Справа № 2-243/2011

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

  10.06.2011Ленінський  райсуд  м. Донецька у  складі  головуючого  судді  Стародубцева  О.К.,  при  секретарях  Совенко А.,  Літвин  Є., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Донецьку  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  публічного  акціонерного  товариства  «Донецький  металургійний  завод» про  забов*язання  вчинити  певні  дії,

Встановив:

          Позивачка  звернулась  до  відповідача  з  позовом  про  спонукання  його  укласти  з нею  трудовий  договір  в  порядку,  передбаченому  ст..42-1 Кодексу  законів  про  працю  України.

          В  позовній  заяві  зазначає,  що  працювала  на  ВАТ  «Донецький  металургійний  завод»(зараз  публічне  акціонерне  товариство). 29  вересня  2009р.  була  звільнена  відповідно  до п.1  ст.40  КЗПП України (скорочення  чисельності),  наказ   №123  від  29.09.2009р. Останнє  місто  роботи –старший  прийомоздавальник вантажу  та  багажу цеху  підготовки  виробництва (ЦПВ). В  березні  2010р.  їй  стало  відомо,  що  відповідачем  на  роботу  на  це  робоче  місто  прийнята  ОСОБА_2 25  березня  2010р. вона  звернулась  до   керівництва  підприємства   - відповідача  з  заявою  про  прийняття  її  на  роботу  на  підставі  ст..42-1  КЗПП  України. Ця  стаття  передбачає,  що  працівник  протягом  року  має  право    на  укладення  трудового  договору    у  разі  поворотного   прийняття  на  роботу,  якщо  власник  або  уповноважений  ним  орган  проводить  прийняття  на  роботу  працівників  аналогічної  кваліфікації. Їй  було  відмовлено  у  прийнятті  на  роботу,  про  що  повідомлена  листом  від  9  квітня  2010р. №08/44-595.  Відмова  обґрунтована  тим,  що ОСОБА_2.  прийнята  на  роботу  комірником,  а  не  прийомоздавальником  вантажу,  а  характеристика  роботи  комірника  суттєво  відрізняється  від  характері  роботи  прийомоздавальника  вантажу  та  багажу. Але  вона  вважає,  що  ці  дві  посади  однакові  за  характеристиками    роботи,  яка  на  цих  посадах  виконується. Тому  вважає,  що  відповідач  необґрунтовано  відмовив  їй  в  прийомі  на  роботу  на  підставі  ст..42-1  КЗПП  України. Просила спонукати  відповідача  укласти  з  нею трудовій  договір  в  порядку,  передбаченому  ст..42-1  КЗПП  України. Пояснила,  що  вона  пропустила  строк  звернення  до  суду,  передбаченій  ст..255  КЗПП  України, з  поважних  причин.  Отримавши   лист  від  9.04.2010р.,  яким  їй  було  відмовлено  в  прийомі  на  роботу  на  підставі  ст..42-1  КЗПП, вона  не  мала  можливості  перевірити  його відповідність  дійсним  обставинам,  була  введена  в  оману. Тільки  в  серпн  2010р.  вона  прийшла  до  висновку,  що  відповідач  порушив  її  права,  і  відразу  звернулась  до  суду.  

          В  судовому  засіданні  позов  підтримувала  з  наведених  у  позовній  заяві  підстав.

          Представниця  відповідача  позов  не  визнала.  Пояснила,  що  позивачка  звільнена  з  підприємства –відповідача  29.09.2009р.  на  підставі  п.1 ст.40  КЗПП  України  за скороченням  чисельності. ОСОБА_1  зверталась  до  КТС  відповідача,  до  суду  з  позовом  про  поновлення  на  роботі,  але  в  її  вимогах було  відмовлено. Після  звільнення позивачки   стало  вільним  місто  комірника  (старшого) на яке  прийнята  на  роботу  ОСОБА_2 (наказ  від  24.03.2010р.)  Робота,  яку  виконують  прийомоздавальник  та  комірник  не  є  ідентичною,  як  це  стверджує  позивачка.  Вони  регулюються  різними виробничими  інструкціями. ОСОБА_2  прийнята  на  місце комірника,  тоді  як  позивачка  надавала  заяву  пр. о  прийняття  її прийомоздавальником  вантажу  та  багажу,  а  такого  робочого  місця  на  час   надання  заяви  не  було. ОСОБА_1  належним  чином  та  своєчасно  була  повідомлена  в  березніі  22010р.  про  відмову  в  прийнятті  на  роботі  за  її  заявою  в  порядку,  передбаченому  ст..42-1  КЗПП  України.  Тому  пропустила  строк, встановлений ст. 255  КЗПП  України  для  звернення  до  суду. З  наведених  підстав  вважає, що   слід  відмовити  в  задоволенні  позову  ОСОБА_1.

