Справа №22-ц-3250/11                                                   Головуючий у 1-й інстанції Ванівський О.М.  Категорія 40                                                                                           Доповідач в апел. інстанції Штефаніца Ю.Г.       

                    РІШЕННЯ

                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      20 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

   головуючого: Штефаніци Ю.Г.                 

                          суддів: Павлишина О.Ф., Бермеса І.В.               

                          за участі секретаря: Карнидала В.В.,

представника товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ)   «Корпорація Колійні ремонтні технології»Пятковської І.П., відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТзОВ «Експрес Медіа Груп»на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року у справі за позовом ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»до ОСОБА_1 та ТзОВ «Експрес Медіа Груп»про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -

                                                                  в с т а н о в и л а:

ТзОВ  «Корпорація Колійні ремонтні технології»в квітні 2010 року звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації  опублікованої в газеті «Експрес»за ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 у статті ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»та про стягнення моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги, представник позивача Пятковська І.П. просила визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності і принижує ділову репутацію ТзОВ  «Корпорація Колійні ремонтні технології»інформація, що поширена в газеті «Експрес»за ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 у статті ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «Лише через одне підприємство, що належить високопоставленим партфункціонерам БЮТу, за 16 днів реалізовано сумнівних операцій на сотні мільйонів гривень»та  «До речі, цікаво чи знала про всі ці оборудки ОСОБА_3 у той час, коли сиділа у кріслі прем’єра?»

Позивач просила зобов’язати ОСОБА_1 та ТзОВ «Експрес Медіа Груп»спростувати дану інформацію та стягнути з відповідачів відшкодування моральної шкоди: з ОСОБА_1 –10000 грн., з ТзОВ «Експрес Медіа Груп»-90000 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року даний позов задоволено частково.  

Ухвалено зобов'язати ОСОБА_1 та ТзОВ «Експрес Медіа Груп»спростувати інформацію про ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», поширену в газеті «Експрес»за ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»шляхом розміщення спростування під заголовком «Спростування»тим же шрифтом і на тому ж місці тої ж шпальти що й спростовуване повідомлення наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ: ОСОБА_1 спростовує недостовірну інформацію, поширену в газеті«Експрес»за ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»про ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», а саме: «Лише через одне підприємство, що належить високопоставленим партфункціонерам БЮТу, за 16 днів реалізовано сумнівних операцій на сотні мільйонів гривень»та  «До речі, цікаво чи знала про всі ці оборудки ОСОБА_3 у той час, коли сиділа у кріслі прем’єра?»

Цим же рішенням постановлено стягнути на користь ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»в якості відшкодування моральної шкоди за приниження ділової репутації цієї юридичної особи: з ОСОБА_1 - 1000 грн., а з ТзОВ «Експрес Медіа Груп»- 9000 грн.

Судом стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»судові витрати:  500 грн. судового збору та 120 грн. за  ІТЗ.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 та ТзОВ «Експрес Медіа Груп». В апеляційних скаргах зазначають, що суд неповно з’ясував обставини що мають значення для справи, а обставини, які суд вважав встановленими та на яких ґрунтує своє рішення фактично не доведені.  Дане рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та є незаконним. Просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 на обґрунтування доводів апеляційних скарг, заперечення представників ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»Матвіїва С.І. та Пятковської І.П., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з таких підстав.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши даний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація, яка поширена автором статті ОСОБА_1 в газеті «Експрес»за ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «Лише через одне підприємство, що належить високопоставленим партфункціонерам БЮТу, за 16 днів реалізовано сумнівних операцій на сотні мільйонів гривень»та  «До речі, цікаво чи знала про всі ці оборудки ОСОБА_3 у той час, коли сиділа у кріслі прем’єра?»є недостовірною, оскільки об’єктивно не підтверджена, носить негативний стверджувальний характер  відносно ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», як суб’єкта господарювання,  дискредитує  та принижує його ділову репутацію, а тому, для відновлення порушених прав позивача, суд зобов’язав відповідачів спростувати цю інформацію та  відшкодувати завдану моральну шкоду.

