ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р.                                                           Справа №  18/1732/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

1-го позивача –ОСОБА_1

2-го позивача –ОСОБА_2, ОСОБА_1

відповідача –Тимошенко А.М., Оліфер П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка", м. Кременчук (вх. №4010П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 у справі № 18/1732/11

за позовом 1. ОСОБА_5, м. Кременчук

                     2. ОСОБА_2, м. Кременчук

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка", м. Кременчук

про  стягнення 663024 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі -  ОСОБА_5, м. Кременчук та ОСОБА_6, м. Кременчук  звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка" про стягнення грошової компенсації вартості часток у майні товариства, з урахуванням інфляції, в розмірі 663024 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.) від 18.08.2011 р. по справі № 18/1732/11 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Берізка” на користь ОСОБА_5, м. Кременчук 331512 грн. грошової компенсації вартості  його частки у майні товариства в сумі, 3315,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Берізка” на користь ОСОБА_2, м. Кременчук 331512 грн. грошової компенсації вартості його частки у майні товариства в сумі, 3315,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що господарський суд при винесенні рішення проігнорував той факт, що суд проігнорував вимоги Верховного суду України, які містяться в ухвалі з цивільної справи № 2-984/2008 р., та проігнорувавши факт ненадання позивачами належних та допустимих доказів сплати частки до статутного фонду товариства визначеного ч. 1 ст. 52 Закону України „Про господарські товариства", тобто свідоцтва товариства, визнав позивачів учасниками товариства; всупереч п.3.5 Рекомендаціям Президії ВГСУ від 28.12.2007 року № 04-5/14 та Роз'ясненням Пленуму ВС України, наведених у п. 28 Постанови № 13 від 24.10.2008 р. стосовно роз гляду судами корпоративних спорів визнав датою виходу позивачів з товариства дату державної реєстрації змін до установчих документів, тобто 01.06.2006 року; в порушення вимог ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" стягнув з товариства вартість часток у майні товариства, визначених су довою економічною експертизою на день державної реєстрації змін до установчих документів, та без підтвердження належними доказами розміру вкладів до статутного фонду; визнавши позивачів учасниками товариства суд, в порушення вимог ст. 267 ЦК України, залишив без розгляду заяву товариства про застосування строку позовної давності та  інше.

Крім того, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач також наполягає на необґрунтованості прийнятого по даній справі рішення, посилаючись на те, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, при його винесенні проігнорував вказівки ВГСУ, які містяться в постанові від 18.05.2011 р. по даній справі, зокрема не встановив фактичні обставини стосовно внесення позивачами відповідних внесків до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка", м. Кременчук, тощо.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Крім того, відповідач надав до суду заяву про фіксування судового процесу технічними засобами фіксації.

Дане клопотання відповідача було задоволене.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі просять суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись зокрема на те, що факт внесення ними своїх часток до статутного фонду товариства підтверджується матеріалами справи, та жодним чином не спростований відповідачем.

Присутні в судовому засіданні представники позивачів просять суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції,  18 травня 1993 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладено засновницькій Договір щодо створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка».

Пунктом 5.1.ст. 5 цього Договору було визначено, що розподіл розміру внеску кожного учасника та його частки в статутному фонді  визначається рішенням загальних зборів учасників і розподіляється  по 20% на кожного учасника.

Пунктом 5.4. Договору засновників було встановлено, що вартість майна, що вноситься, визначається спільним рішенням учасників товариства.

Спільним рішенням учасників товариства  від 18 травня 1993 року (Протокол № 2) статутний фонд товариства було встановлено у розмірі 100 000 крб. Також визначено, що внески кожного з засновників складають  20 000 крб., що дорівнює 20 %  частці кожного засновника.

Пунктом 3 цього рішення  на кожного із засновника було покладено зобов’язання внести свої частки до статутного фонду  в повному обсязі до державної реєстрації товариства.   

26 травня 1993 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» було зареєстроване Кременчуцькою міською радою, про що було видане розпорядження за № 799/9 від 26.05.1993 року.

05 квітня 2004 року ОСОБА_5 подав до зборів засновників товариства заяву, в якій просив вивести його зі складу засновників та ввести замість нього ОСОБА_12

03 листопада 2004 року ОСОБА_8 повідомив загальні збори про свій вихід зі складу засновників товариства та просив належну йому частку в статутному фонді передати ОСОБА_2 та ввести його до складу засновників.

Згідно з протоколом загальних зборів засновників товариства № 12 від 5 листопада 2004 року ОСОБА_5  виведено зі складу засновників товариства та відмовлено у переуступці його частки в статутному фонді ОСОБА_12 Дану частку розподілено між іншими засновниками товариства.

Пунктом 3.5 цього ж Протоколу товариство прийняло на себе зобов’язання з виплати йому в строк до 05.11.2005 року вартість майна товариства  та частини прибутку пропорційно його частці у статутному фонді та частки прибутку.

Відповідно до цього ж рішення виведено зі складу засновників ОСОБА_8 а його частка в Статутному фонді передана ОСОБА_2, якого введено до складу засновників товариства.

Рішенням загальних зборів товариства від 19 травня 2006 року (протокол № 15) скасовано рішення загальних зборів від 5 листопада 2004 року в частині введення до складу засновників товариства ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що останній не підписав редакцію Статуту. Одночасно вирішено провести виплату ОСОБА_2 вартості частки у статутному капіталі, що дорівнює 20 % станом на 5 листопада 2004 року з виплатою до 1 липня 2006 року.

Правління та засновники товариства не провели виплату позивачам їх часток у Статутному фонді, що стало підставою для звернення позивачів з позовом до суду з позовом по даній справі.

Проте, відповідач проти позову заперечує, зокрема зазначаючи, що ОСОБА_5, ОСОБА_8 на частку якого претендує   ОСОБА_2, та сам ОСОБА_2 статут товариства не підписували, тому позовні вимоги, наведені в позовній заяві, на думку відповідача, є безпідставними, так як ствердження ОСОБА_5 та ОСОБА_2, що вони були учасниками   ТОВ „Фірма "Берізка" є незаконними,  а зазначене зумовлює відсутність предмету спору.

Як свідчать матеріали справи, вважаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_2 учасниками ТОВ „Фірма „Берізка" Автозаводський районний суд м. Кременчука рішенням від 22.07.2008 року в   цивільній справи №2-984/2008 р.  задовольнив позовні вимоги останніх  про стягнення вартості часток у майні ТОВ „Фірма „Берізка", яке апеляційний суд Полтавської області залишив без зміни.

Ухвалою від 27.05.2009 року Верховного Суду України наведене рішення в частині позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_2 скасовано, провадження у справі закрито.

Відповідач вважає, що Верховний суд ухвалою від 27.05.2009 року, яка набрала законної сили, встановив факти, які мають значення для справи, а саме:

що Автозаводський районний суд м. Кременчука та апеляційний суд Полтавської   області при вирішенні цивільної справи №2-984/2008 р. неправомірно   вважали:

-  що   ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були учасниками ТОВ „Фірма Берізка";

-  що частка кожного складала 20% статутного капіталу товариства;

-  що їх було виведено зі складу засновників;

-  що їм не була виплачена вартість їхніх часток у майні товариства.

Таким чином, відповідач стверджує що обставина щодо того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не були учасниками ТОВ „Фірма „Берізка", встановлена ухвалою Верховного Суду України від 27.05.2009 року, яка набрала законної сили, що відповідно до ст.35  ГПК України звільняється від доказування,  а зазначене свідчить про відсутність предмету спору.

Відповідач також зазначає, що  позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулись до господарського суду Полтавської   області  з позовною заявою   до   ТОВ „Фірма „Берізка"   про стягнення коштів у жовтні 2009 року  через 4 роки і  11  місяців  після  зборів учасників ТОВ „Фірма „Берізка" від 05.11.2004 року,  тобто  з пропуском строку позовної давності.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що ОСОБА_2 відмовився підписати установчі документи   ТОВ „Фірма „Берізка", рішення зборів учасників товариства про внесення до статутного капіталу 7 900 грн. не виконав, заяву з клопотанням прийняти його до складу учасників ТОВ „Фірма „Берізка" не надавав.

Наведене стало підставою для прийняття загальними зборами учасників товариства  рішення від 27.09.2007 року (протокол №23 від 27.09.2007 року) про скасування рішення від 19.05.2006 року (а.с.45-46 т.2) в частині виплати ОСОБА_2 вартості частки у майні   товариства, яке останнім не оспорювалось і набрало законної сили.

