КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
25.02.08 р. № 04/5273
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Жук Г. А. (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Рудченка С.Г.
судді-доповідача Жук Г. А.
при секретарі судового засідання: Рустам’яні Е.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Крюков Т.У. –представник за дов. б/н від 05.11.07 р.;
від відповідача: не з’явились.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода»на рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2007 року.
по справі № 04/5273 (судя Упир І.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Гібридний соняшник», с. Салгани, Білгород-Дністровського району, Одеської області (ідентифікаційний код 13924728);
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода», с. Шендерівка, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області (ідентифікаційний код 33003862);
про стягнення 84 962 грн. 80 коп.
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство «Гібридний соняшник»звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода» про стягнення 84 962,80 грн., що становить 79 625,00 грн. - заборгованість за договором про надання послуг № 02/07-ІІІ від 02.07.2007 року, 2 229,50 грн. - інфляційних втрат, 490,50 грн. –3% річних та 2 617,80 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором (а.с.2-4).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.12.2007 р. у справі № 04/5273 позов Відкритого акціонерного товариства «Гібридний соняшник»до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Злагода»задоволено частково. З Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода»стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства «Гібридний соняшник»- 74 625,00 грн. основного боргу; 2 617,80 грн. пені; 2 229,50 грн. інфляційних; 490,50 грн. річних; 849,62 грн. в повернення державного мита та 118,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 5 000,00 грн. основного боргу припинено (а.с.28).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції посилається на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода», подав апеляційну скаргу ( вх. № 2-04/3/851/3215 від 27.12.2007 р.), в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2007 р. у справі № 04/5273 скасувати в частині стягнення з СТОВ АФ «Злагода»на користь ВАТ «Гібридний соняшник»- 2 229,50 грн. інфляційних та 490,50 грн. річних.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що при винесені вказаного рішення судом першої інстанції безпідставно застосовані норми ЦК України до відносин, які регулюються нормами ГК України, тобто допущене неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, скаржник вказує, що у зв’язку з не проведенням оплати за отримані у відповідності до договору послуги, має місце прострочення боржника, а тому згідно до ст. ст. 1, 2 ГК України можуть бути застосовані господарські санкції за невиконання господарського зобов’язання, що передбачені ГК України та договором.
Відповідач зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 230 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Частина 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій відносить неустойку, штраф, пеню, а тому, на думку скаржника, інші санкції, що не передбачені ні договором ні Господарським кодексом України, застосовуватися до відносин у сфері господарювання не можуть.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.01.2008 року вказана апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. –головуючий по справі, судді –Мостова Г.І., Рудченко С.Г.
Представник Відкритого акціонерного товариства «Гібридний соняшник»(позивач у справі) проти задоволення апеляційної скарги заперечив, рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2007 року по справі № 04/5273 вважає законним та обґрунтованим.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода»(скаржник у справі) своїх представників в судове засідання не направив, про що повідомив суд телеграмою в якій просить суд відкласти розгляд справи в зв’язку з лікарняним директора підприємства та перебуванням представника у відрядженні.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що дане клопотання скаржника не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Стаття 28 ГПК України, передбачає, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
В силу вимог ч. 2, 3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути як керівники підприємства та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначенні законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації, виданої за підписом керівника, або іншої повноваженої особи та посвідчуються печаткою підприємства, організації.
Отже, з 10.01.2008р. (з моменту направлення сторонам ухвали від 08.01.2008 року про прийняття апеляційної скарги до провадження) до 25.02.2008 р. (до дня розгляду апеляційної скарги в суді), скаржник мав достатньо часу для оформлення повноважень представника та підготовки витребуваних документів, враховуючи, що скаржник в телеграмі не посилається на намір представити додаткові докази у справі, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з мотивів, визначених у клопотанні.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
02.07.2007 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода»(відповідач у справі, замовник за договором) та Відкрите акціонерне товариство «Гібридний соняшник»(позивач у справі, виконавець за договором) уклали договір № 02/07-ІІІ про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов’язувався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: збирання врожаю сільськогосподарських культур (пшениці, жита, ячменю) за допомогою зернозбирального комбайну NEW HOLLAND TX-66 на території площею 455 га, розташованій у с. Шендерівка, Корсунь-Шевченківського району, а замовник зобов’язувався оплатити такі послуги. (а.с. 9-10).
