Справа № 2-а-6496/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї НИ

04.11.2011 р.  Гайсинський районний суд Вінницької області у складі судді Саблука С.А., розглянувши у скороченому провадження в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -                       

Встановив:

13.10.2011 до суду заявлено позов, вимоги якого мотивовано тим, що позивачка як особа проживаюча в зоні посиленого радіологічного контрою відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідачем така доплата їй виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (5,20 грн.), на її вимогу здійснити її перерахунок відповідно до чинного законодавства та провести відповідні виплати їй було відмовлено, що порушує законне її право, тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати її доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, передбачену ст. 39 Закону, зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити їй таку доплату в розмірі, передбаченому ст. 39 Закону (одна мінімальна заробітна плата) з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» починаючи з 13.04.2011 р. з урахуванням проведених виплат.

Відповідач письмово просив у позові відмовити через помилкове застосування позивачкою ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на поширення її лише на правовідносини щодо визначення мінімального розміру призначеної за цим законом пенсії, неврегулювання порядку обчислення та виплати передбачених Законом пенсій.

З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає повному задоволенню з таких міркувань.

Доведено, що позивачка є непрацююча пенсіонерка, зареєстрована і постійно проживає в с.Косанове Гайсинського району Вінницької області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року додаток № 1 п.4 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, має право відповідно до ст. 39 Закону на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної зарплати, така доплата відповідачем їй у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувались і виплачуються в неповному обсязі на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі Постанова Уряду), хоча за Законом обмежена бути не може, а повинна бути ним позивачці в передбаченому Законом розмірі нарахована і щомісячно виплачувана до дня припинення права на неї.

Спірні правовідносини у системному взаємозв'язку регулюються:

- ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам – учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права;

- ст. 13 Конвенції, яка гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч.ч. 1,2 ст. 8 КАС України, за якими під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини;

- практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з якою: а). конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83); б). засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13); в). принцип верховенства права зобов’язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184);

- ст. 39 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якою, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата;

- ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.» згідно з якою мінімальний розмір заробітної плати в 2010 році становив у місячному розмірі: з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні;

- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції згідно з яким визнано неконституційними положення пунктів 24-34 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення передбаченого Законом розміру пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили;

- ч. 7 ст. 9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов.

Оскільки, позивачці як непрацюючій пенсіонерці, постійно проживаючій в зоні посиленого радіоекологічного контролю Законом передбачено підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яке обмежене або скасоване бути не може і є майном в розумінні ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції як право вимоги, відповідачем таке підвищення у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (5,20 грн.), в тому числі через чинність Постанови Уряду наміру виконувати Закон відповідач не має, - то задля захисту конвенційного і законного права позивачки на мирне володіння своїм майном суд визнає бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та щомісячної невиплати підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в повному обсязі, зобов'язує його нарахувати, перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розміру, за період з 13.04.2011 р. по 13.10.2011 р. - з урахуванням проведених виплат, та щомісячно здійснювати виплату їй такого підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону – одна мінімальна заробітна плата із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної заробітної плати - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права; така постанова є гарантовано ефективним засобом юридичного захисту, тому що позбавляє позивачку необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий період, тобто запобігає виникненню умов, які становлять порушення, та не допускає подальшого їх існування.

Заперечення та чинність Постанови Уряду, яку, а не Закон, виконує відповідач як урядовий орган, підтверджують також тривалість, сталість, невизначений строк його протиправної бездіяльності, і саме ці її ознаки, конкретна практика Європейського Суду з прав людини та приписи ч. 3 ст. 162 КАС України визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, зобов'язанням відповідача одноразово усунути порушення права і щомісячно до дня припинення не допускати його порушення шляхом виконання Закону, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачці підвищення до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з визначеного чинним законодавством на період виконання цієї постанови її розміру.

Заперечення відповідача про відповідність його дій і бездіяльності закону та Постанові Уряду спростовуються викладеними вище висновками, приписами ч.2 ст.3 Конституції України про відповідальність держави перед людиною за порушення її прав, у тому числі через виконання судом  передбачених ч.1 ст.2 КАС України завдань, та ч. 4 ст. 9 КАС України щодо обов'язку суду застосовувати правовий акт вищої юридичної сили.

При цьому суд зауважує, що ця постанова не суперечить п. 4 Прикінцевих положень чинного з 19.06.2011 р. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», оскільки порушення права позивача(ки) відбулося до дня набрання ним чинності, а питання про час припинення його(її) права вирішує відповідач згідно з чинним законодавством.

Судові витрати залишаються за позивачкою через відсутність вимог про стягнення їх з відповідача Постанова підлягає негайному виконанню на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й такими доказами:

-          довідкою УПФ України у Гайсинському районі, з якої видно, що ОСОБА_1 у межах шестимісячного строку позовної давності підвищення до пенсія за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю виплачувалась і виплачується в неповному обсязі у розмірі 5,20 грн. (а.с.5).

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

Постановив:

Позов задовільнити повністю.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі протиправною в частині ненарахування і щомісячної невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік»,  в межах встановленого законом шестимісячного строку позовної давності, - з 13.04.2011 р. по день припинення права, - з урахуванням проведених виплат.

Постанову надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області для її негайного виконання з повідомленням про це Гайсинському районному суду на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів, проте оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя