ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.                                                           Справа № 18/1419/11  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Лакіза В.В.

при секретарі  Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1. за довіреністю №2551 від 28.09.2011р.,

1-го відповідача –не з’явився,

2-го відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача, ТОВ «Фірма «Стаг», (вх.№3794П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 р. по справі №18/1419/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стаг», м. Кременчук, Полтавська область,

      2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст», м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 323 583, 90 грн.,-       

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 р. по  справі №18/1419/11 (суддя Тимченко Б.П.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Фірма «Стаг»та ТОВ «Руст»солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»234237,64 грн. –заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 65442,90 грн. –пені за порушення строків погашення кредиту; 23903,36грн. –пені за простроченими відсотками; 3235,83 грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перший відповідач, ТОВ «Фірма «Стаг», не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 р. по справі №18/1419/11, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 р. по справі №18/1419/11 та постановити нове рішення, яким відмовити повністю в позові ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ТОВ «Фірма «Стаг»та ТОВ «Руст»про стягнення коштів. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів наявності заборгованості ТОВ «Фірма «Стаг»перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що є порушенням приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, та судом першої інстанції дана обставина не врахована при прийнятті оскаржуваного рішення. Також апелянт зазначає, що позивач при нарахуванні суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості  не дотримався вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Отже, на думку першого відповідача, оскаржуваним рішенням створюються умови для передчасного стягнення грошових коштів з ТОВ «Фірма «Стаг»та ТОВ «Руст».

Позивач, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10222 від 20.10.2011р.), в якому зазначив, що рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2011р. по справі №18/1419/11 є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що відповідно до п. З.З., 3.4. договору про відновлювальну кредитну лінію № 88-01-07, укладеного 31.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ТОВ «Фірма «Стаг», нарахування відсотків здійснюється до моменту повернення коштів на позичковий рахунок банку. Однак, на час звернення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»з позовом до суду та прийняття оскаржуваного рішення кошти за договором про відновлювальну кредитну лінію № 88-01-07 від 31.08.2007 р. не повернуті. Також, п. 7.1. договору про відновлювальну кредитну лінію № 88-01-07 від 31.08.2007р. передбачено нарахування пені за кожний день прострочення повернення кредитних коштів та/або процентів. Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Другий відповідач, ТОВ «Руст», письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 р. (а.с. 71-72) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 05 жовтня 2011 року.

З метою витребування у позивача додаткових документів по справі, які мають істотне значення для розгляду апеляційної скарги по суті, розгляд справи № 18/1419/11 було відкладено на 01 листопада 2011 року об 11:00 год. (а.с. 103-105).

В призначене судове засідання з’явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 р. у справі №18/1419/11 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляцій скаргу.

Відповідачі  правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили.

Ухвали Харківського апеляційного господарського суду були направлені відповідачам за їх місцезнаходженням, що співпадає з адресами, зазначеними в позовній заяві та апеляційній скарзі, та отримані останніми, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Згідно п. 2  Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Присутній в судовому засіданні 01 листопада 2011 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів.

Колегія суддів зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97- ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов’язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Суд враховує, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, явка в судове засідання в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду  та ухвалою про відкладення розгляду справи учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 01.11.11 р. будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до Харківського апеляційного господарського суду не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участю представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, перевіривши  правильність  застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», змінене найменування якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) та ТОВ «Фірма «Стаг»(позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 88-01-07. (а.с. 10-17)

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.1.  договору № 88-01-07 від 31.08.2007р., банк (позивач) відкриває позичальнику (першому відповідачу) відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 650 000,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 27.08.2009 р. у відповідності з графіком і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17,5% річних, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпунктах «б», «в», п.3.1. даного договору сплатити проценти в підвищеному розмірі.

Згідно вказаного кредитного договору першому відповідачу було надано кредит в сумі 650000,00грн. зі строком погашення до 27.08.2009 р.

Пунктом 1.20 кредитного договору № 88-01-07 від 31.08.2007р. встановлено обов’язок позичальника при користуванні кредитною лінією дотримуватись Графіку зниження ліміту, що викладений в додатку № 1 до договору.

