ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2011 р.
Справа № 5004/2124/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Єврохолдінг», м. Луцьк
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
про стягнення 59 983 грн. 81 коп.
Суддя Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 –юрисконсульт (дов. №1 від 03.06.2011р.)
від відповідача: не зявились
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Єврохолдінг»звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 59 983,81 грн., в тому числі 12 093,51 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.04.2010р. по 31.07.2010р. згідно договору оренди нежитлового приміщення №58-10 ЄХ від 01.04.2010р., а також 47 890,30 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих у порядку, передбаченому положеннями п. 7.1. вищезазначеного договору, за період з 01.08.2010р. по 01.09.2011р.
Ухвалою господарського суду від 25.10.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні, надавши суду витребувані останнім документи та матеріали, пред’явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об’ємі, поклавши при цьому на підприємця ОСОБА_1 обов’язок відшкодування товариству «Холдінгова компанія «Єврохолдінг»понесених останнім у зв’язку з поданням позову до суду витрат. При цьому представник позивача посилається на укладення 01.04.2010р. між сторонами договору оренди нежитлового приміщення, передачу товариством на виконання умов угоди в строкове користування підприємцю ОСОБА_1 нежитлового приміщення, використання орендованої площі відповідачем, проведення часткових розрахунків по сплаті орендних платежів та існування на даний час у відповідача заборгованості в розмірі 12 093,51 грн.
Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином (ухвали про порушення провадження у справі від 25.10.2011р направлялись на юридичну: АДРЕСА_1, та фактичну: АДРЕСА_3, адреси відповідача рекомендованою кореспонденцією та були повернуті до суду без вручення адресату з підстав «закінчення терміну зберігання»- конверти з відміткою поштових відділень зв’язку –а.с.22-30).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку", а саме п. 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності –повнолітньому члену сім’ї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сім’ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Таким чином, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв’язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи, може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
При цьому судом також було взято до уваги, що у відповідності до долученого до матеріалів справи (а.с. 33-34) Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.11.2011р. №11674050 підприємець ОСОБА_1 з реєстраційним номером фізичної особи-підприємця 20011791618 зареєстрований виконавчим комітетом Луцької міської ради 31.07.1996р. за адресою: АДРЕСА_1, на даний час стан фізичної особи-підприємця зареєстрований, статус відомостей про фізичну особу-підприємця підтверджений. Окрім того, в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 від 03.03.2008 р.(а.с.20) вказана адреса –АДРЕСА_1, зазначена як місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників господарського процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК України, не зобов’язує сторону у справі, зокрема, позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У разі, коли фактичне місцезнаходження особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності підприємця ОСОБА_1 не заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
01 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Єврохолдінг», м. Луцьк в особі в.о. директора ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк було укладено договір оренди нежитлового приміщення за №58-10 ЄХ.
У відповідності до умов п.п. 1.1 цієї угоди ТзОВ «Холдінгова компанія «Єврохолдінг»зобов’язалось передати, а підприємець ОСОБА_1, в свою чергу, прийняти у строкове платне користування приміщення площею 45,00 кв.м., котре знаходиться АДРЕСА_2 та перебуває в належному технічному стані і придатне до використання його за цільовим призначенням.
У відповідності до п. 3.1 договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2010р. сторонами було визначено, що вступ орендаря у строкове платне користування орендованим приміщенням настає в термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі приміщення.
Пунктами 3.2, 3,3 вищевказаного договору оренди було визначено строк дії останнього: з 01.04.2010р. по 31.12.2010 року включно, а також право орендодавця на дострокове розірвання договору, шляхом письмового повідомлення орендаря про це за 20 календарних днів.
Пунктом 4.1 договору оренди №58-10 ЄХ від 01.04.2010р. встановлено, що орендна плата за перший місяць оренди (місяць передачі приміщення в оренду, базовий місяць, базова орендна плата) становить 3555 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) на місяць. Оплата за наступні місяці здійснюється із врахуванням індексу інфляції згідно даних Держкомстату, з наростаючим підсумком від першого до кожного наступного місяця оренди.
Пунктами 4.2, 4.6 цього договору від 01.04.2010р. встановлений обов’язок орендаря вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором у безготівковій або, за згодою сторін, в іншій (у т.ч. вексельній) формі на поточний рахунок орендодавця, вказаний у договорі в гривнях України. Орендна плата вноситься до двадцятого числа місяця, що передує розрахунковому, а оплата інших платежів –протягом 3 днів з часу пред’явлення відповідного рахунку орендодавцем.
