Справа № 22-Ц-1275                             Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.Б.

Категорія 16                                       Судця - доповідач: Криворотенко В.І.

РІШЕННЯ іменем    України

14 вересня 2006 р. колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської  області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

судців           - Криворотенка В.І., Ведмедь Н.І.,

при секретарі - Чуприні В.І., в присутності осіб, які беруть участь в справі - представника апелянта ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянула у відкритому   судовому  засіданні   в приміщенні   апеляційного суду цивільну справу

за   апеляційною   скаргою   представника   приватного   підприємця   -   ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2006 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_4 про відновлення телекомунікаційних послуг, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є споживачем телекомунікаційних послуг, які надаються фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 24 травня 2004 року між сторонами було укладено договір НОМЕР_1 про надання послуг електрозв'язку, відповідно до якого відповідач переніс телефоний номер позивача на нове місце проживання останього - в кв. АДРЕСА_1. З вказаного часу послуги надавалися за цією адресою. В листопаді 2005 року він отримав попередження про припинення відповідачем дії договору в одностороньому порядку, а через декілька днів надання послуг було припинено, що суперечить Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання та отримання телекомуникаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 09.08.2005 р. Просив зобов'язати відповідача відновити надання телекомунікаційних послуг та відшкодувати завдану йому такими діями моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано приватного підприємця Череду Г.В. відновити ОСОБА_2 надання телекомунікаційних послуг відповідно до умов договору НОМЕР_1 про надання послуг електрозв'язку, укладеного між ними 24 травня 2004 року в м. Суми. Стягнуто з відповідача на користь позивача 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь держави 17 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ПП ОСОБА_4 - ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Вказує, що позивачем неодноразово порушувались договорні зобов'язання, а тому відповідно до п.41 Правил надання та отримання телекомуникаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 09.08.2005 р. та умов договору, що укладався між сторонами, відповідач правомірно припинив надання відповідних послуг. За таких обставин вважає безпідставним стягнення з ПП ОСОБА_4 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2001 р. між сторонами укладено договір про фінансування будівництва телефонних ліній НОМЕР_2, згідно якого позивачу надано телефонний номер за адресою: АДРЕСА_2. Одночасно між сторонами укладено також договір НОМЕР_1 про надання послуг електрозв'язку по телефонному номеру за вказаною адресою.

24 травня 2005 р. між ними укладено новий договір НОМЕР_1 про надання послуг електрозв'язку, згідно якого відповідач переніс телефонний номер позивача на нове місце проживання останього - в кв. АДРЕСА_1. З цього часу послуги надавались за цією адресою.

Протягом 2005 року ОСОБА_2 неодноразово порушував строки внесення плати за надані ПП ОСОБА_4 телекомунікаційні послуги. 26 листопада 2005 року позивач оплатив надані у жовтні 2005 року послуги з електрозв'язку, після чого заборгованості перед відповідачем не мав. 28 листопада 2005 року ОСОБА_2 письмово був повідомлений про припинення дії договору про надання послуг з 01 грудня 2005 року.

Подальші усні та письмові звернення позивача з приводу поновлення надання послуг, а також пред'явлення доказів відсутності боргу, позитивних результатів не дали.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали і перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Неодноразові порушення ОСОБА_2 договорних зобов'язань протягом 2005 року, на які посилається апелянт, згідно Правил надання та отримання телекомуникаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 720 від 09.08.2005 p., не можуть бути підставою для односторонього припинення договору про їх надання, оскільки відповідачем не було використано таке право в порядку визначеному вказаними Правилами та укладеним між сторонами договором про надання послуг електрозв'язку: своєчасно не надіслані відповідні письмові попередження та пропущені строки для направлення таких повідомлень, в той час як фактично заборгованості вже немає. Тобто немає правових підстав для відповідальності абонента шляхом припинення надання йому послуг за минулі порушення умов договору.

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, письмове повідомлення НОМЕР_3 про припинення дії договору, яким апелянт обґрунтовує правомірність своїх дій, надіслано ОСОБА_2 вже після повного погашення останьої, за жовтень 2005 року, заборгованості. А тому колегія судців вважає, що наступне відключення телефонного номеру позивача суперечить встановленному чинним законодавством та укладеним між сторонами договором порядку припинення дії відповідного договору.

За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок суду щодо неправомірності припинення ПП ОСОБА_4 дії договору з ОСОБА_2 про надання послуг електрозв'язку є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального права.

Але поряд з цим, місцевий суд, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди і стягуючи з відповідача на користь останнього 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, помилково дійшов до висновку про заподіяння її відповідачем позивачу.

Мотивуючи заподіяння моральної шкоди, позивач послався на те, що внаслідок відсутності зв'язку він не мав можливості спілкуватися з рідними та близькими, вирішувати побутові питання у звичному для нього порядку. Проте, наведені обставини, на думку колегії суддів,  не  вказують  на заподіяння  моральної шкоди  позивачу,   оскільки  він  мав  в користуванні 2 квартирних телефони, одним з них користувавася постійно і після припинення надання послуг, крім того, позивач мав в своєму користуванні і засоби мобільного зв'язку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але позивач не надав суду доказів, які б підтвердили факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

У зв'язку з цим рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди необхідно скасувати з постановленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні вимог за необґрунтованістю.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то й судовий збір, стягнутий судом з відповідача, підлягає зменшенню згідно вимог ст. 88 ЦПК України до 8 грн. 50 коп. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника приватного підприємця - ОСОБА_4 - ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2006 року в даній справі скасувати частково і відмовити в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.

У зв'язку з цим стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держави судовий збір 8 грн. 50 коп., а не 17 грн. як зазначено в рішенні.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набрало законної сили і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.