Однак судова колегія не може погодитись з такими висновками суду, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування прав і обов'язків сторін в даних правовідносинах, без доведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, без врахування міжнародно-правових зобов'язань України в сфері свободи слова та свободи вираження поглядів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа  здатна  мати  такі  ж  цивільні  права  та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст. 94 ЦК України,  юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

При цьому, за змістом вказаної правової норми, юридична особа, як і фізична особа відповідно до ст.277 ЦК України, особисті немайнові права якої порушено  внаслідок поширення   про   неї   недостовірної  інформації,  має  право  на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

         Відповідно до статті 200 ЦК України  інформацією  є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві,  державі  та  навколишньому середовищі.  Суб'єкт  відносин  у  сфері  інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

          Статтею  34  Конституції  України  кожному  гарантується  право  на свободу думки і слова,  на вільне вираження своїх поглядів і  переконань.  Кожен  має  право  вільно збирати,  зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.  Здійснення цих  прав може  бути  обмежене  законом  в  інтересах  національної безпеки, територіальної  цілісності  або  громадського  порядку   з   метою запобігання   заворушенням   чи  злочинам,  для  охорони  здоров'я населення,  для  захисту  репутації  або  прав  інших  людей,  для запобігання розголошенню інформації,  одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з  обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової  інформації та журналістів визначаються законами України: “Про друковані засоби масової   інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства” та  “Про  державну  підтримку засобів масової   інформації  та  соціальний  захист  журналістів”.

Згідно зі статтею 47-1 Закону України “Про інформацію”, ніхто не може бути  притягнутий до відповідальності  за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за  винятком образи чи наклепу, є висловлювання,  які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на  характер використання  мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири.  Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лінгенс проти Австрії” суд  розрізняє  факти  та  оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою  для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі –Конвенція).

Згідно з  п. 19  Постанови Пленуму Верховного Суду  України №  1 від  27.02.2009 року «Про   судову  практику у справах  про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної  та юридичної особи», відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних  фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті  10 Конвенції.  

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

З матеріалів справи вбачається, що  ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», про яке йдеться в публікації, засновані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (з частками в статутному капіталі по 50%), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.78-80).

Матеріалами справи безспірно встановлено та не заперечується позивачем що ОСОБА_5 був членом партії «ВО «Батьківщина»з 02.02.2005 року. Входив до складу бюро Львівської обласної партійної організації, займав посаду першого заступника керівника фракції БЮТ у Львівській обласній раді. Був виключений з партії 06.09.2009 року. ОСОБА_4 станом на 25.05.2010 року заступник голови Пустомитівської районної партійної організації, керівник фракції БЮТ у Пустомитівській районній раді, що підтверджується інформацією голови Львівської обласної партійної організації «ВО»Батьківщина»(а.с.32, 92, 214).

При цьому позивачем не доведено та не  вбачається  цього і зі змісту самого висловлювання, що інформація поширена відповідачем “з явним злим умислом”, а не з метою сформувати думку про позивача.

Беручи до уваги зазначені обставини та зміст викладеної в статті інформації: «Лише через одне підприємство, що належить високопоставленим партфункціонерам БЮТу», яка не стверджує про конкретні часові рамками перебування засновників ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»в партії БЮТ, а лише про їх партійну приналежність, колегія суддів не знаходить дану інформацію такою, що свідчить про її недостовірність та дискредитує ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», як суб’єкта господарювання.

Викладена  в оспорюваному підзаголовку до статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»інформація, за змістом «…за 16 днів реалізовано … операцій на сотні мільйонів гривень»також сама по собі не носить явно неправдивого характеру, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2009 року та в січні 2010 року  ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології» неодноразово ставало переможцем тендерів на сотні мільйонів гривень, що підтверджується оголошеннями про результати процедури закупівлі  з офіційного загальнодержавного  веб-порталу, який є загальнодоступним для громадськості (а.с.109-110).