Крім того, ТОВ «Фірма «Стаг», як позичальник, зобов’язувалося сплачувати відсотки щомісяця, в строк з 26 числа  кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця (п.п. 3.1., 3.4. договору).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

На забезпечення виконання першим відповідачем зобов’язань за кредитним договором, 31.08.2007 р.  між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(кредитор), ТОВ «Руст»(поручитель) та ТОВ «Фірма Стаг»(боржник) був укладений договір поруки № 82, відповідно до умов якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань по договору про кредитну лінію у формі овердрафта № 88-01-07 від 31.08.2007 р., укладеному між кредитором (позивач) та боржником (перший відповідач), у відповідності до якого, боржнику наданий кредит в розмірі 650000,00грн. зі сплатою 17,5 відсотків річних. (а.с. 16-17)

У зв’язку із закінченням 27.08.2009 р. строку користування кредитом та не поверненням кредитних коштів в повному обсязі, у листопаді 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому, після зміни розміру позовних вимог, просив стягнути в солідарному порядку з ТОВ «Фірма «Стаг»та ТОВ «Руст»484.544,67 грн. заборгованості, що виникла станом на 16.12.2009 р. за кредитним договором № 88-01-07 від 31.08.2007р. (а.с.109-112)

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 р. по справі № 13/213, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ «Фірма «Стаг»та ТОВ «Руст»солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»484 544,67 грн. боргу, з яких: 468 738,26 грн. –прострочена заборгованість по кредиту; 338,83 грн. –пеня по відсотках; 15 467,58 грн. –пеня по кредиту; 5377,69грн. –держмита та 236,00 грн. – витрат на ІТЗ судового процесу. (а.с. 18-19)

19.05.2011 р. позивач - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернулось до господарського суду Полтавської області з даним позовом про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів в сумі 323583,90 грн. за договором відновлювальної кредитної лінії №88-01-07 від 31.08.2007 року, у тому числі: 234237,64 грн. –заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 65442,90 грн. –пеня за порушення строків погашення кредиту; 23903,36 грн. –пеня за простроченими відсотками.

Колегія суддів зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано, не припиняє обов’язків сторін договору, не звільняє від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що станом на момент розгляду даної справи рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 р. по справі №13/213 виконано частково на суму 66 755,80 грн., які сплачувалися частинами  щомісячно, починаючи з 09.02.2010 р.

Докази того, що рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 р. по справі №13/213 виконано повністю та/або докази того, що відповідачами погашена заборгованість по кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами за договором про відновлювальну кредитну лінію № 88-01-07 від 31.08.2007 р., - в матеріалах справи відсутні.

Як було зазначено вище, відповідно до п. З.З., 3.4. договору про відновлювальну кредитну лінію № 88-01-07 від 31.08.2007 р. нарахування відсотків здійснюється за термін користування кредитними коштами з моменту списання кошів з позичкового рахунку до моменту повернення коштів на позичковий рахунок.

Внаслідок неповернення позичальником (ТОВ «Фірма «Стаг») Банку кредитних коштів, станом на 13.05.2011р. у ТОВ «Фірма «Стаг»утворилася перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії № 88-01-07 від 31.08.2007 р. по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 234 237,64 грн., яка не погашена до теперішнього часу.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання  зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Пунктом 7.1 кредитного договору № 88-01-07 від 31.08.2007р. передбачено, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або процентів позичальник сплачує на користь банка пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Тобто, колегія суддів зазначає, що сторони договору встановили інший порядок нарахування пені та дійшли згоди, що нарахування пені здійснюватиметься за кожний день прострочення виконання зобов’язання, у зв’язку з чим, посилання апелянта на те, що нарахування пені здійснено позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є безпідставними.

Враховуючи, що позичальник (перший відповідач) не повернув повністю кредит та не сплатив відсотків за користування кредитними коштами банк (позивач) правомірно нарахував першому відповідачу пеню.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, пеня за порушення строків сплати кредиту складає 65 442,90  грн.; пеня за порушення строків сплати процентів –23 903.36 грн.

Таким чином, загальна заборгованість першого відповідача (боржник) перед позивачем за неналежне виконання зобов’язань за договором відновлювальної кредитної лінії №88-01-07 від 31.08.2007 р. складає 323.583,90 грн.

Також, колегія суддів зазначає, що як встановлено ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положеннями статті 554 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо  інше не встановлено договором поруки.

Як було зазначено вище, за умовами договору поруки82 від 21.08.2007р., у випадку невиконання боржником (ТОВ «Фірма Стаг») зобов’язань по кредитному договору, боржник та поручитель (ТОВ «Руст») відповідають перед кредитором (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів та  підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків (п.п. 2.1, 2.2. договору поруки).

Відповідно ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного  обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, зважаючи на неналежне виконання першим відповідачем зобов’язань за кредитним договором, що забезпечені порукою, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 323 583, 90 грн. заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №88-01-07 від 31.08.2007 р. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

У відповідності до ст.ст. 44, 49, ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати першого відповідача зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню першому відповідачу.

Керуючись ст.ст. 91, 101, 102, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

     ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стаг»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 р. у справі №18/1419/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                    Бородіна Л.І.

Суддя                                                                                           Білоусова Я.О.  

Суддя                                                                                           Лакіза В.В.  

Повний текст постанови виготовлений та підписаний   07.11.2011 року.