На виконання умов договору оренди позивачем було надано відповідачу, а останнім прийнято у строкове платне користування (оренду) приміщення площею 45,00 кв.м., котре знаходиться АДРЕСА_2, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками останніх актом прийому-передачі від 01.04.2010 року (а.с.11).
До матеріалів позовної заяви позивачем було долучено посвідчені у встановленому порядку ксерокопії, а в судовому засіданні надано суду для огляду оригінали рахунків №258 від 16.04.2010р., №319 від 30.04.2010р., №784 від 25.05.2010р., №860 від 31.05.2010р., №785 від 01.06.2010р., №1152 від 01.07.2010р., пред’явлених товариством «Холдінгова компанія «Єврохолдінг»підприємцю ОСОБА_1 впродовж квітня-липня місяців 2010 року для сплати визначеної угодою орендної плати.
Із зазначених рахунків (а.с. 53-55), вбачається, що загальна вартість оренди приміщення за період квітня-липня 2010 року склала 14 593,51 грн., в тому числі: - за квітень 2010 року на суму 3670,49 грн.; - за травень 2010 року на суму 3692,00 грн.; - за червень 2010 року на суму 3626,24 грн.; - за липень 2010 року на суму 3604,78 грн.
Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору оренди нежитлового приміщення №58-10 ЄХ від 01.04.2010р. зобов’язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі в повному об’ємі не сплатив у зв’язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував товариству з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Єврохолдінг»12 093,51 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість оренди приміщення за квітень-липень 2010 року 14 593,51 грн. за мінусом здійснених у травні-червні 2010 року розрахунків на суму 2500.00 грн. (докази оплати –банківські виписки про рух коштів на рахунках –а.с.36-52).
Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2010р. №58-10 ЄХ предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду приміщення, прийняття та використання його підприємцем ОСОБА_1 та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 12 093,51 грн.
Сума заборгованості 12 093,51 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається останнім у підписаному з позивачем за період з 01.04.2010р. по 31.07.2010р. акті звірки взаємних розрахунків від 09.09.2010р. (а.с. 13).
Одночасно з цим пунктом 7.10 договору оренди нежитлового приміщення №58-10 ЄХ від 01.04.2010р., сторонами було визначено, що у випадку прострочення виконання орендарем грошових зобов’язань за даним договором, останній сплачує за час прострочення один відсоток в день із простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами у відповідності до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 12 093,51 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 47 890,30 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих за період з 01.08.2010р. по 01.09.2011р. включно.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно положень ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Господарським кодексом України, зокрема п. 4 ст. 232, встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Пунктом 2 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Згідно ст. 206 ГК України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
Враховуючи вказані норми законодавства, а також те, що 31.07.2010 року між ТзОВ «Холдінгова компанія «Єврохолдінг»та підприємцем ОСОБА_1 було укладено угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №58-10 ЄХ від 01.04.2010 року (а.с.12), згідно умов якої вищевказаний договір вважається розірваним з 31.07.2010р., сторони ніяких претензій майнового чи немайнового характеру з приводу виконання та розірвання договору один до одного не мають, окрім порядку та стану розрахунків по сплаті орендної плати та інших платежів, якими, зокрема, є плата за комунальні послуги, а також платежі, пов’язані із утриманням приміщення і прилеглої території (значення терміну «інші платежі»тлумачиться договором №58-10 ЄХ від 01.04.2010 р), тому позовні вимоги в частині стягнення 47 890,30 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами за період з 01.08.2010р. по 01.09.2011р. включно суд вважає безпідставними, та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки останні нараховані за період, коли договір вже не мав юридичної сили, оскільки був у двосторонньому порядку розірваний між сторонами шляхом підписання 31.07.2010 р. угоди про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №58-10 ЄХ від 01.04.2010 року та шляхом передачі орендарем орендованого приміщення орендодавцю згідно підписаного між останніми акту прийому-передачі від 31.07.2010р. (а.с.12).
З огляду на те, що відносини між сторонами носили договірний характер, а договір, як правова підстава виникнення господарських зобов’язань між сторонами, останніми був розірваний, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 47 890,30 грн. безпідставні і в їх задоволенні слід відмовити.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1 (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 232, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 599, 629, 631, 653, 654, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Єврохолдінг»(м. Луцьк, провулок Макарова, 5, код ЄДРПОУ 21746583) 12 093,51 грн. заборгованості, 120,93 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 47,58 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.
Суддя В.А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
10.11.2011р.