Матеріали справи також свідчать про те, що при первісному розгляді даної справи в господарському суді, рішенням господарського суду Полтавської області від 15.07.2010 року у справі № 17/206 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Фірма “Берізка” на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості його частки у майні товариства на суму 331512,00 грн., 3315,12 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ТОВ “Фірма “Берізка” на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості його частки у майні товариства на суму 331512,00 грн., 3315,12 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення було залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р.

Проте, постановою Вищого господарського суду від 18.05.2011 р. по справі № 17/206 рішення господарського суду Полтавської області від 15.07.2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. по вказаній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових актів першої та апеляційної інстанції суд касаційної інстанції визначив факт стягнення місцевим судом грошової компенсації вартості часток позивачів у майні товариства здійснено станом на 1 червня 2006 року, без урахування того, коли позивачі були виведені зі складу засновників, коли ними були подані відповідні заяви, строку та порядку відповідних виплат. При цьому, Вищий господарський суд України також зазначив, що судом не перевірена наявність у позивачів права на стягнення даних сум, оскільки матеріали справи не містять належних доказів стосовно внесення ними відповідних внесків до статутного фонду, в якому саме розмірі вони були внесені, якими доказами це підтверджено, а також не враховано, що строк внесення даних до реєстраційних документів не впливає на дату виходу учасників з товариства.

Відповідач з посиланням на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду від 18.05.2011 р. по справі № 17/206 також вказує на необхідність та невиконання позивачами вимог суду стосовно надання належних доказів ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (частка якого в подальшому була передана ОСОБА_2) внесення своїх часток до статутного фонду ТОВ «Берізка» до його державної реєстрації, які, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» є свідоцтва товариства, тощо.

Разом з тим, матеріали справи також свідчать про те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позову крім іншого виходив з того, що факт внесення ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (частка якого в подальшому була передана ОСОБА_2) своїх часток до статутного фонду ТОВ фірми «Берізка» підтверджується матеріалами справи; що відповідач не оплатив позивачам належну їм вартість часток в статутному фонді товариства при їх виході зі складу учасників ТОВ фірми «Берізка», тощо.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив про доведеність позивачами факту внесення ОСОБА_5 та ОСОБА_13 . (частка якого в подальшому була передана ОСОБА_2) своїх часток до статутного фонду ТОВ фірми «Берізка» при його реєстрації.

Зокрема, з наданої 15.08.2011 року відділом з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців копії реєстраційної справи вбачається наступне:

На підставі Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та наказу Держпідприємництва  № 67 від 09.06.2004 року ОСОБА_3 31 травня 2006 року до  Державного реєстратора Кременчуцької міської ради Полтавської області для включення відомостей про юридичну особу до ЄДР  були подані відомості про юридичну особу.

З реєстраційної картки, яка була подана з цими відомостями  ОСОБА_3 (діючим в межах наданої йому довіреності ТОВ «Фірма «Берізка») в розділах «Розмір внеску до статутного фонду» та «Розмір сплаченого внеску до статутного або складеного капіталу (статутного фонду)» за всіма первісними засновниками Товариства, в тому числі і ОСОБА_5 та ОСОБА_13  вказано сплачений внесок - 0,2 грн. Згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» № 762/96 від 25.08.1996 р. -  це по 20 000 карбованців, а всього 100000,00 карбованців (20000 х 5 учасників). Як вбачається з Статуту товариства в редакції 1993 року первинний статутний фонд Товариства складав 100 000 карбованців, само товариство мало 5 засновників.

Таким чином, поданням до відділу державної реєстрації зазначених документів підтверджено факт повної  сплати (внесення) до статутного фонду товариства визначеного загальними зборами в 1993 року первісного внеску з розрахунку по 20 000 карбованців на кожного з засновників.

