КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2011 № 61/295
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Чорної Л.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 дов. №06-5/10 від 04.01.2011 року
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКК”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 09.08.2011 року
у справі № 61/295 (суддя Івченко А.М..)
за позовом Комунального підприємства “Київпастранс” в особі Служби по
облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту
загального користування “Київтранссервіс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКК”
про стягнення боргу в розмірі 91 260,00грн, розірвання договору та
зобов’язання вчинити дії
СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства “Київпастранс” в особі Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування “Київтранссервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКК” про стягнення боргу в розмірі 91 260 грн. 00 коп., з них 81 900,00грн. за встановлення додаткових павільйонів очікування та 9 360,00грн. за утримання павільйонів очікування, розірвання договору № 3 від 01.04.2002 та зобов’язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за спірним договором, а саме не сплатив суму коштів, яка передбачена п. 2.1.2 та п. 2.1.4. договору в строки, встановлені п. 2 приміток до додатку № 1 до договору № 3 від 01.04.2002. Крім того, не виконав умови договору, які передбачені п. 2.1.3 договору, в частині утримання зупинкових комплексів в належному технічному та санітарному стані.
01.08.2011 року представником позивача подано уточнення до позовної заяви, в яких останній просив частково змінив предмет позову, а саме в частині зобов’язання відповідача демонтувати МАФи просив суд зобов’язати відповідача провести демонтаж МАФів, які знаходяться за наступними адресами, вказаними у таблиці. Судом першої інстанції уточнення позовних вимог прийнято до розгляду, оскільки розгляд справи по суті розпочато не було.
09.08.2011 року представником позивача подано уточнення до позовної заяви, в яких останній зазначив, що відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 9 360 грн., але сума боргу відповідно до п. 2.1.2. договору за період з моменту підписання договору по 09.08.2011 у розмірі 81 900 грн. відповідачем не сплачена.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 року у справі № 61/295 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКК” на користь Комунального підприємства “Київпастранс” службою по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування “Київтранссервіс” 81 900 грн. 00 коп. –основного боргу, 1082 грн. 60 коп. –державного мита та 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розірвано інвестиційний договір № 3 фінансування, спорудження та утримання малих архітектурних форм (зупинкових комплексів) та павільонів очікування на зупинках громадського транспорту від 01.04.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПКК”та Комунальним підприємством “Київпастранс”службою по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування “Київтранссервіс”. 4. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ПКК” демонтувати малі архітектурні форми (зупинкові комплекси), а саме провести демонтаж МАФів, які знаходяться за наступними адресами (усі адреси зазначені у м. Києві):
В частині стягнення 9 360 грн. 00 коп. припинено провадження на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки за технічне обслуговування павільйонів очікування, які відповідачем своєчасно не були сплачені. Лише тільки, після порушення провадження по справі відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 9 360грн., у зв’язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню.
Відповідно до п. 2.1.2 за відповідачем рахується заборгованість в частині сплати коштів за встановлення додаткових павільйонів очікування у розмірі 81 900 грн. 00 коп., яка не заперечується самим відповідачем. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки відповідачем не було належним чином виконано зобов’язання за спірним Договором, зокрема в частині своєчасної сплати коштів на утримання додаткових павільйонів очікування та не сплачені грошові кошти в частині сплати за встановлення додаткових павільйонів очікування, а невиконання цих обов’язків згідно умов Договору (п. 8.2 Договору) та закону є підставою для розірвання договору в судовому порядку. Отже, позовні вимоги про розірвання Договору № 3 фінансування, спорудження та утримання малих архітектурних форм (кіосків по продажу проїзних квитків з павільйонами очікування на зупинках громадського транспорту) від 01.04.2002 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимога позивача щодо зобов’язання ТОВ “ПКК”демонтувати МАФи (зупинкові комплекси), згідно з переліком встановлених зупинкових комплексів по Договору № 3 фінансування, спорудження та утримання малих архітектурних форм задоволена судом першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не додано дозвільної документації, необхідної для законного розміщення малих архітектурних форм згідно з переліком встановлених зупинкових комплексів по Договору № 3 від 01.04.2002.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2011 року у справі № 61/295.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано п. 2.2.1 та п.2.1.1 спірного договору, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/8 від 19.09.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 61/295 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення, колегією суддів ухвалою від 21.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 05.10.2011 року.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами №01-23/3/3 від 03.10.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Іваненко Я.Л. при розгляд інших справ, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 61/295 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з необхідністю забезпечення принципу змагальності, колегією суддів ухвалою від 05.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.11.2011 року.