Факт проведення цих торгів та оголошення ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»їх переможцем по тендерних закупівлях позивачем визнано на загальну суму 884 846 790 грн., що підтвердив і представник позивача в запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.214).

Відповідно до ст.61 ЦПК України, дана обставина не потребує доказування, а тому  покликання в оскаржуваному рішенні суду на те, що інформація по тендерних закупівлях ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»не ґрунтується на достовірних доказах, є безпідставними.

Що стосується вжитого  у статті словосполучення: «… реалізовано сумнівних операцій…» та фрази  «…оборудки…»в реченні «До речі, цікаво чи знала про всі ці оборудки ОСОБА_3 у той час, коли сиділа у кріслі прем’єра?», то вони носять характер оціночних суджень.

Підставою для вживання  журналістом таких висловлювань та епітетів в даній газетній публікації послужила інформація щодо перевірки органами внутрішніх справ та Генеральною прокуратурою України фактів зловживання службовим становищем службовими особами ДП «Укрзалізничпостач»при проведенні закупівлі товарно-матеріальних цінностей за державні кошти ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», яке постачало матеріальні цінності  і запчастини для потреб підрозділів Укрзалізниці, та порушення кримінальної справи за результатами такої перевірки, розслідування якої проводилось і на час розгляду справи, а також  наявність  інформації податкових органів щодо можливої причетності ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології» до конвертації грошових коштів, що надходять від підрозділів Укрзалізниці.(а.с.227-228,229, 120-121).

Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності. Правильність думок і оцінок автора публікації можуть бути предметом думок та оцінок інших осіб, а не предметом повноважень судової влади, тому що  визначати їх правильність у судовому порядку означає втручання в правовий статус громадянина.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України “Про пресу та інші засоби масової інформації”, стаття 65 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 34  Конституції України, кожному гарантується  право  на свободу  думки і слова, на вільне  вираження своїх  поглядів і переконань.

Судом першої інстанції також не враховано, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»,  журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для  друку, а тому  має право  вільно  користуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію, сатиру.

При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Лінгенс проти Австрії” та “Українська прес-група” проти України”).

Тематика опублікованої статті та викладені в ній обставини, які стосуються питань законності використання державних коштів, з очевидністю свідчать про громадський інтерес до опублікованої інформації та її суспільну значимість.

Що стосується запитального речення «До речі, цікаво чи знала про всі ці оборудки ОСОБА_3 у той час, коли сиділа у кріслі прем’єра?», то окрім слова «оборудки», яке по суті є оціночним судженням, в іншій частині,  воно не містить жодних висловлювань та  будь-якого негативного твердження відносно позивача - ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», а викладена в ньому інформація не може бути розцінена, як така, що  дискредитує позивача, як господарюючого суб’єкта.

Ураховуючи викладене, колегія суддів  вважає, що  судом не встановлено факту поширення відповідачами недостовірної інформації щодо позивача та порушення його прав і заподіяння позивачу у зв’язку з цим моральної шкоди, а тому рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року на підставі норм Конституції України, статті 277 Цивільного кодексу України, статті 47-1 Закону України “Про інформацію”, ст. 42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні  позовних вимог.

Разом з тим, твердження в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа Груп» про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа Груп»- засновник газети «Експрес»не може бути відповідачем по справі, оскільки не засновник, а редакція газети відповідає за підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації не заслуговують на увагу. Такі доводи спростовуються роз’ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду  України №  1 від  27.02.2009 року «Про судову  практику у справах  про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної  та юридичної особи», де зазначено, що у разі коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція, а якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст.309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів, -       

         в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги  ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа Груп»  задовольнити частково.   

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року  скасувати та ухвалити  у справі нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»до ОСОБА_1 та ТзОВ «Експрес Медіа Груп»про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані із розглядом апеляційної скарги в сумі  146 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа Груп»судові витрати пов'язані із розглядом апеляційної скарги в сумі  в сумі  146 грн..

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.        

Головуючий:                                                                        Штефаніца Ю.Г.  

Судді:                                                                       Бермес І.В.      

                                                                                         Павлишин О.Ф.