Справа №  2-а-2091/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Ільєва Т.  Г. ,

при секретарі –                    Хлуд А. Ю.,

за участю позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду  з позовною  заявою до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, посилаючись на те, що 21 квітня 2004 року його дитину – ОСОБА_2 у край важкому стані було госпіталізовано до відділення  онкогематології Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» с діагнозом «гостра лімфобластна лейкемія». Медико – соціальна експертна комісія по місцю мешкання заочно визнала ОСОБА_2 дитиною – інвалідом по основному захворюванню строком на п’ять років. Позивач звернувся з листом до відповідача щодо призначення державної соціальної допомоги згідно з нормами Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам», проте,  листом №6654 від 28.07.2011 року відповідач відмовив  позивачу у задоволенні його законних вимог, обґрунтовуючи неподанням довідки про місце проживання дитини – інваліда чи копії паспорту дитини – інваліда з відомостями про постійне  місце проживання. Просить суд задовольнити позовні вимоги, так як відмова відповідача є неправомірною та такою, що порушує  законні права та інтереси дитини – інваліда.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, представником відповідача було подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача та письмові заперечення на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є батьком та згідно з нормами ст.242 ЦК України законним представником ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Згідно із пунктом 2 розділу 18 Наказу Міністерства охорони здоров’я №454/471/516 від 08.11.2001 року медико – соціальна експертна комісія по місцю мешкання заочно визнала ОСОБА_2 дитиною – інвалідом по основному захворюванню строком на 5 років.

29 червня 2011 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації щодо призначення державної соціальної допомоги на дитину – інваліда відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам».

Листом №6654 від 28.07.2011 року відповідач відмовив  позивачу у задоволенні його законних вимог, обґрунтовуючи неподанням довідки про місце проживання дитини – інваліда чи копії паспорту дитини – інваліда з відомостями про постійне місце проживання.

Відповідно до норм Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам», інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам гарантоване право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом  встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Згідно ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених  Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно ст.8 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам» заява про призначення державної соціальної допомоги на дитину –інваліда подається одним із батьків за місцем свого проживання. До заяви про призначення соціальної допомоги повинні крім іншого бути додані документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства або дитини – інваліда, документи про місце проживання батьків, а також довідка медико – соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що зазначений Закон визначає обов’язковість подання саме документів про місце проживання дитини-інваліда, а місцем проживання дитини до 10 років є місце проживання її батьків.

Також, судом встановлено, що батьки ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи вищезазначені норми Закону, документами про місце проживання дитини – інваліда можуть бути документи, що містять відомості про місце проживання батьків дитини – інваліда, а саме: копії паспортів дитини – інваліда з відміткою про  реєстрацію місця проживання батька та матері дитини – інваліда за адресою: АДРЕСА_1, що були надані відповідачу разом із всіма необхідними для призначення державної соціальної допомоги документами.

Крім того, стаття 6 Конвенція ООН про права дитини проголошує, що «кожна дитина має невід’ємне  право на життя». Відповідно до ст.3 Конституції держава вживає заходів з метою забезпечення права дитини на життя та здоров’я.

Згідно з нормами ст.2 Закону державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: на дітей – інвалідів віком до 18 років – 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» з 1 квітня 2011 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає 764 гривні, тобто, розмір держаної соціальної допомоги, що повинен бути призначений становить 534,8 грн. на місяць.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З боку відповідача суду не надано належних та допустимих доказів на спростування посилань позивача.

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, обставини викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» відповідач звільняється від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.3 Конституції України,.ст.ст.1,2,3,8 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам», ст.ст. 2,3 Закону України «Про свободу та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

   Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги згідно з Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам».

Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації  призначити державну соціальну допомогу на дитину -  інваліда ОСОБА_2 у розмірі 534 (п’ятсот тридцять чотири) гривні 80 копійок на місяць.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                              Т. Г. Ільєва