В реєстраційній картці, поданій ОСОБА_3 разом із змінами до установчих документів ТОВ «Фірма «Берізка»01 червня 2006 року до  Державного реєстратора Кременчуцької міської ради Полтавської області в розділах «Розмір внеску до статутного фонду»та «Розмір сплаченого внеску до статутного фонду» розмір сплаченого внеску всіма засновниками, в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_13  вказано в сумі 2800 грн. Зазначені обставини підтверджуються наданою  Кременчуцьким безбалансовим відділенням філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Полтава»довідкою щодо внесення ОСОБА_13 19 червня 2002 року 2800 грн. до статутного фонду ТОВ «Фірма «Берізка», та квитанцією цього ж банку за 19 червня 2002 року щодо внесення ОСОБА_5 2800 грн. до статутного фонду ТОВ «Фірма «Берізка».

Господарський суд правомірно вважав помилковим твердження відповідача,  що єдиним  доказом внесення вкладу до статутного капіталу є документ під назвою «свідоцтво товариства», виданим в порядку статті 52 Закону України «Про господарські товариства».

Дійсно, ч. 4 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Проте, відповідач не надав суду жодного доказу видання всім учасникам ТОВ «Фірма «Берізка»при внесенні ним вкладу до статутного фонду (капіталу) товариства при його створенні документа під назвою «свідоцтва товариства». Зазначене свідчить про те, що жодне з 5 учасників товариства при його створенні не отримував документам під назвою «свідоцтво товариства», тоді як в даному випадку матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Фірма «Берізка» у встановлених законом порядку було створене та зареєстроване.

При цьому, частиною 2 статті 52 Закону України «Про господарські товариства», в редакції діючій на 13.01.1993 року, було встановлено, що до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу.

Тобто, без внесення відповідної частки всіма учасниками державна реєстрація ТОВ «Фірми «Берізка» фактично не могла відбутися.

Разом з тим, вищенаведені матеріали з реєстраційної справи ТОВ «Фірми «Берізка» свідчать про факт внесення всіма учасниками товариства при його створенні своїх часток до статутного фонду (капіталу).

До того ж, на протязі всього часу діяльності ТОВ «Фірми «Берізка» з моменту його створення до моменту виходу кожного з позивачів зі складу учасників, ні керівництвом товариства, ні жодним з його учасників не оспорювався факт невнесення будь-яким з учасників своєї частки, а навпаки, кожен з учасників приймали участь в управлінні товариством, тобто були його повноправними учасниками.

В подальшому, позивачі були виключені зі складу учасників товариства. Питання про відшкодування належної їм частки в статутному фонді (капіталі) на загальних зборах товариства також оговорювалися, що свідчить про визнання учасниками та керівництвом ТОВ «Фірми «Берізка»факту наявності в статутному фонді (капіталі) товариства частки позивачів, та обов’язку її відшкодувати.

Крім того, ні положеннями закону, ні положеннями статуту ТОВ «Фірма «Берізка» (на який також посилається відповідач) не передбачено форму документа під назвою «свідоцтво товариства», а даний документ, в разі його наявності, не може розглядатися судом в якості цінного паперу.

Тобто документ під назвою «свідоцтво товариства» в розумінні ст. 34 ГПК України не може розглядатися як єдиний допустимий доказ сплати учасником внеску до статутного фонду (капіталу) товариства, тим більше за відсутності доказів затвердження його форми та видання його всім без виключення його учасникам при здійсненні оплати.

Посилання відповідача на нібито встановлений ухвалою Верховного суду від 27.05.2009 року преюдиційний факт того, що жоден з позивачів не є учасниками ТОВ «Фірма «Берізка» судова колегія вважає безпідставними, оскільки зазначеною ухвалою зазначене не встановлювався, а підставами для скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.07.2008 року та постанову апеляційного суду в цивільній справи №2-984/2008 р.  Верховний суд визначив порушення судами встановлених законом (ЦПК України, ГПК України) правил підвідомчості, та зазначив про те, що зазначений спір повинен розглядатися виключно в порядку господарського судочинства, оскільки є корпоративним.

Посилання відповідача на те, що ухвала Верховного суду є остаточною, і унеможливлює повторне звернення позивачів з аналогічним позовом до господарського суду, колегія суддів вважає безпідставними, такими, що побудовані на вільному тлумаченні окремих положень закону, суперечать відповідним вимогам процесуального законодавства, та порушують права позивачів на захист своїх прав та інтересів в передбачений законом спосіб.

