РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1202/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Климець І.О.
від відповідача - Теперик О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофенстер»на рішення господарського суду Рівненської області від 29.06.2011р. у справі № 5019/1202/11
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофенстер»
про стягнення 69 574 грн. 50 коп. заборгованості по розрахунках, -
Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.06.2011р. у справі №5019/1202/11 (суддя Мамченко Ю.А.) задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі в тексті –ФОП ОСОБА_1.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофенстер»(надалі в тексті –ТзОВ «Єврофенстер») про стягнення 69 574 грн. 50 коп. заборгованості по розрахунках. Згідно даного рішення, з ТзОВ «Єврофенстер»на користь ПП ОСОБА_1. підлягає стягненню 69 574 грн. 50 коп. основного боргу та 931 грн. 75 коп. судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не проведено розрахунок за накладними №006 від 01.11.2010р., №009 від 05.11.2010р., №010 від 08.11.2010р., №011 від 09.11.2010р., №014 від 11.11.2010р. згідно яких Позивачем поставлено товар –склопакети на загальну суму 69 574 грн. 50 коп.(арк.справи 25-27).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Єврофенстер»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.06.2011р. скасувати і прийняти інше рішення. Скаржник зазначає, що висновки суду не відповідають дійсності, оскільки судом не було вжито заходів для встановлення дійсної суми заборгованості Відповідача перед Позивачем. Також Апелянт зазначає, що під час виконання договору поставки склопакетів, Позивачем неодноразово порушувались зобов’язання в частині надання на кожну партію продукції сертифікатів. Тому, судом першої інстанції невірно зроблено висновок про поставку Позивачем якісної продукції Відповідачу.(арк.справи 59-61).
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що твердження Скаржника є необґрунтованими, оскільки продукція поставлялась належної якості і претензій зі сторони ТзОВ «Єврофенстер»щодо якості продукції не надходило. Згідно п.9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 –акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів з дня виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад покупця, який виявив приховані недоліки. Однак, всупереч цьому – акт про приховані недоліки продукції Відповідачем не складений і не переданий Позивачеві. Просить в задоволенні скарги відмовити.(арк. справи 77-79).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 04.10.2011р. апеляційну скаргу ТзОВ «Єврофенстер»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 53).
Представники Позивача та Відповідача в судовому засіданні 26.10.2011р. повністю підтримали свої доводи та заперечення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Єврофенстер»-покупець та ФОП ОСОБА_1.-постачальник 01.11.2010р. уклали Договір поставки (надалі в тексті - Договір), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених Договором, постачати склопакети, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати та оплачувати дану продукцію. Якісні і кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки за цим Договором, строки поставки продукції за цим Договором визначаються у Специифікації, що додається до цього Договору і є його невід’ємною частиною.
Постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами постачальника.(п.4.1 Договору).
Розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або готівкою не пізніше 30 днів з моменту отримання продукції (склопакетів). (п.5.1 Договору).
Договір підписано директором ТзОВ «Єврофенстер» та ФОП ОСОБА_1., скріплено відбитком печатки Товариства.(арк.справи 7).
Вбачається, що на виконання умов Договору, ФОП ОСОБА_1. передав, а ТзОВ «Єврофенстер»згідно накладних №006 від 01.11.2010р., №009 від 05.11.2010р., №010 від 08.11.2010р., №011 від 09.11.2010р., №014 від 11.11.2010р. приняв продукцію –склопакети на загальну суму 69574 грн. 50 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 8-12).
Пропозиція сплатити 69 574 грн. 50 коп. заборгованості, яка вбачається з претензії Позивача від 01.03.2011р. –залишена Відповідачем без задоволення, проте Відповідач письмово гарантував Позивачу здійснення оплати за відпущені склопакети до 10.06.2011р. в повному обсязі.(арк. справи 14, 16).
Матеріалами справи стверджується, що ТзОВ «Єврофенстер» зобов’язаннь з оплати продукції в порядку, встановленому Договором не виконав.
Перевіряючи правльність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд приймає до уваги наступне:
Статею 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за анналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Згідно ст.509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (переда-ти майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застоcовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (тер-мін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось, п.5.1 Договору сторони узгодили 30-денну відстрочку оплати за отриманий товар, проте Відповідачем строк і сума оплати не були дотримані.
Відповідно до ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи стіверджується, що Позивач поставив товар на загальну суму 69 574 грн. 50 коп., а Відповідач прийняв його, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №006 від 01.11.2010р, №009 від 05.11.2010р., №010 від 08.11.2010р., №011 від 09.11. 2010р., №014 від 11.11.2010р. Однак, отриманий товар останнім оплачений не був.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості в сумі 69 574 грн. 50 коп за накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, Скаржник зазначає, що Позивач неодноразово порушував зобов’язання в частині надання на кожну партію продукції сертифікатів, поставив згідно спірних накланих неякісну продукцію.
Досліджуючи ці обставини, судова колегія приймає до уваги таке:
Якість товарів, що поставляються, відповідно до ч.1 ст.268 ГК України –повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Положення цивільного законодавства щодо гарантії якості товару регламентовані в стст. 673-681 ЦК України. Зокрема, ст.673 ЦК України передбачає, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Стаття 688 ЦК України також передбачає, що Покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо... якості...у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, – в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Чинне законодавство крім того, регулює порядок приймання товару за якістю. Таким нормативним актом є Інструкція про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7. Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, іншими для сторін правилами не встановлений інший порядок прийомки продукції по якості.
Судовою колегією встановлено, що Договором не врегулювано порядку прийняття продукції за якістю; продукція виробничо-технічного призначення, якою є склопакети –приймались Відповідачем лише за кількістю.
Тому, доводи Скаржника, що Позивач неодноразово порушував зобов’язання в частині надання на кожну партію продукції сертифікатів, апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до п.9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7 –акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів з дня виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад покупця, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов’язковими для сторін правилами.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт складання Відповідачем та направлення (передачу) таких актів Позивачу.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги стверджуються накладними, вимогою оплати, гарантійним листом, актом звірки розрахунків і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 174, 193 ГК України та стст. 11, 509, 530, 692, 712 ЦК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судова колегія не встановила, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у даній справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофенстер»на рішення господарського суду Рівненської області від 29.06.2011р. у справі №5019/1202/11 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №5019/1202/11 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Мельник О.В.
01-12/15901/11 15901/11