ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/6276/11
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., дов. №08-11/1005/2-11 від 08.04.2011 року
відповідача - 1) не з"явився, 2) ОСОБА_2., дов. №01-62 юр/350 від 17.01.2011 року, ОСОБА_3., дов. №01-62 юр/9700 від 07.12.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вх. № 4369 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011 у справі № 5023/6276/11
за позовом Харківської міської ради, м. Харків,
до 1) Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", м. Харків, 2) Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,
про визнання недійсним договору та визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
Харківська міська рада, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлову будівлю складу РБУ-3, літ. «Д-1»загальною площею 162,80 кв. м; нежитлову будівлю для фарб РБУ-3, літ «В-1»загальною площею 68,00 кв. м; нежитлову будівлю РБУ-2 літ. «Е-1»загальною площею 113,90 кв. м, розташовані по вул. Енергетичній, 3 міста Харкова, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 267/161, укладеного між ЗАТ «Теплоенергоцентраль-3»(перший відповідач) та АК «Харківобленерго»(другий відповідач). У судовому засіданні представники другого відповідача звернулися з клопотанням про залучення до участі у справі відповідачами Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2011 р. у справі № 5023/6276/11 (суддя Шатерніков М.І.) у задоволенні клопотання другого відповідача про залучення у справі як відповідачів Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовлено.
Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлову будівлю складу РБУ-3, літ. «Д-1»загальною площею 162,80 кв. м; нежитлову будівлю для фарб РБУ-3, літ «В-1»загальною площею 68,00 кв. м; нежитлову будівлю РБУ-2 літ. «Е-1»загальною площею 113,90 кв. м, розташовані по вул. Енергетичній, 3 міста Харкова.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель № 267/161, укладений 25.03.2002 року між ЗАТ «Теплоенергоцентраль-3»та АК «Харківобленерго».
Стягнуто з ЗАТ «Теплоенергоцентраль-3»на користь Харківської міської ради 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з АК «Харківобленерго»на користь Харківської міської ради 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Другий відповідач з цим рішенням господарського суду першої інстанції не погодився. Вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права: статей 20, 21 Закону України «Про власність», статей 16, 267 Цивільного кодексу України, статті 48 Цивільного кодексу УРСР, статей 1, 24, 53 Господарського процесуального кодексу України. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване ним рішення господарського суду Харківської області від 23.08. 2011 р. у справі № 5023/6276/11, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні не були наведені жодні мотиви, з яких суд виходив, відмовляючи в задоволенні клопотання, яке містило обґрунтування необхідності залучення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України до розгляду справи.
Також вказує на те, що позивачем було зареєстровано право власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Харкова у жовтні 2006 року (отримання свідоцтва про право власності). При цьому, реєструючи право власності на ці приміщення, позивач не міг не знати про те, що власником зазначених приміщень на час реєстрації, є інша юридична особа.
А тому, на думку другого відповідача, початком перебігу строку позовної давності в даному випадку слід вважати жовтень 2006 року, а моментом його закінчення - жовтень 2009 року, у зв"язку з чим з урахуванням вимог частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України на час пред'явлення позову до суду строк позовної давності вже скінчився.
Крім того, зазначає, що позивачем не надано жодного переліку майна цілісного майнового комплексу або будь-якого іншого документа, в якому були б зазначені спірні приміщення, у зв"язку з чим другий відповідач вважає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що спірні приміщення, які були предметом спірного договору купівлі-продажу, входять до складу цілісного майнового комплексу.
Також вказує на те, що підставою виникнення права власності на спірні приміщення у АК "Харківобленерго" стала саме корпоратизація в порядку частини 1 статті 21 Закону України "Про власність", процес якої та передача майна оформлені наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 15.06.1995 року № 106, що на думку апелянта, свідчить про наявність у нього права власності на приміщення, що стали предметом спірного договору та, відповідно, про право на їх відчуження.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2011 року у справі №5023/6267/11 (колегія суддів у складі : головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.) апеляційну скаргу другого відповідача було повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України у зв"язку із неподанням скаржником доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.