Так само безпідставними судова колегія вважає посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 не був учасником товариства, в т.ч. з тих підстав, що не укладав в письмовій формі договір з ОСОБА_13 на передачу майнових прав у відповідності до вимог ст. 12 та ст. 208 ЦК України, оскільки сторони відповідно до закону мають право урегульовувати свої правовідносини на свій розсуд. Законом не заборонено укладання між фізичними особами договору в усній формі.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідно до пунктів 3.5 і 3.6 рішення зборів учасників товариства від 05.11.2004 року (Протокол № 12) зі складу учасників товариство було виведено ОСОБА_13 , надано згоду на відступлення частки   ОСОБА_2, з одночасним прийняттям останнього до складу учасників товариства.

З врахуванням змін складу учасників, пунктом 4.1. Рішення були перерозподілені частки учасників товариства.    

Зазначені обставини підтверджують право на частку ОСОБА_2 в статутному фонду ТОВ «Фарма «Берізка».

Так, за змістом п. 5.8. статуту Товариства, учасник товариства має право уступити свою частку (частину в частці) одному чи декільком учасникам цього ж товариства.

Пункт 5.9 статуту визначає, що при передачі долі (частини долі) третій особі відбувається і перехід  до нього всіх прав і обов’язків, належних Учаснику, вступившому долю повністю чи частково.

Згідно з пунктом 5.10 Статуту Товариства, Товариство має право придбавати долю свого Учасника лише після  внесення ним свого вкладу в Уставний Фонд в повному розмірі.   

Згідно з ст. 53 Закону України «Про  господарські товариства», в редакції на 05.11.2004 р., передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.

При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

ОСОБА_13 не звертався до товариства з вимогами про виплату належної йому частки в статутному фонді (капіталі) товариства. Доказів такої оплати відповідач суду також не надав.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників Товариства (протокол № 15 від 19.05.2006 року) ОСОБА_2 виключено з числа учасників Товариства. При цьому, вирішено перерахувати на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 вартість частки 20 % статутного фонду, станом на 05.11.04 р. до 01.07.06 р. (п. 2 рішення, протокол № 15 від 19.05.2006 року, т. 4, а. с. 23). Тобто, зазначене свідчить про визнання відповідачем факту наявності частки ОСОБА_2 в статутному фонді товариства, та необхідності відшкодування її вартості при виході.

Відповідно до  ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Пунктом 5.11 Статуту Товариства в редакції на 2004 р. було визначено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його долі в статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із Товариства, і в строк до 10 місяців з дня виходу.

Згідно пункту 5.12 Статуту Товариства, учаснику, який вибув, виплачується належна йому на момент виходу частина прибутку.

Відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід.   

Як вбачається з матеріалів справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, датою виходу ОСОБА_5 зі складу учасників є  05.04.2004 р. - дата подачі ним заяви про вихід (п.3.1 протоколу загальних зборів засновників № 12 від 05.11.2004 року). Датою виключення зі складу учасників ОСОБА_2 є 19.05.2006 року (протокол № 15 від 19.05.2006 року).

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, а також порядку і строків їх виплати застосовуються відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Сторонами  не заявлялись клопотання про проведення експертизи для обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, що підлягає виплаті.

Судова колегія приймає до уваги установчі документи відповідача якими визначено, що виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства.

Як свідчать матеріали справи, позивачі при зверненні до суду визначили власні частки в статутному фонді товариства на підставі Висновку судово-економічної експертизи № 59.

Даний висновок відповідачем жодним чином не спростований.

Доказів затвердження звітів ТОВ «Фірма «Берізка»на момент виходу (виключення) позивачів із товариства відповідач суду не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. відповідачу було запропоновано в обґрунтування своїх доводів надати контррозрахунок суми компенсації позивачам.

Вказане відповідачем не виконано, в письмових поясненнях (вх. № 10562 від 31.10.2011 р.) останній зазначив, що контррозрахунок надати не може з вини позивачів, які:

- в порушення  вимог ч. 1   ст. ЗЗ та ч. 2 ст. 34 ГПК України не підтвердили обставину щодо повного вне сення  ними  вкладів до статутного фонду визначеними законом засобами доказування;

- позивач ОСОБА_5 не повернув товариству протоколи зборів учасників, проведених до 01.06.02 р.;

- припустилися до падання суду  неправдивих та незаконних пояснень;

- в порушення  ч. 1 ст. 4-5 ГПК України не виконали вимогу ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р., як і вимог попередніх господарських судів про надання відзиву та документів па обґрунтування своїх доводів, що призвело до затягування розгляду справи.

