Справа № 2-910/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р. року  Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

          Головуючого, судді –Логвінко О. А.,

          при секретарі –Карпович І.М.                                                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди   

                                                                                                                                                                                                                                       встановив:

          Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 3300 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 02.11.2009 року він на центральному ринку м. Красний Луч Луганської області у Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4  придбав мобільний телефон марки Nokia модель N 70 IMEI N  НОМЕР_2   за 1300 грн. В період експлуатації телефону стався збій програмного забезпечення. Для перевлаштування програмного забезпечення звернувся до майстерні, що належить ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. Забрав  26.03.2010 року телефон з майстерні звернув увагу, що телефон так і не працює, тому вимушений був знов його повернути в майстерню на ремонт. 05.06.2010 року звернувшись до відповідача з проханням повернути телефон, останній йому відмовив, пославшись, що телефону у нього не  має. Телефон помилково переданий іншому клієнту. Звернувшись з заявою до відділку міліції, отримав відмову в порушенні кримінальної справи з підстав відсутності в діяннях відповідача складу злочину. Звернувшись повторно до відповідача з проханням відшкодувати вартості втраченого телефону також отримав відмову. Вважає, що крім матеріальної шкоди йому завдано моральної шкоди, вартість якої він оцінює в 2000 грн. Просить, посилаючись на  ст. ст. 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути з відповідача 1300 грн. матеріальної  шкоди, 2000 грн. моральної шкоди, судові витрати.

          В судовому засіданні позивач, представник позивача за угодою про надання правової допомоги, позов підтримали у повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що телефон він придбав новий з гарантійним строк обслуговування. Але в зв’язку з переїздом з смт. Красногвардійське в м. Джанкой,  ці документи були втрачені.  Коли він повторно звернувся до майстерні відповідача, то разом з телефоном, який здав у ремонт, залишив сім-картку. Він є підприємцем і у телефоні та на сім-картці  були необхідні йому номери, які  після втрати телефону, йому довелося відновлювати. В наслідок втрати телефону його нормальний уклад життя був порушений. Відновлювати втрачені номери телефонів йому довелося протягом декількох місяців. Вважає, що цім самим йому була завдана моральна шкода.

          Відповідач, представник відповідача належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явилися. Раніше у судовому засіданні відповідач, представник відповідача за угодою, позов не визнали, вважають його не обґрунтованим у частині стягнення моральної шкоди, та незгодні з вартістю втраченого телефону. В судовому засіданні відповідач додатково пояснив, що дійсно позивач здавав йому на ремонт телефон марки  Nokia модель N 70 IMEI N  НОМЕР_2, але цей телефон не був новий. Він визнає факт втрати телефону позивача, але впевнений, що вартість втраченого  телефону не складає 1300 грн. Крім, того він пропонував точно такий телефон позивачу, але останній відмовився. Просить в задоволенні позову відмовити.

          Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 02.11.2009 року позивач ОСОБА_1 придбав у Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4  мобільний телефон марки Nokia модель N 70 IMEI N  НОМЕР_2   за 1300 грн.(а.с.6,72).

Згідно відповіді ДПІ м. Красний Луч Луганської області ОСОБА_4, зареєстрований у якості СГД у ДПІ м. Красний Луч 25.04.2006 року. Від діяльності, у тому числі, роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою. (а.с.51).   

Згідно квитанції від 25.03.2010 року телефон марки Nokia модель N 70 IMEI N  НОМЕР_2   був зданий на ремонт з причини «збій програмного забезпечення» до майстерні відповідача СПД ОСОБА_2, що визнається останнім. (а.с.7).

12.06.2010 року постановою начальника Джанкойського ГВ (по обслуговуванню м. Джанкой та Джанкойського району) відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_2,  у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України (а.с.9).  

З дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу № 2323 по заяві ОСОБА_1 вбачається, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 зареєстрований як Фізична особа - підприємець, № запису ЄДРЮОФОП 21250000000002234 від 02.04.2009 року. (а.с.4).  

З пояснень ФОП ОСОБА_2 даних в Джанкойському ГВ ГУ МВС України в АРК,  25.03.2010 року  він дійсно прийняв на ремонт телефон позивача та флеш-картку на 1 Гбайт. В підтвердження прийняття телефону позивачу була видана квитанція. В червні 2010 року після звернення позивача з вимогою про повернення телефону виявилось, що телефон за помилкою був виданий іншої особі (а.с.9).

Правовідносини сторін регулюються ст.ст. 837, 865, 866 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.     

Відповідно до ст. 865 Цивільного кодексу України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором.

Відповідно до ч.1  ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладання договору.  

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2  зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  як Фізична особа – підприємець з 02.04.2009 року № запису   21250000000002234.

25.03.2010 року прийняв на ремонт та сервісне обслуговування, з причин збою програмного забезпечення,  мобільний телефон моделі Nokia N 70 IMEI N  НОМЕР_2, що належав позивач. В підтвердження прийняття телефону видав квитанцію.