Усунувши зазначені в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2011 року у справі №5023/6267/11 недоліки, другий відповідач вдруге подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу другого відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 02.11.2011 року на 9:30 год.
Представник другого відповідача у судовому засіданні 02.11.2011 року підтримав апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 02.11.2011 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що на час укладання акту інвентаризації майна ВЕО «Харківенерго»від 01.07.1995 року та затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики України від 25.11.2001 року, АК «Харківобленерго»не мало технічні паспорти, або будь-якої іншої документації щодо спірних нежитлових будівель. Дані обставини підтверджуються переліком від 25.11.2001 року, у якому відсутні інвентаризаційні номери нежитлових будівель та не зазначена адреса їх місця розташування, а лист Міністерства палива та енергетики України № 26/12-1619 від 23.11.2001 року відповідно до вимог чинного законодавства не може визнаватися належним правовстановлюючим документом.
Окрім цього вказує на те, що в матеріалах справи відсутнє розпорядження «Харківенергоспецремонт»№ 112 від 19.10.1998 року, на яке посилається апелянт та інші докази, на підставі чого, здійснено передачу спірного майна, що унеможливлює доведення наявності законних підстав передачі майна другому відповідачу з огляду на вимоги, викладені у постановах Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" та № 577 від 13 жовтня 1992 року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя».
При цьому, як зазначає позивач, апелянтом документально не доведено, яким чином та на підставі яких розпоряджень спірне майно, що перебувало на балансі ДАЕК «Харківобленерго»станом на 01.07.1995 року, було передано на баланс підприємства «Харківенергоспецремонт», а в подальшому 30.03.1999 року повернуто другому відповідачу за актами прийому-передачі, і позивачем підтверджений факт постійного перебування спірного майна у користуванні «Харківтеплоенерго»та на постійному місці розташування, про що свідчить лист Фрунзенської районної ради № 791 від 08.04.2002 року.
Також звертає увагу на те, що на виконання вимог статті ЗЗ ГПК України позивачем документально доведено, що про порушене право власності на спірне майно, стало відомо під час виконання наказу Департаменту комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 230 від 01.03.2011 року, щодо проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна ЗАТ «ТЕЦ-3», розташованого по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.
Представник першого відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115821401490 про вручення першому відповідачу 19.10.2011 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника першого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши усні пояснення представників позивача та другого відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 22.08.1995 року на підставі Указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995р. "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства економіки України № 75 від 14.06.1995 року "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації" Міністерством енергетики та електрифікації було видано наказ № 163 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго" та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого-енергетичного об'єднання "Харківенерго".
На виконання вищезазначеного наказу, 23.11.2001 року Міністерством палива та енергетики України затверджено перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Харківобленерго". Станом на 2002 рік державна реєстрація об'єктів нерухомого майна проводилася відповідно до вимог Цивільного Кодексу УРСР ( в редакції 1963р.) та Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р.
Згідно з пунктом 5.6. зазначеного Тимчасового положення, видачі витягу на нерухоме майно передувало проведення інвентаризаційних робіт.
Крім того, в обов'язковому порядку здійснювався опис нерухомого майна із зазначенням розмірів земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літерівка; призначення майна; матеріали стін кожної будівлі та споруди; розміру житлової та нежитлової площі; проценту зношеності, вартості будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та діючої індексації.
Згідно з Тимчасовим положенням реєстрації підлягали виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлюючим документам.
Також Тимчасовим положенням встановлювався вичерпний перелік документів, на підставі яких проводилася реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до пункту 15 даного переліку, такими документами є: рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.
Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" спірні нежитлові будівлі були зареєстровані 10.04.2002р., у зв'язку з чим АК "Харківобленерго" видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належали товариству на праві колективної власності.
Перелік документів, наданий АК "Харківобленерго" до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірні нежитлові будівлі.
З матеріалів справи вбачається, що на час укладання акту інвентаризації майна ВЕО "Харківенерго" від 01.07.1995 року, та на час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001р., АК "Харківобленерго" не мало технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації щодо спірних нежитлових будівель.