02.07.2007 року сторони підписали угоду про порядок та строки проведення розрахунків за договором про надання послуг № 02/07-ІІІ від 02.07.2007 року, якою передбачили, що замовник оплачує 100 % вартості наданих виконавцем послуг у 10-ти денний строк з дня підписання акта здавання-приймання робіт (а.с.11).
Матеріали справи містять підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками юридичних осіб акт здавання-приймання наданих послуг від 24.07.2007 року за договором про надання послуг № 02/07-ІІІ від 02.07.2007 року, який свідчить про повне виконання виконавцем взятих на себе зобов’язань по договору, а саме збирання врожаю сільськогосподарських культур (пшениці, жита, ячменю) за допомогою зернозбирального комбайну NEW HOLLAND TX-66 на території площею 455 га та відсутність з боку замовника будь-яких зауважень та заперечень стосовно наданих виконавцем послуг (а.с.12).
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода»платіжним дорученням № 559 від 30.10.2007 року сплатило Відкритому акціонерному товариству «Гібридний соняшник»5 000,00 грн. в якості оплати вартості виконаних робіт згідно договору від 02.07.2007 року (а.с.26).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли зобов’язання, з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до вимог статті 903 ЦК України у разі якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.
Договором № 02/07-ІІІ від 02.07.2007 року сторони передбачили, що одна сторона –ВАТ «Гібридний соняшник» надає послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, а замовник згідно умов п. 1 Угоди від 02.07.2007 року про порядок та строки проведення розрахунків за спірним договором, оплачує 100 % вартості наданих виконавцем послуг у 10-ти денний строк з дня підписання акта здавання-приймання робіт.
Факт надання послуг по збиранню сільськогосподарських культур (пшениці, жита, ячменю) за допомогою зернозбиральних комбайнів NEW HOLLAND TX-66 на території площею 455 га, в обумовлений сторонами строк, доведено матеріалами справи та не заперечене скаржником.
У відповідності до вимог ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено належними та допустимими доказами невиконання відповідачем зобов’язань по остаточному розрахунку за договором № 02/07-ІІІ від 02.07.2007 року в сумі 74 625,00 грн.
Порушення зобов’язання по оплаті вартості послуг не заперечене відповідачем, навпаки, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що розрахунок по оплаті послуг за договором від 02.07.2007 року, в строк обумовлений сторонами, не проведено з об’єктивних причин. Не заперечив скаржник і суми боргу, яку встановлено судом першої інстанції (74 625,00 грн. з врахуванням 5 000,00 грн. оплати платіжним дорученням № 559 від 30.10.2007 року).
Пунктом 4.2 договору сторони передбачили відповідальність замовника за порушення строків оплати послуг у вигляді сплати пені.
Враховуючи вимоги ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача пені в сумі 2 617,80 грн., яку нараховано згідно вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
У відповідності до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором .
Ця норма кореспондується з положеннями ч.1 ст. 229 ГК України у відповідності до якої учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання зобов’язаний відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції, відповідно до вимог, установлених ГК України та іншими законами.
Інфляційні збитки та проценти згідно зі ст. 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.
Інфляційні збитки та проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, не розраховані на отримання прибутку кредитором, оскільки останній міг отримати значно більший прибуток в разі використання коштів у виробничо-інвестиційних цілях, а тому проценти за ст. 625 ЦК України є визначений законом мінімум від знецінення боргу.
Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням правила статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Неустойка підлягає стягненню окремо –понад ці суми, якщо інше не передбачено договором, згідно із ст. 624 ЦК України.
Тобто сторона, що прострочила виконання грошового зобов’язання, має відшкодувати інший стороні збитки, згідно вимог ст. 229 ГК України, які за відсутності доказів про більш значний розмір визначаються у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також штрафні санкції, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час прострочення, якщо в законі або договорі не визначено інший розмір ( ч.6 ст. 231 ГК України), але не вище за подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, згідно вимог ч.2 ст. 343 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Враховуючи вище наведене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 74 625,00 грн. боргу, 2 617,80 грн. пені; 2 229,50 грн. інфляційних втрат; 490,50 грн. –3% річних.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2007 року по справі № 04/5273 відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Злагода»на рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2007 року по справі № 04/5273 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2007 року по справі № 04/5273 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Гібридний соняшник»до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Злагода»- залишити без змін.
3. Справу № 04/5273 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Жук Г. А.
Судді:
Мостова Г. І.
Рудченко С.Г.
Дата відправки 07.03.08