Враховуючи, що 02.11.2011 року головуючий судді перебуватиме у відпустці, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року було повідомлено, що розгляд справ відбудеться 09.11.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2011 р. у справі № 61/295.
Представник відповідача в судове засідання 09.11.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 09.11.2011 року за відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.04.2002. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПКК” (надалі –відповідачем, інвестором) та Комунальним підприємством “Київпастранс”в особі Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування “Київтранссервіс”(надалі –позивачем, виконавцем) укладено Договір № 3 фінансування, спорудження та утримання малих архітектурних форм (зупинкових комплексів) та павільйонів очікування на зупинках громадського транспорту.
Згідно до умов даного договору, інвестор зобов’язався за свій рахунок і на свій ризик забезпечити фінансування: розробки та узгодження необхідної дозвільної документації; проектування, виготовлення, установки і наступного технічного утримання зупинкових комплексів.
Відповідно до пункту 1.3. договору на кожен зупинковий комплекс, інвестор додатково фінансує проектування (в необхідних випадках) виготовлення, заміну (встановлення) одного –чотирьох павільйонів очікування, які будуть розміщенні в інших місцях з невеликим напливом пасажирів (згідно додатку № 1).
Відповідно до п. 2.1.2 інвестор бере на себе зобов’язання залежно від пасажиропотоку, що проходить через зупинку громадського транспорту, його наближення до основних пересадочних вузлів на кожен Зупинковий комплекс додатково профінансувати проектування (в необхідних випадках), виготовлення та заміну (встановлення) згідно Додатку № 1 павільйонів очікування, які будуть розміщенні в інших місцях з невеликим напливом пасажирів.
Інвестор бере на себе зобов’язання утримувати Зупинкові комплексі та прилеглу до них територію в належному Ехнічиому га санітарному стані (п. 2.1.3 Договору).
Відповідно до п. 2.1.4 договору, інвестор бере на себе зобов’язання: щомісячно виділяти додаткові кошти на технічне утримання та прибирання інших павільйонів очікування, передбачених в п. 1.3. та додатком № 1.
Додатковою угодою до договору від 31.03.2008 сторони доповнили п. 2.1.4. договору, а саме тим, що інвестор бере на себе зобов’язання щомісячно виділяти додаткові кошти на обслуговування та зміну в необхідних випадках покажчиків зупинок, технічне утримання та прибирання інших павільйонів очікування, передбачених в п. 1.3. та додатком № 1.
Відповідно до п. 3.1 договору, інвестор фінансує власні кошти в будівництво та технічне утримання зупинкових комплексів, павільйонів очікування, підготовку, узгодження та отримання довільної документації, необхідної для їх встановлення, на утримання та прибирання інших павільйонів очікування відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.6.1 Договору, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2007 року. Термін дії договору продовжено до 01.04.2012 року, на підставі Додаткової угоди від 01.03.2007 року.
Відповідно до п. 2 примітки додатку № 1 до договору № 4 від 01.04.2002 кошти для утримання додаткових павільйонів очікування виділяються з моменту передачі зупинкових комплексів в експлуатацію і перераховуються на рахунок виконавця до 5 (п’ятого) числа наступного місяця.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки за технічне обслуговування павільйонів очікування, а саме: № 82 від 29.01.2010 за січень 2010 на суму 2020 грн. 00 коп., № 285 від 27.02.2010 за лютий 2010 на суму 2688 грн. 00 коп., № 429 від 29.03.2010 за березень 2010 на суму 2670 грн. 00 коп., № 482 від 24.04.2010 за квітень 2010 на суму 2670 грн. 00 коп., № 732 від 31.05.2010 за травень 2010 на суму 2380 грн. 00 коп., № 832 від 30.06.2010 за червень 2010 на суму 2380 грн. 00 коп., № 895 від 20.07.2010 за липень 2010 на суму 2380 грн. 00 коп., № 976 від 11.08.2010 за серпень 2010 на суму 2380 грн. 00 коп., № 1270 від 30.11.2010 за листопад 2010 на суму 1412 грн. 00 коп., № 1409 від 27.12.2010 за грудень 2010 на суму 1700 грн. 00 коп., № 85 від 31.01.2011 за січень 2011 на суму 1700 грн. 00 коп., № 200 від 24.02.2011 за лютий 2011 на суму 1700 грн. 00 коп., , які відповідач зобов’язаний був сплатити до 5 числа наступного місяця.
