РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2011 р. Справа № 5019/1884/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватне підприємство "Прод-Трейд" на рішення господарського суду Рівненської області від 27.09.11 р.
у справі № 5019/1884/11 (суддя Павлюк І.Ю. )
позивач Приватне підприємство "Прод-Трейд"
відповідач Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" в особі відділення АТ "Укрсиббанк" №636
про визнання недійсним кредитного договору №11385433000 від 21.08.2008р.
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1. ,представника,довіреність в справі
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року у справі № 5019/1884/11 (суддя Павлюк І.Ю.) відмовлено у позові Приватного підприємства “Прод-Трейд” до Публічного акціонерного товариства “УкрСибБанк” в особі відділення АТ “УкрСибБанк” № 636 про визнання недійсним кредитного договору № 11385433000 від 21.08.2008р.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у позові, виходив з того, що сторони при укладенні договору визначили всі істотні умови договору, а в самому договорі відображена вся необхідна інформація щодо сукупної вартості кредиту (сума ліміту кредитної лінії, порядок надання кредитних коштів та їх повернення, види та розмір плати за користування кредитною лінією та порядок її сплати) ,і посилаючиcь на приписи ст. ст.203,215,525,526,627,638,651,1054 ГК України та ст. ст. 179,180,345 ГК України відмовив у задоволенні позову, оскільки доводи, якими позивач обґрунтовував викладені в позовній заяві обставини, є безпідставними і необґрунтованими.
Приватне підприємство “Прод-Трейд” , не погодившись з прийнятим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду. Апелянт вважає дане рішення таким, що прийнято за неповно з'ясованих обставин, що мають значення по справі, а висновки викладені у ньому не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своєї позиції скаржник вважає, що підставами для недійсності Кредитного договору є недотримання в момент його укладення вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджені постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 р. за № 541/43808), за яких можливе його укладення .
Дані Правила, обов'язкові до виконання всіма банками на території України, набули чинності задовго до укладення спірного кредитного договору, а тому всі вказані умови повинні були бути включені до змісту такого договору.
Апелянт вказує, що ні сам текст кредитного договору, ні додатки до нього не містять в повному та належному обсязі всіх вимог щодо інформації сукупної вартості кредиту, як того вимагається Правилами. Ненадання переліченої вище інформації, вираженої в грошовому еквіваленті, що дало б змогу позичальнику оцінити обсяг майбутніх витрат та фінансової відповідальності, значною мірою порушує охоронювані законом права позичальника, як споживача банківських послуг.
Вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що умовами кредитного договору в повній мірі дотримано вимог вказаних вище Правил не відповідає дійсності, оскільки ні текст кредитного договору, ні графік погашення кредиту, ні будь-які інші додатки до кредитного договору не дають особі можливості встановити дійсну сукупну вартість кредиту, оскільки сукупна вартість кредиту складається не лише із суми ліміту кредитної лінії, порядку надання кредитних коштів та їх повернення, видів та розмірів плати за користування кредитною лінією, а й з інших витрат - зокрема, комісій різного виду, розрахунок яких неможливо здійснити самостійно і чіткий розмір яких жодним документом не встановлено.
Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року по справі № 5019/1884/11 та прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства «Прод-Трейд» .
Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк» відзиву на апеляційну скаргу не подало. Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .
У судове засідання апеляційного господарського суду представник апелянта не з»явився . 09 листопада 2011 року (в день проведення судового засідання ) позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.77).В своєму клопотанні ,як на підставу неможливості явки, вказується на те, що представник позивача перебуває на лікарняному .При цьому , позивачем не подано жодного доказу перебування представника позивача на лікарняному.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, відповідач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй права, а тому не позбавлена можливості направити у судове засідання іншого представника.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника апелянта.
Представник відповідача –публічного акціонерного товариства « Укрсиббанк» в ході перегляду справи проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення господарського суду Рівненської області законним і обґрунтованим. Додатково пояснив, що апелянт вже визнавав даний кредитний договір недійсним, але з інших підстав,і рішенням господарського суду Рівненської області від 30 червня 2011р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від17.08.2011р. у задоволенні позову відмовлено . Просив рішення суду господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з’ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 21 серпня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (правонаступником якого є відповідач ) та приватним підприємством “Прод-Трейд» укладено кредитний договір № 11385433000 (а.с.11-14).
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2.1. Кредитного договору відповідачем було надано позивачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в розмірі 716 000 грн. 00 коп.
Пунктом 1.2.2. Кредитного договору визначено, що позивач, у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитного договору, а.с. 16). Зазначеним графіком погашення кредиту було встановлено, що кошти в повному обсязі повинні бути повернуті до 29.07.2011р.
31 серпня 2009 року між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 11385433000 від 21 серпня 2008 року, відповідно до пункту 2.3 якої позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 27 серпня 2010 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору (а.с.17)
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договір.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів визначено, крім іншого, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України за умовами яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частина 7 ст. 179 ГК України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості укладення кредитного договору визначає і ч.2 ст.345 ГК України, яка стверджує, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язковості виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Рівненський апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновками господарського суду Рівненської області про безпідставність та необґрунтованість посилань позивача на те, що Банком не дотримано Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Так, аналізуючи кредитний договір ,необхідно зазначити, що у кредитному договорі сторони погодили предмет договору (пункт 1.1.), термін кредитування та графік повернення кредиту (пункт 1.2., додаток № 1 до Кредитного договору), проценти за користування кредитом, випадки зміни процентної ставки, комісію, порядок нарахування та сплати комісії (пункт 1.3., додаток № 2 до Кредитного договору), мету кредиту (пункт 1.4.), порядок надання кредиту (пункт 1.5.), порядок погашення грошових зобов’язань (пункт 1.6.), строк дії договору (пункт 9.5.) та інше.
Додатковою угодою від 31 серпня 2009 року сторони внесли зміні до Кредитного договору, зокрема щодо терміну кредитування, графіку повернення кредитних коштів та порядку сплати процентів.
Таким чином , місцевий господарський суд правомірно вказав, що сторони при укладенні договору визначили всі істотні умови договору, а в самому договорі відображена вся необхідна інформація щодо сукупної вартості кредиту (сума ліміту кредитної лінії, порядок надання кредитних коштів та їх повернення, види та розмір плати за користування кредитною лінією та порядок її сплати).
На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Апелянт не навів доказів у розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували обставини та визначені законом умови визнання недійним кредитного договору № 11385433000 від 21.08.2008р.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ПП »Прод-Трейд» та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року у справі № 5019/1884/11.
Державне мито за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв”язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року у справі № 5019/1884/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства " Прод-Трейд" без задоволення .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .
< Текст >
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Саврій В.А.
01-12/15775/11 15775/11