          Позов  ОСОБА_1  задоволенню  не  підлягає з  наступних  підстав.

В судовому  засіданні  стороні  пояснили,  що  ОСОБА_1  була  звільнена  з  підприємства  відповідача  29.09.2009р.  на  підставі  п.11 ст.40  КЗПП  України. В  березні  ОСОБА_3  звернулась  до  відповідача  з  заявою  про  прийняття  її  на  роботу  в  порядку,  передбаченому  ст.42-1  КЗПП  України  в  якості  прийомоздавальника. Їй  було  відмовлено  в  прийомі  на  роботу,  т.я. вакантного  міста  по  професії  «прийомоздавальник» в  ЦПВ  не  було. Про  це  ОСОБА_1  була  повідомлена  листом  від  09.04.2010р. Позивачка  не                 заперечувала,  що  дійсно,  вільного робочого  місця  прийомоздавальника  (старшого),  з  якого  вона  була  звільнена,  на  момент  її  звернення  в  березні 2009р.  в  ЦПВ  не  було. Але  стверджує,  що  робота, яку  виконує  комірник (старший),  на  яку  була  прийнята  ОСОБА_2,функціонально  така  ж  сама,  як  іі  робота,  яку  виконує  прийомоздавальник.  Але  це  не  відповідає  дійсності. Як  вбачається  з довідника  кваліфікаційних  характеристик  професій  працівників  Міністерства  транспорту  та  зв’язку  України,  Міністерства  праці  та  соціальної  політики  України, завдання  та  обов’язки, обсяг  знань, кваліфікаційні  вимоги  до  цих  професій  різні. (а.с.24 -27) Відповідно  до  наказу  №65  від  24.03.2010р.  ОСОБА_2  прийнята  на роботу  в  якості  комірника (старшого).  Навіть  ті  інструкції,  що  надала  позивачка, прийняті  для  різних  професій,  що  свідчить  про  те,  що  ці  професії    не  є  ідентичними,  як  це  стверджує  ОСОБА_1. Таким  чином, позивачці  обгрунтовано  відмовлено  відповідачем  у  прийомі  на  роботу  на  підставі  ст..42-11  КЗПП  України. Вона  своєчасно  була  повідомлена  про  прийняте  рішення  листом  від  09.904.2010р. Не  навела  поважних  причин  пропуску  строку  звернення  до    про  відмову  в  прийнятті  на  роботу  і у  неї не  було  підстав  не  довіряти   ОСОБА_4,  який  підписав  лист. На  підставі  наведенного  суд  вважає,  що  в задоволенні  вимог  ОСОБА_1  слід  відмовити  в  повному  обсязі.

          На  підставі  ст. 42-1 КЗПП  України,  керуючись  ст.ст.213 –215  УПК  України суд

Вирішив:

          В  задоволенню  позову  ОСОБА_1  до  публічного  акціонерного  товариства  «Донецький  металургійний  завод»про  спонукання  публічного  акціонерного  товариства  «Донецький  металургійний  завод» до  укладення  з  нею  трудового  договору  в  порядку,  передбаченому  ст..42-11  Кодексу  законів  про  працю  України  відмовити.

          Апеляція  на  рішення  суду  може  бути  подана  протягом  10  днів  з  дня  його  проголошення.

Суддя:                                                                      О. К. Стародубцев