Затверджений Міністерством палива та енергетики України перелік від 25.11.2001р., не відповідав вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993р. і чинного на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго".
Відповідно до пункту 16 вищезазначеного Положення при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання, та у тимчасове користування.
В порушення вимог Положення, у переліку відсутні інвентаризаційні номери нежитлових будівель, проданих ЗАТ "ТЕЦ-3", та не зазначена адреса їх місця розташування, що є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001р. № 127 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773.
Під час здійснення реєстрації права власності, АК "Харківобленерго" керувалося, зокрема, листом Міністерства палива та енергетики України від 23.11.2001р. № 26/12-1619, який не може вважатися належним правовстановлюючим документом, оскільки стосується передачі нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго", тоді, як в свою чергу, у реєстраційному посвідченні від 10.04.2002р. власником нерухомого майна визначено іншу юридичну особу - Акціонерну компанію "Харківобленерго".
Як свідчать матеріали справи, що 25.03.2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго", продавецем, та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3", покупецем, було укладено договір № 267/161 купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул.Енергетична, 3. За умовами даного договору у власність покупця перейшло майно: нежитлова будівля складу РБУ-3, літ. "Д-1", загальною площею 162,80 кв.м., нежитлова будівля для фарб РБУ-3, літ. "В-1", загальною площею 68,00 кв.м., нежитлова будівля РБУ-2 літ. "Е-1", загальною площею 113,90 кв.м. Загальна вартість проданого майна складала 75120,00 грн.
Другий відповідач вважає, що він, як продавець за спірним Договором купівлі-продажу від 25.03.2002 р. №267/161 отримав право власності на нерухоме майно в процесі корпоратизації АК "Харківобленерго" на базі Виробничого енергетичного об'єднання "Харківенерго", яке припинило свою діяльність.
Проте, цей факт не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств»від 15.06.1993 р. №210/93 корпоратизація як форма перетворення підприємств у відкриті акціонерні товариства здійснюється з метою реформування управління державним сектором економіки. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, змінює організаційно-правову форму діяльності, однак не змінює сектора економіки. Держава, як єдиний акціонер корпоратизованого підприємства, управляє товариством через органи нею уповноважені.
У статутах акціонерних товариств, що створюються на базі майна державних підприємств, зміна державної форми власності майна, переданого до їх статутного фонду, передбачається лише після завершення приватизації (виконання плану приватизації), тому передбачають інший порядок та підстави набуття права власності на майно, внесене державою для формування їх статутного фонду.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено вичерпний перелік способів приватизації державного майна. Зміна державної форми власності (приватизація) майна (єдиного майнового комплексу) корпоратизованого державного підприємства може відбуватися тільки шляхом застосування передбачених законом способів приватизації, а саме: шляхом продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу корпоратизованого державного підприємства. Передання державою майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, не є підставою для зміни державної форми власності такого майна.
Відповідно до приватизаційного законодавства, під час формування статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, засновником виступає державний орган приватизації або державний орган, уповноважений керувати майном підприємства та надавати згоду на його відчуження.
Другий відповідач не надав доказів того, що Міністерство палива та енергетики надавало згоду на відчуження спірного нерухомого майна.
На момент купівлі-продажу нежитлових будівель АК "Харківобленерго" не мало правовстановлюючих документів на майно, оскільки реєстрація права власності акціонерного товариства на спірні об'єкти нерухомого майна (реєстровий № 4407) була здійснена 10.04.2002р., а спірний Договір купівлі-продажу укладено з ЗАТ "ТЕЦ-3" раніше, а саме 25.03.2002р.
Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірний договір не можна вважати підтвердженням наявності у позивача права власності на майно, зазначене в позовній заяві або підставою виникнення такого права.
Позивач вважає, що територіальна громада міста Харкова є законним власником нежитлових будівель: складу РБУ-3, літ. "Д-1", загальною площею 162, 80 кв.м.; для фарб РБУ-3, літ. "В-1", загальною площею 68,00 кв.м.; РБУ-2 літ. "Е-1", загальною площею 113,90 кв.м., розташованих за адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3.
Перелік нерухомого майна Акціонерного товариства "Харківобленерго", складений під час корпоратизації, не містить нежитлових приміщень, тотожних приміщенням, які є предметом спірного Договору купівлі-продажу від 25.03.2002 року № 267/161.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв станом на 10.09.1991р., цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього, цивільні права і обов'язки виникали також з адміністративних актів; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних відносин та втратив чинність згідно із Законом України від 27.04.2007р. № 997-У), на території України існувала приватна, колективна та державна власність і законодавство забезпечувало власникам рівні умови захисту права власності. До державної належали загальнодержавна та комунальна власність, суб'єктами права на які була відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських Рад народних депутатів (ст. 32 Закону України "Про власність").
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначалося, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.
Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1995 року №311 та містить посилання на те, що до власності областей у житлово-комунальному господарстві передається майновий комплекс підприємств та об’єкти виробничих об’єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні (РБУ), автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов’язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства.
Згідно ст. 1 Закону України від 05.03.1992р. "Про Представника Президента України", в редакції 14.05.1992р., Представник Президента України є найвищою посадовою особою державної виконавчої влади - главою місцевої державної адміністрації відповідно в областях, містах Києві, Севастополі, районі, районі м.Києва і Севастополя.
Статтею 14 зазначеного Закону передбачалось, що Представник Президента України в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження Представника Президента України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами місцевого і регіонального самоврядування, всіма розташованими на відповідній території підприємствами, організаціями і установами, громадськими об'єднаннями, а також посадовими особами і громадянами.
З матеріалів справи вбачається, що 30.12.1992р. на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13.10.1992р. "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м.Севастополя" Представником Президента України по Харківській області прийнято розпорядження № 622 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області".
Рішенням Харківської обласної ради від 28.04.1998р. Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області.
На виконання Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" Харківською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження № 212 від 26.03.1999р. щодо делегування Управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації повноважень по управлінню майном Обласного виробничого об'єднання "Харківтеплокомуненерго".
Рішенням Харківської обласної ради від 11.05.1999р. у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області було прийнято цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Харківські теплові мережі", розташований за юридичною адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 11.
Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13.09.1999р. затверджено акт прийому-передачі ЦМК Державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.
10.09.1999р., відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону № 82/95 від 02.03.1995р.), між Державним ОВО "Харківтеплоенерго" та Обласним підприємством "Харківські теплові мережі" було укладено засновницький договір, за умовами якого, Державне підприємство "Харківські теплові мережі" з відповідним ЦМК, увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго", із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради.
Відповідно до Положення "Про управління майном комунальної власності обласної державної адміністрації", затвердженого Розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації від 22.02.2001р. № 108, між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" 26.04.2001р. було укладено Договір № 6 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго", розташованого за юридичною адресою: вул.Енергетична, 3 м.Харкова. Вартість переданого в оренду майна станом на 01.04.2001р. становила 11504694,43 грн.
На виконання рішення XI сесії Харківської обласної ради ХХІV скликання від 19.08.2003р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області цілісних майнових комплексів підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів м.Харкова до комунальної власності територіальної громади м.Харкова" та рішення ХVІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 24.09.2003р. № 191/03 "Про комунальну власність міста Харкова" до комунальної власності міста Харкова прийнято цілісний майновий комплекс у кількості 1055 одиниць, що знаходилися за Договором оренди № 6 від 26.04.2001р. у користуванні ЗАТ "ТЕЦ-3" та посвідчено актом прийому - передачі майна від 24.09.2003р.
Рішенням VIII сесії ХХIII скликання Харківської міської ради від 29.11.2000р. затверджено Статут територіальної громади м.Харкова, в якому зазначено, що територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією із форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд.
Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функцію суб'єкта права власності з усіма притаманними йому повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.
Право власності на майно цілісного майнового комплексу належить територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, та підтверджується наступними документами:
1. Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови № 2471 від 03.10.2006 року, відповідно до якого право власності на нежитлові приміщення та будівлі по вул. Енергетичній, 3 у м.Харкові зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.
2. Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови № 1755 від 26.07.2006 року, за яким нежитлова будівля по вул.Біологічна, 4-А у м.Харкові зареєстрована за територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради.
3. Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови № 1757 від 26.07.2006 року, згідно з яким право власності на нежитлову будівлю по вул.Енергетичній, 5 у м.Харкові зареєстровано за територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради.
25.09.2003р., у зв'язку з прийняттям у комунальну власність міста цілісного майнового комплексу, на виконання вимог ст. 287 ГК України, Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради Договір оренди цілісного майнового комплексу № 6 від 26.04.2001р. було переукладено, та укладено Договір оренди № 1192 ЦМК із ЗАТ "ТЕЦ-3", викладений у новій редакції Додатковою угодою від 19.11.2003р., на підставі розпорядження начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 1297 від 19.11.2003р.
Строк дії договору оренди № 1192 встановлено до 26.04.2011р., тобто на 10 років.
Пунктом 1.3 вищезазначеного договору передбачалося передачу цілісного майнового комплексу для виробництва, передачі, розподілу та реалізації теплової та електричної енергії.
Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 66/184-10 від 26.04.2010р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2010р., задоволено позов Харківської міської ради до ЗАТ "ТЕЦ-3" та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2010р. у справі № 47/250-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р., задоволено позов прокурора м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо витребування майна та виселення ЗАТ "ТЕЦ-3" із нежитлових приміщень та будівель, що входять до складу цілісного майнового комплексу.
Вказане рішення набрало чинності та є обов"язковим на всій території України відповідно до статті 115 ГПК України.
На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 242 від 15.02.2011р. та наказу № 230 від 01.03.2011р. на виконання вищезазначених судових рішень витребуваний цілісний майновий комплекс внесений до складу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", що розташовано за адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3.
Під час проведення інвентаризації та передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго", позивачу стало відомо, що нежитлові будівлі складу РБУ-3, літ. "Д-1", загальною площею 162,80 кв.м.; для фарб РБУ-3, літ. "В-1", загальною площею 68,00 кв.м.; РБУ-2 літ. "Е-1", загальною площею 113,90 кв.м., які розташовані за юридичною адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3 належать на праві власності ЗАТ "ТЕЦ-3" на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного з АК "Харківобленерго".
Оскільки вказані нежитлові будівлі знаходилися в постійному користуванні ОВО "Харківтеплоенерго", за своїми функціональними ознаками були залучені до промислового циклу по виробництву теплової енергії, знаходилися на території, що належить комунальній власності, суд дійшов висновку, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Обставини щодо знаходження спірного майна у комунальній власності та розміщення на постійному місці розташування, підтверджуються листом Фрунзенської районної ради №791 від 08.04.2002 р. Із цього листа вбачається, що приміщення складу РБУ-2, складу для фарб та будівлі ремонтно-будівельного цеху знаходяться на території, закріпленій за ЗАТ "ТЕЦ-3", тобто по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про власність" (що діяв на час укладання угоди), до державної власності належить загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ст.32 Закону). Захист права власності здійснюється судом (ст.48). Тобто, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.
Як визначено в ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28.04.1978р., за правилами ст. 48 Цивільного кодексу угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки закону, а й іншим актам, виданим органами державної влади, чи управління в межах наданої їм компетенції.
При вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою правомірності передачі або продажу майна, суди застосовують законодавство, яке діяло на момент вчинення зазначених дій.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004р.) встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003р., тому до них повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.
Частиною 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) передбачено, що угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною.
Згідно ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення та її дія припиняється на майбутнє.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради є обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам законодавства, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 71 ЦК УРСР до позовів про визнання угод недійсними встановлено трирічний строк позовної давності.
Згідно із статтею 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як свідчать матеріали справи, позивачу стало відомо про порушене право з часу виконання підпорядкованим Департаментом наказу № 230 від 01.03.2011р. про проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.
Тобто, з урахуванням вимог ст. 79 ЦК УРСР, встановлений законом строк позовної давності починає перебіг з 01.03.2011р.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем з поважних причин пропущено строк позовної давності та щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.
Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем було зареєстровано право власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Харкова у жовтні 2006 року (отримання свідоцтва про право власності). При цьому, реєструючи право власності на ці приміщення, позивач не міг не знати про те, що власником зазначених приміщень на час реєстрації, є інша юридична особа.
Однак, колегія суддів не може погодитись із такими посиланнями, так як на виконання вимог ст.ЗЗ ГПК України позивачем доведено, що про порушене право власності на спірне майно стало відомо під час виконання наказу Департаменту комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 230 від 01.03.2011 року, щодо проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна ЗАТ «ТЕЦ-3», розташованого по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.
Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не надано жодного переліку майна цілісного майнового комплексу або будь-якого іншого документа, в якому були б зазначені спірні приміщення, у зв"язку з чим другий відповідач вважає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що спірні приміщення, які були предметом спірного договору купівлі-продажу, входять до складу цілісного майнового комплексу.
Однак, колегія суддів не може погодитись із такими твердженнями, зважаючи на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначалося, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13 жовтня 1992 року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя»Представником Президента України по Харківській області (в межах повноважень, наданих Законом України «Про Представника Президента») прийнято розпорядження № 622 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області».
Рішенням Харківської обласної ради від 28.04.1998 року Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області. На виконання даного рішення Управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації делеговані повноваження по управлінню майном підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів м. Харкова, в тому числі і Обласного виробничого об'єднання «Харківтеплокомуненерго».
Рішенням Харківської обласної ради від 11 травня 1999 року у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області було прийнято цілісний майновий комплекс державного підприємства «Харківські теплові мережі», розташований за юридичною адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 11. Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13 вересня 1999 року затверджено акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Харківські теплові мережі»у спільну власність територіальних громад сіл,селищ,міст Харківської області.
Відповідно до вимог статті З Закону України «Про підприємства в Україні»(в редакції Закону № 82/95 від 02.03.95 р.) 10 вересня 1999 року між державним ОВО «Харківтеплоенерго»та обласним підприємством «Харківські теплові мережі»було укладено засновницький договір, за умовами якого, державне підприємство «Харківські теплові мережі»з відповідним цілісного майнового комплексу, увійшло до складу ОВО «Харківтеплоенерго», із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради. 26.04.2001 року між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3»укладено договір № 6 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж «Харківтеплоенерго»(ОВО «Харківтеплоенерго»), розташованого за юридичною адресою: вул. Енергетична,3 м. Харкова.
На виконання рішення XI сесії Харківської обласної ради ХХІУ скликання від 19.08.03р. «Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області цілісних майнових комплексів підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів м. Харкова до комунальної власності територіальної громади м. Харкова»та рішення ХУІ сесії Харківської міської ради ХХІУ скликання від 24.09.03р. № 191/03 «Про комунальну власність міста Харкова»до комунальної власності міста Харкова було прийнято цілісний майновий комплекс, що використовувався ЗАТ «ТЕЦ-3 »за договором оренди № 6 від 26.04.01.
Право комунальної власності територіальної громади м. Харкова на цілісний майновий комплекс, в тому числі і на спірне майно набуте внаслідок прийняття законодавчого акту щодо встановлення власності держави Україна та розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) та підтверджується відповідними свідоцтвами.
Також, на думку колегії суддів, не можуть вважатися обгрунтованими і посилання апелянта на те, що підставою виникнення права власності на спірні приміщення у АК "Харківобленерго" стала саме корпоратизація в порядку частини 1 статті 21 Закону України "Про власність", процес якої та передача майна оформлені наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 15.06.1995 року № 106, що на думку апелянта, свідчить про наявність у нього права власності на приміщення, що стали предметом спірного договору та, відповідно, про право на їх відчуження.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання Указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995 року «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України»Міністерством енергетики та електрифікації 22.08.1995 року видано наказ № 163 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Харківобленерго»та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничо-енергетичного об'єднання «Харківобленерго».
