Справа 1-396/11/0206
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2011 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Чезганової А.М.,
при секретарі Конецул О.А.,
за участю: прокурора Калитко В.В.,
адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, має малолітню дитину, працюючого різноробочим на ПП «Вінницябудресурс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
20 січня 2011 року, біля 23.20 год., підсудний ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21120», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині дороги по вул. Київська в напрямку вул. Островського в м. Вінниці, в районі опори лінії електропередач №7, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав переваги руху пішоходу ОСОБА_3, внаслідок чого, допустив наїзд на останню, яка перетинала проїзну частину дороги по вул. Київській в м. Вінниці по розмітці нерегульованого пішохідного переходу зліва направо по напрямку руху автомобіля.
Таким чином, підсудний ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5, 4.16 (а), 18.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено: в п.п. 1.5 –дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров»ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.п. 4.16 (а) –пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини дороги позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора; п.п. 18.1 –водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки, перелому ребер справа 4, 5, 6 –го, двостороннього гемотораксу (справа 1500 мл, зліва 1200 мл), розривів тканини легень, забиття тканини легень, субплевральних крововиливів, забійної рани правого передпліччя, синців обох стегон, синця правої гомілки, закритої тупої травми грудної клітки, що призвело до гострої масивної крововтрати, які відповідно до висновку судово –медичної експертизи №45 від 28 лютого 2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які стоять в причинному зв»язку зі смертю. Порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України підсудним ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв»язку з наслідками.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та суду пояснив, що влітку 2010 року він придбав автомобіль марки «ВАЗ –21120», номерний знак НОМЕР_1. 20 січня 2010 року, приблизно о 23.20 год., він рухався на своєму автомобілі по вул. Київській в напрямку вул. Островського в м. Вінниці до готелю «Південний Буг», де його чекав товариш. Приблизно, за 60 метрів попереду свого автомобіля, він побачив жінку, яка навскоси від пішохідного переходу переходила вулицю. Коли вона встала на тротуар, він перестав звертати на неї увагу і в цей час відчув удар. Він зрозумів, що він її збив. Сам собі не може пояснити, чому так сталося, зразу викликав швидку. У вчиненому щиро кається, просить суд суворо його не карати, повністю відшкодував потерпілій шкоду, вона до нього претензій не має.
Оскільки підсудний ОСОБА_2 добровільно визнав себе повністю винним в інкримінованому йому злочині, погоджується із зібраними по справі доказами, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за скороченою судовою процедурою, заслухавши думку учасників процесу, відповідно до ст. 299 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілій.
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, наявність обставин, що пом”якшують та обтяжують покарання.
Підсудний ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи (а.с. 49-50), має на утриманні малолітню дитину (а.с.52) та дружину, яка не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, визнав свою вину, щиро кається у вчиненому злочині, повністю відшкодував потерпілій шкоду і вона просила його суворо не карати (а.с.109).
Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного, є його щире каяття та повне відшкодування потерпілій шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі з випробуванням без позбавлення права керувати транспортними засобами так як під час вчинення дорожньо –транспортної пригоди підсудний перебував у тверезому стані, в даний час він має намір працевлаштуватися на роботу, яка потребує наявності у нього права на керування транспортним засобом, в сім»ї він є єдиним годувальником, оскільки дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Відповідно до ст. 93 КПК України з підсудного ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області слід стягнути витрати за проведення судових експертиз в сумі 876 гривень 72 копійки (а.с.84, 89).
Суд вважає, що арешт, який був накладений, згідно постанови слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Вінницькій області Савчука Д.О., на автомобіль марки «ВАЗ-21120», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, слід скасувати (а.с.103).
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд ,-
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов”язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально – виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання та періодично з”являтися у кримінально –виконавчу інспекцію для реєстрації.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишити - підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області ( код 24525055, рахунок 31250272210172 (плата за послуги) банк –ГУДКУ у Вінницькій області, МФО –802015) 876 гривень 72 копійки витрат за проведення судових експертиз.
Речові докази –автомобіль марки «ВАЗ –21120», державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2, залишити останньому за належністю; куртку зелено –сріблястого кольору, яка була вилучена при ОМП 21 січня 2011 року і зберігається в кімнаті речових доказів Замостянського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області, знищити.
Скасувати арешт, який був накладений, згідно постанови слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Вінницькій області Савчука Д.О., на автомобіль марки «ВАЗ-21120», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2.
Копію вироку, в частині скасування арешту на вищевказаний автомобіль, направити у Вінницьке МРЕВ УМВС України у Вінницькій області для виконання.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: