ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2011 р. Справа № 17/156-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників:
прокурора –не з’явився
позивача –не з’явився
1-го відповідача –не з’явився
2-го відповідача –ОСОБА_1 (довіреність ВРК № 554044 від 14.07.2011 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх.№3774С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 30 червня 2011 року по справі №17/156-10
за позовом Прокурора міста Суми в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Сумській області, м. Суми
до 1. Сумської міської ради, м. Суми
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради та визнання недійсним договору оренди, -
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор міста Суми звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Сумській області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.2008р. «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» в частині п. 3 додатку № 2 вказаного рішення про надання в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 1152 від 25.03.2009 р. по АДРЕСА_1, площею 0,0517 га, укладений між Сумською міською радою від імені територіальної громади міста Суми в особі міського голови ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Рішенням господарського суду Сумської області від 30 червня 2011 року по справі № 17/156-10 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено.
2-й відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 30 червня 2011 року по справі № 17/156-10 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Прокурор міста Суми у відзиві на апеляційну зазначив, що вважає рішення суду законним, обґрунтованим та прийнятим при повному з’ясуванні всіх обставин справи. Просить рішення господарського суду Сумської області від 30 червня 2011 року по справі № 17/156-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сумська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції таким, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу 2-го відповідача вважає такою, що підлягає задоволенню. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 30 червня 2011 року по справі № 17/156-10 та прийняти нове, яким в позові відмовити. Також 1-й відповідач просить розглядати справу за наявними в ній матеріалами без представника Сумської міської ради.
Прокурор та позивач в судове засідання не з’явилися, про причини неприбуття не повідомили, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі вказаних представників за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2007 року між ТОВ «АС-Пиво»(продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 5257, відповідно до умов якого, продавець передав у власність, а покупець набув у власність нежитлове приміщення на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору ОСОБА_2 було продано нежитлове приміщення під номером один, розташоване в місті Суми по вулиці Кооперативній, загальна площа якого становить 49,1 м2, розташоване на земельній ділянці площею 0,057 га, яка надана в оренду на підставі рішення Сумської міської ради від 20.07.2005 р. № 1331.
Як вбачається з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.11.2007 р., нежитлове приміщення, площею 49,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належало ТОВ «АС-Пиво»на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2005 р., зареєстрованого за № 2433 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Відповідно до витягу з рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.2008 р. «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками»на підставі звернень та наданих документів, що посвідчують купівлю-продаж будівель і споруд або передачу їх іншими способами громадянами, підприємцями, підприємствами, установами і організаціями відповідно до ст. 12, 123, 124, 141, п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, керуючись п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»було надано в оренду земельні ділянки підприємствам, організаціям, установам та підприємцям, згідно з додатком № 2 ( а.с. 46, т. 2).Згідно з додатком 2 до зазначеного рішення Сумської міської ради в оренду ФОП ОСОБА_2 було надано земельну ділянку - землі під розміщеним магазином промислових товарів по вул Кооперативна, 1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.07 р.
Згідно з п. 4 зазначеного вище рішення міської ради підприємства, установи, організації та підприємці протягом трьох місяців з моменту набуття рішенням чинності мали оформити документи, що посвідчують право користування земельними ділянками.
Матеріали справи свідчать, що 25.03.2009 року між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки № 1152, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 29.10.2008 року № 2045-МР «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками»надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться в м. Суми, АДРЕСА_1, площа земельної ділянки складає 0,0517 га, на земельній ділянці знаходиться нежитлова споруда забудови.
Відповідно до Розділу 2 договору земельна ділянка надається в оренду під розміщеним магазином промислових товарів (землі комерційного використання).
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.
Свій позов прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 не погоджено та не затверджено містобудівне обґрунтування (відповідно до ст.ст. 10, 26 Закону України «Про планування і забудову територій»), а також тим, що не було проведено громадського обговорення, як це передбачено п. 4.2. регіональних правил забудови населених пунктів Сумської області.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції, чинній на час прийняття першим відповідачем оскаржуваного рішення) планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконачими органами,..., відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування, територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регульовані використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими правилами в порядку, визначеному законодавством. Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, по яких необхідно внети відповідні зміни.
Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила місобудівну документацію, після погодження з відпоідним спеціально уповноваженим органом з питань містобдування та архітектури.
Згідно зі ст. 26 зазначеного вище Закону (в редакції, чинній на час прийнятя оскаржуваноо акту) –суб’єкти містобудування зобов’язані дотримуватися регіональних та місцевих правил забудови.
Фізичні та юридичні особи мають право одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови земельної ділянки, інформацію про переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови земельної ділянки надаються без згоди власника або користувача цієї земельно ділянки. Строк надання такої інформації встановлюється місцевими правилами забудови і не може перевищевати двох календарних тижнів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій»містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта.
Отже, зазначені норми регулюють загальні питання щодо містобудування, розроблення, погодження містобудівної документації і не регулююь правовідносини щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права власності на нерухоме майно. За таких обставин посилання прокурора на дані норми в обгрунтування своїх позовних вимог є безпідставними.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення міської ради, перехід права користування відбувся у зв'язку з продажем попереднім землекористувачем, ТОВ «АС-Пиво», ОСОБА_2 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 5257.
Зазначені правовідносини врегульовані земельним і цивільним кодексом.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно зі ст. 377 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Таким чином, право користування спірною земельною ділянкою було отримано 2-м відповідачем на підставі чинного на момент укладення договору законодавства.
Крім того, судова колегія погоджується із доводами скаржника, що відповідно до пункту 3.2 ДБН Б. 1.1-4-2002 (яий був чинний на момент передачі підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду) містобудівне обґрунтування визначення параметрів окремого об'єкта містобудування може виконуватись як окрема робота, а також у складі ескізного проекту. Містобудівне обґрунтування у складі ескізного проекту розроблялося на вказаний об'єкт містобудування у м. Суми по АДРЕСА_1, попереднім землекористувачем, було погоджено в установленому порядку Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради (пункт 3.2 ДБН Б. 1.1-4-2002).
2-й відповідач після викупу вказаного приміщення продовжує його використання у тому ж стані. Відповідно до пункту 1.1. ДБН Б.1.1-4-2002 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування»містобудівне обґрунтування розробляється лише при відсутності затвердженої містобудівної документації.Оскільки на вказаний об'єкт у м. Суми по АДРЕСА_1 уже було розроблене і затверджене містобудівне обґрунтування, до якого не вносилися відповідні зміни, тому чинне законодавство не вимагає розроблення нового містобудівного обґрунтування.
Отже, міська рада діяла в межах, встановлених законом, відмова ради врегулювати земельні відносини з власником набутого нерухомого майна призвела б до порушення ст. 120 ЗК України, ст. 377ЦК України, прав набувача нерухомого майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання недійсним та скасування рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29 жовтня 2010.
Що стосується рішення суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1152 від 25.03.2009 р., укладеного на підставі спірного рішення, то воно також є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Зважаючи, що договір оренди земельної ділянки від 25 березня 2009 року прийнятий на підставі законного рішення органу місцевого самоврядування, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вимогам цього кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Проте, враховуючи, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була передана в оренду ФОП ОСОБА_2 Сумською міської радою на підставі рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.2008 року, яке прийняте у відповідності до вимог чинного містобудівного та земельного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання договору оренди № 1152 від 25.03.2009 року недійсним не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 30 червня 2011 року у справі № 17/156-10 винесене при неповному зясуванні обставин справи, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга 2-го відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу другого відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2011 року у справі № 17/156-10 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2011 р.