На виконання даного наказу 23.11.2001 року Міністерством палива та енергетики України затверджено перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ДАК «Харківобленерго».
Реєстрація права власності на нерухоме майно на час корпоратизації 2-го відповідача, здійснювалася на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року. Витягу на нерухоме майно передувало проведення інвентаризаційних робіт, опис нерухомого майна з урахуванням літровки приміщень, їх вартості, проведеної індексації та розмірів земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти.
Матеріали справи свідчать про те, що на час складання акту інвентаризації майна ВЕО «Харківенерго»від 01.07.1995 року та затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики України від 25.11.2001 року, АК «Харківобленерго»не мало технічні паспорти, або будь-якої іншої документації щодо спірних нежитлових будівель. Дані обставини підтверджуються переліком від 25.11.2001 року, у якому відсутні інвентаризаційні номери нежитлових будівель та не зазначена адреса їх місця розташування.
Також під час здійснення реєстрації права власності, АК «Харківобленерго»керувалося листом Міністерства палива та енергетики України № 26/12-1619 від 23.11.2001 року, який відповідно до вимог чинного законодавства не може визнаватися належним правовстановлюючим документом.
Чинне на період 1995-2001 р.р. законодавство , як доказ права власності на нерухоме майно вимагало від власника обов'язкового укладання договорів оренди земельної ділянки з відповідним планом земельної ділянки та актом визначення меж в натурі.
В апеляційній скарзі другий відповідач не заперечував той факт, що лист не може вважатися правовстановлюючим документом і в судовому засіданні документально не довів, на підставі якого акту, в реєстраційному посвідченні власником майна значиться АК «Харківобленерго», тоді, як передача об'єктів нерухомого майна в процесі корпоратизації здійснювалася до статутного фонду ВАТ «Харківобленерго».
Посилання АК «Харківобленерго»на інвентаризаційні описи основних засобів підприємства «Харківенергоспецремонт», за якими спірне майно увійшло до складу статутного майна 2-го відповідача не підтверджуються відповідними доказами.
В матеріалах справи відсутнє розпорядження «Харківенергоспецремонт»№112 від 19.10.1998 року, на яке посилається апелянт та інші докази, на підставі чого, здійснено передачу спірного майна. Дані обставини унеможливлюють довести законні підстави передачі майна 2-му відповідачу, з огляду на вимоги викладені у Постановах Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" та № 577 від 13 жовтня 1992 року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя».
Отже, апелянтом документально не доведено, яким чином та підставі яких розпоряджень, спірне майно, що перебувало на балансі ДАЕК «Харківобленерго»станом на 01.07.1995 року, було передано на баланс підприємства «Харківенергоспецремонт», а в послідуючому 30.03.1999 року повернуто 2-му відповідачу за актами прийому-передачі.
АК «Харківобленерго»в обґрунтування своїх доводів як власника спірного майна не надано жодних доказів, пов'язаних з укладанням договору оренди земельної ділянки на якій розташована спірна будівля з відповідними органами, як того вимагали положення Закону України «Про оренду землі».
Позивачем підтверджений факт постійного перебування спірного майна у користуванні «Харківтеплоенерго»та на постійному місці розташування, про що свідчить лист Фрунзенської районної ради № 791 від 08.04.2002 року.
Дані обставини свідчать про те, що на час складання акту оцінки цілісного майнового комплексу ВЕО «Харківенерго»(01.07.1995 р.) та його затвердження наказом Міністерства енергетики та електрифікації (22.08.1995 р.) спірне майно перебувало на балансі іншого підприємства. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що саме спірне майно перебувало у користуванні підприємства «Харківенергоспецремонт»в період 1995-1999 р.р.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011 р. у справі № 5023/6276/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.
Суддя (підпис) Терещенко О.І.
Суддя (підпис) Медуниця О.Є.
Згідно з оригіналом
секретар суду Колєснік Н.Ю..
07.11.2011
Постанову в повному обсязі складено 07.11.2011 року.