Право власності позивача на вказаний телефон підтверджено  довідкою  про купівлю його 02.11.2009 року у Фізичної особи -  підприємця за ціною 1300 грн.

Фактично з огляду на зміст вказаних статей та тих правовідносин що виникли між сторонами на думку суду був укладений договір побутового підряду.

Відповідно ч. 3 ст. 865 ЦК України до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються законодавство про захист прав споживачів.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року №  5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» визначено, що споживачем, права якого захищаються Законом України «Про захист прав споживачів» є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.   

Відповідно п. 9 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець зобов’язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв’язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої  ним  від споживача для виконання робіт (надання послуг).   

У судовому засіданні  відповідач не заперечував, що через неуважність його працівника, телефон позивача помилково був переданий іншої особі, тобто втрачено. Кому саме відповідач не знає, оскільки не він особисто, передав телефон. Повернути телефон неможливо, тому позивачу було запропоновано  забрати інший телефон такої самої марки. Позивач на дані умови не погодився, та просив повернути вартість телефону.

В порушення даних вимог відповідачем досі не відшкодовані позивачу збитки пов’язані з втратою телефону переданого в ремонт.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши письмові докази, матеріали відмовної справи № 2323 Джанкойського ГВ ГУ МВС України в АР Крим, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не бере до уваги твердження відповідача що марка даного мобільного телефону не відповідає його  ціні вказаної в довідці про купівлю. Відповідачем не надано суду жодного доказу які б спростовували даний факт. Проте позивачем в підтвердження вартості мобільного телефону надано суду дві довідки про його вартість. Відповідачем у судовому засіданні підтверджений факт втрати ним  мобільного телефону.  Тому в частині стягнення вартості втраченого мобільного телефону в сумі 1300 грн. суд задовольняє вимоги позивача.

Що стосується вимог відносно стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених  законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав.

Відповідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати  якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.  

Оскільки встановлений  у судовому засіданні характер правовідносини регулюється Законом України «Про захист прав споживачів», то суд має перевірити, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді порушення.    

У пункті п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції на час вирішення справи) визначено, що споживач має право на відшкодування майнової  та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. До вступу в законну силу ЗУ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» (до 17.09.2011 року,  тобто на час спричинення шкоди) споживач мав право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Доказів спричинення шкоди життю і здоров’ю позивача, внаслідок невиконання договору підряду суду не надано. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди.   

Що стосується вимог щодо стягнення витрат на оплату правової допомоги в сумі 800 грн., суд зазначає наступне.

           Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд  присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.  Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.    

Згідно до  ст. 79 до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

В підтвердження надання послуг правової допомоги позивачем надано договір на надання правової допомоги від 06.12.2010 року, згідно умов якого за послуги за п.1.1 договору (надання консультаційних та юридичних послуг щодо захисту інтересів позивача з питань позову к ФОП ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди) Замовник – ОСОБА_1 сплачує Виконавцю – адвокату ОСОБА_5 винагороду в розмірі 800 грн. Відповідно до п. 5.1., 5.2  Замовник здійснює оплату за даним Договором готівкою в момент укладання цього договору в сумі 800 грн. Виконавець при отриманні коштів від Замовника за умовами передбаченими п. 5.1 Даного договору, зобов’язаний видати Замовнику квитанцію про отримання коштів. (а.с.17).

Як вбачається з наданої позивачем квитанції від 06.12.2010 року (а.с.10),  оплата відповідно до договору на надання правової допомоги від 06.12.2010 року були проведена у розмірі 550 грн.   Щодо сплати суми 250 грн. (різниці в сумі винагороди за договором) матеріалами справи оплата даної суми не підтверджується. Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу частково в сумі 550 грн.

Крім того задоволенню підлягають витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. сплачені позивачем 09.02.2011 року квитанція №  29502\з67(а.с.1).  

Враховуючи що позивач звільнений від оплати судового збору (п. 10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»), та його вимоги задоволено в розмірі 39,39%, суд вважає, що з відповідача в дохід державного бюджету м. Джанкой  має бути стягнутий судовий збір в розмірі  74 грн. 13 коп., позивачу відшкодовані вітрити на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 47,27 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 216 грн.65 коп.

На підставі вищевикладено, ст.ст. 11,60,88,212-215,218,224 Цивільного процесуального кодексу України,   керуючись ст. ст.ст. 837, 865, 866  Цивільного кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 4 ст.ст. 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

                                                              вирішив:

          Позов ОСОБА_1  до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

          Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (інд. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 суму вартості втраченого телефону моделі Nokia N 70 IMEI N  НОМЕР_2 в розмірі 1300 грн.

В іншої частини позову відмовити.

Стягнути з  Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (інд. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 47 грн. 27 коп., та витрати на правову допомогу в сумі 216 грн.65 коп. Всього 263 грн.92 коп.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (інд. № НОМЕР_1) у дохід  державного бюджету м. Джанкой  судовий збір у розмірі 74 грн. 13 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.

          Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО. А. Логвінко