Позивач зазначає, що, відповідач свої зобов’язання щодо сплати коштів на утримання додаткових павільйонів очікування своєчасно не сплачував.
Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму боргу у розмірі 9360 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки після порушення провадження по справі відповідач сплатив суму боргу 9360 грн. 00 коп. за утримання павільйонів очікування, судом першої інстанції правомірно було провадження у справі в цій частині позову припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.
Також, відповідач просить стягнути заборгованість у розмірі 81 900,00грн. за встановлення додаткових павільйонів очікування, розірвати договір № 3 від 01.04.2002 та зобов’язання вчинити дії.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 2.1.2 за відповідачем рахується заборгованість в частині сплати коштів за встановлення додаткових павільйонів очікування у розмірі 81 900 грн. 00 коп., що також не заперечує сам відповідач.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 81 900 грн. 00 коп.
Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 81 900 грн. 00 коп. є обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірно була задоволена.
Щодо розірвання спірного Договору у зв’язку з істотним порушенням Відповідачем умов Договору, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов’язання у вигляді, зокрема, розірвання договору.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Одностороння відмова від зобов’язання або зміна його умов а також зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку відповідно до статей 525 Цивільного кодексу України, 188 та 193 Господарського кодексу України не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, законодавець визначив, що змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до ч. 2 даної статті може бути 1) істотне порушення договору другою стороною та 2) інші випадки, встановлені договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що згідно п. 8.2. Договору, в разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов’язань по даному Договору, останній може бути достроково розірваний з ініціативи другої сторони.
Відповідачем не було належним чином виконано зобов’язання за спірним Договором, зокрема в частині своєчасної сплати коштів на утримання додаткових павільйонів очікування та не сплачені грошові кошти в частині сплати за встановлення додаткових павільйонів очікування, а невиконання вказаних обов’язків згідно умов Договору та закону є підставою для розірвання договору в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про розірвання Договору № 3 фінансування, спорудження та утримання малих архітектурних форм (кіосків по продажу проїзних квитків з павільйонами очікування на зупинках громадського транспорту) від 01.04.2002 є обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірно була задоволена.
Щодо зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКК” демонтувати малі архітектурні форми (зупинкові комплекси), а саме провести демонтаж МАФів, які знаходяться за наступними адресами, які вказані в таблиці, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.13.2.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 із змінами і доповненнями внесеними рішенням Київської міської ради від 28.10.2010 № 176/4988, розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд під час проведення ярмаркових, загальноміських або державних заходів здійснюється відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради, в яких обов’язково передбачаються заходи щодо запобігання пошкодженню об’єктів благоустрою, укладання угод на вивезення відходів, забезпечення контролю за організацією постійного прибирання закріплених і прилеглих територій, своєчасного вивезення вмісту контейнерів та урн для сміття, належного утримання туалетів і біотуалетів.
Пунктом 13.2.5. цих же Правил, передбачено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами та тимчасовими спорудами і підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення, у терміни, визначені в приписі Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва.
Відповідною, оформленою в установленому порядку, дозвільною документацією для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) є Ордер на розміщення тимчасової споруди (в тому числі тимчасовий), виданий Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не набуває права власності на них.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано дозвільної документації, необхідної для законного розміщення малих архітектурних форм згідно з переліком встановлених зупинкових комплексів по Договору № 3 від 01.04.2002.
Твердження відповідача про те, що у відповідача на момент встановлення зупинкових комплексів була відповідна документація, і відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити її, що позивач зазначив, що після підписання розпорядження КМДА, дозволи будуть передані, є безпідставними, оскільки відповідачем належним чином не виконувалися договірні обов’язки на утримання додаткових павільйонів очікування.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Твердження позивача, що відповідач неналежно виконував договір в частині технічного утримання зупинкових комплексів в належному технічному та санітарному стані, є безпідставними, оскільки позивач дане твердження підтверджує фотознімками, які не приймаються судовою колегією як належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, оскільки на їх підставі не можна встановити фактичні обставини справи (вони не містять дати, місця, характеру правовідносин, тощо).
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКК” демонтувати малі архітектурні форми (зупинкові комплекси), а саме провести демонтаж МАФів, які знаходяться за наступними адресами, які вказані в таблиці, є обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірно була задоволена.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 61/295 від 09.08.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКК” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2011 року по справі № 61/295 залишити без змін.
Матеріали справи № 61/295 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Чорна Л.В.