст.104, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»на рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 р. у справі №04-02-11/4174 задовольнити повістю.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 р. у справі №04-02-11/4174 скасувати з прийняттям нового рішення.
3. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір’я», що знаходиться за адресою: Черкаська область, Смілянський р-н, с. Плескачівка (код ЄДРПОУ 03791798) на користь відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів», що розташоване за адресою: Черкаська область, Черкаський р-н, с.Хацька, вул. Польова, 4 (код ЄДРПОУ 00956891) витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 3 485 (три тисячі чотириста вісімдесят п’ять) грн. Видати наказ.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.
6. Матеріали справи №04-02-11/4174 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Мостова Г.І.
Судді: Жук Г.А.
Рудченко С.Г.
Дата підписання повного тексту Постанови 17.03.2008 р.
Дата відправки 21.03.08