Проте, колегія суддів критично ставиться до наведених відповідачем винних дій позивача, які нібито заважали зробити контррозрахунок, зазначаючи що всі вони не мають  жодного відношення до можливості чи неможливості надати бухгалтерський документ, яким за своєю суттю є контррозраунок.

Крім того, колегія суддів враховує факт неможливості здійснити розрахунок вартості часток в статутному фонді особисто позивачами, оскільки в останніх відсутні документи бухгалтерської звітності товариства.

За відсутності доказів затвердження звітів відповідачем на момент виходу (виключення) позивачів із товариства, та за обставин щодо ненадання відповідачем контррозрахунку, судова колегія вважає правомірними висновки господарського суду про посилання при визначення вартості  часток позивачів у майні товариства на висновки, які встановлені при проведенні судової експертизи, проведеної Полтавським відділенням Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса.

Як свідчать матеріали справи, в межах цивільної справи, яка розглядалась Автозаводським районним судом міста Кременчука у спорі між тими ж сторонами, проведена судова економічна експертиза, якою визначена  частка позивачів у майні ТОВ фірми «Берізка» станом на день проведення  державної реєстрації змін складу засновників товариства  - 01 червня 2006 року з урахуванням інфляції.

Згідно висновків судової економічної експертизи № 59 від 07 березня 2008 року,  розміри часток кожного з позивачів у майні ТОВ «Фірма «Берізка» пропорційно частці статутного фонду товариства, з урахуванням розмірів інфляції в Україні станом на 07 березня 2008 року, тобто на день проведення експертизи, становить для кожної із вказаних осіб по 262 272 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При подачі позовної заяви, позивачами здійснені розрахунки суми позову з урахуванням  індексів інфляції з березня 2008 р. по липень 2009 р.

За даними Державного комітету статистики України загальний індекс інфляції за вказаний період становить 126,4%, виходячи з наступного розрахунку:

(103,8% х 103,1% х 101,3% х 100,8% х 101,1 х 101,7 % х 101,5 х 102,1% х 102,9% х 101,5% х 101,4% х 100,9% х 100,5% х 101,1%).

Таким чином розмір частки у майні товариства з урахуванням інфляції складає:

( 262272 х 126,4%) : 100 = 331512,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про покладення на відповідача обов’язку відшкодувати на користь кожного з позивачів по 331512,00 грн., в зв’язку з чим, оскаржуване рішення господарського суду про стягнення зазначених сум з відповідача на користь кожного з позивачів є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, також правомірними є висновки господарського суду про відхилення доводів відповідача щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову  до одного із кількох боржників.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з  матеріалів справи позивачі в травні 2007 року позивачі звернулись з позовом  до Автозаводського районного суду м. Кременчука до ТОВ «Фірма «Берізка»про стягнення вартості часток у майні по справі № 2-984/2008, яка на той час вже розглядалася судом за позовом ТОВ «Фірма «Берізка», ОСОБА_7, ОСОБА_15 до ОСОБА_12, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріально та моральної шкоди. Рішенням від 22 липня 2008 року вимоги позивачів по даній справі було задоволено. Проте, ухвалою Верховного Суду України від 27 травня 2009 року вказане рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука в частині задоволення позовних вимог було скасовано, провадження у справі закрито у зв’язку зі зміною підсудності розгляду справ з корпоративних спорів.

Таким чином, з моменту звернення позивачів до суду з позовами в межах справи  №2-984/2008 позовна давність перервалася, та почала свій новий відлік.

Позивачі звернулися до господарського суду з позовом по даній справі 07.10.2009 р., тобто без пропуску встановленого законом строку позовної давності.

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі, та невиконанні відповідних вимог суду, а так само такими, що побудовані на вільному тлумаченні останнім окремих положень Закону.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка", м.Кременчук залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 р. по справі № 18/1732/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів  до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 04.11.2011 р.

        Головуючий суддя                                                             Шутенко І.А.

                                 судді                                                             Плахов О.В.

                                                                                                        Бородіна Л.І.