КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
04.07.06 р. № 12/291
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Мостова Г. І.
Судді
Мамонтова О.М.
Фаловська І.М.
при секретарі судового засідання Швидак С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Надра України»на рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2006 р.
у справі № 12/291 (суддя Гетя Н.Г.)
за позовом Національної акціонерної компанії «Надра України», м. Київ
до Приватної компанії «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед», м. Чернігів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія», м.Чернігів
про витребування майна з чужого незаконного володіння
представники сторін:
від позивача: Кім О.П. - дов.№01-5/2-09 від 17.04.2006р.
від відповідача: Чудновець Ю.В. - дов.б/н від 24.01.2006р., Росчепій Г.В. - дов.б/н від 24.01.2006р.
від третьої особи: Менюк С.А. –дов. № 19/385 від 18.09.2005 р., Осмоловська Г.І. -дов.№19/2 від 03.01.2006р.
встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.05.2006 р. було відмовлено у задоволенні позовних вимог Національної акціонерної компанії «Надра України», м.Київ про витребування з чужого незаконного володіння приватної компанії «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед», м.Чернігів майна та передачі його третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дочірньому підприємству НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія», м.Чернігів.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 26.05.2006 р. (вх. суду № 2-04/2/623/1945 від 31.05.2006 р.), в якій вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи неповністю дослідив обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми законодавства та просить скасувати вказане рішення.
Представником відповідача було подано клопотання б/н (вх. суду № 2-05/9357 від 27.06.2006р.) про здійснення фіксування технічного процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису. Зазначене клопотання колегією апеляційного господарського суду задоволено та запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду»на диск CD-R серійний номер СІСІ 13943.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 04.07.2006 р. на 09-10 у зв’язку з заявленим представником позивача клопотанням б/н від 26.06.2006 р. (вх. суду № 2-05/9375 від 27.06.2006 р.) про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 04.07.2006р. представником позивача було подано клопотання б/н від 03.07.2006 р. про залучення до участі у справі № 12/291 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ДНВП «Геоінформ України». Усно представником позивача було виключено з кола осіб, яких необхідно залучити, ДНВП «Геоінформ України».
Колегія апеляційного господарського суду винесла на обговорення представників сторін питання, викладене в клопотанні. Представник відповідача заперечує проти залучення до участі у справі № 12/291 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Представник третьої особи підтримує подане клопотання в повному обсязі. Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи, викладені у зазначеному клопотанні, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави для його задоволення відсутні. При цьому колегія суду керувалася наступним.
Відповідно ст.27 ГПК України третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, може бути залучено до участі у справі за клопотанням сторони. При цьому, у заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах їх належить залучити до участі у справі, тобто, як рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін.
Отже, оскільки у вказаному клопотанні заявником не обґрунтовано як рішення з господарського спору у цій справі може вплинути на права або обов’язки Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо позивача, підстав для задоволення клопотання не вбачається.
В судовому засіданні 04.07.2006 р. представником позивача також було подано клопотання б/н від 03.07.2006 р. про витребування у відповідача в якості доказів по справі наступних документів:
· наказ Держгіртехнагляду УРСР на ліквідацію свердловин Мехедівська №3, №4 та відновлення свердловин №1,№2 Голотовщинська, №10 Свиридівська;
· дозвіл ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»на відновлення свердловин Мехедівська №3, №4, №1, №2 Голотовщинська, №10 Свиридівська;
· проектну документацію на будівництво та документи, що підтверджують витрати на будівництво свердловин Мехедівська №3,№ 4 та відновлення свердловин №1,№2 Голотовщинська, № 0 Свиридівська;
· акти про виконання програм робіт за Договором про сумісну діяльність №23-14/99 від 10.08.1999 р.;
· акти Міністерства охорони навколишнього природного середовища про передачу свердловин Мехедівська №3,№4,№1,№2 Голотовщинська, №10 Свиридівська від ДП «Чернігівнафтогазгеологія»;
· акт введення в експлуатацію свердловин Мехедівська №3,№4,№1,№2 Голотовщинська, №10 Свиридівська ПК «Регал Петролеум»;
· акти на право власності на свердловини Мехедівська №3,№4,№1,№2 Голотовщинська, №10 Свиридівська;
· документи на підставі яких свердловини Мехедівська №3,№4,№1,№2 Голотовщинська, №10 Свиридівська були поставлені на баланс спільної діяльності, зокрема, акт приймання-передачі;
· інформацію від ДНВП «Геоінформ України», що підтверджує право власності на свердловини Мехедівська №3,№4,№1,№2 Голотовщинська, №10 Свиридівська, а саме паспорти цих свердловин.
Колегія суду винесла на обговорення представників сторін питання, викладене в клопотанні. Представник відповідача заперечує проти витребування додаткових документів. Представник третьої особи підтримує подане клопотання в повному обсязі. Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи викладені у зазначеному клопотанні, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави для його задоволення відсутні.
При цьому колегія суду керувалася наступним.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При чому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи, що у даній справі розглядається позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), то обов’язком позивача відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України є підтвердження наявності у позивача суб’єктивного права на витребуване майно. І як наслідок, останній зобов’язаний надати до суду відповідні правовстановлювальні документи, а не господарський суд зобов’язаний витребувати їх від відповідача.
Крім вищевикладеного, колегія суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться:
· Висновок на ліквідацію розвідувальної №3 Мехедівської площі Центрального територіального управління Державного комітету України по нагляду за охороною праці за 1995 р. (т.2. а.с.12-41);
· Матеріали ліквідування розвідувальної №4 Мехедівської площі за 1992р. (т.2. а.с.42-66);
· Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 24.06.2003р. (т.2. а.с.67-75);
· Акт Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 04.01.2003р. (т.2. а.с.76-81);
· Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 31.07.2002р. (т.2. а.с.82-84).
Представник позивача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечують з підстав, викладених у відзиві б/н (вх. суду № 2-05/9380 від 27.06.2006 р.).
Представник третьої особи в судовому засіданні 04.07.2006 р. усно підтримав вимоги апеляційної скарги, вимоги ухвали суду не виконав, письмових пояснень щодо обставин викладених в апеляційній скарзі не подав.
В судовому представник третьої особи подав лист № 19/232 від 03.07.2006 р. з додатками, в якому надано перелік свердловин, які обліковуються на балансі Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія» в розділі незавершених геологорозвідувальних робіт та використовувались згідно з Договором про сумісну діяльність між ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»та приватною компанією «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед»№ 23-14/99 від 10.08.1999р. по кошторисній вартості фактично виконаного обсягу робіт станом на 01.07.2006р., в тому числі:
· №10 Свиридівської площі - 4616,4 тис. грн.;
· №2-Голотовщинської площі - 5618,4 тис. грн.;
· №1-Голотовщинської площі - 0,026 тис, грн.;
· №3-Мехедівської площі - 0,00 тис. грн.
Колегією апеляційного суду на підставі ст.ст.99,101 ГПК України подані докази залучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного господарського суду вважає їх достатніми для розгляду спору по суті. Отже, підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні. І як наслідок, клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія апеляційного суду, розглянувши доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права встановила наступне.
Відповідно ч.3 п.2. ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про засідання суду.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.05.2006р. розгляд даної справи було призначено на 18.05.2006р. о 11-00. Вказану ухвалу було надіслано учасникам процесу в межах п’ятиденного терміну, встановленого ст.87 ГПК України, -04.05.2006р., що підтверджується відміткою канцелярії місцевого суду на даній ухвалі (т.3.а.с.1). Отже, як вбачається з матеріалів справи, учасники процесу, в тому числі і позивач, були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, при цьому їх явка не була визнана обов’язковою.
Щодо тверджень позивача про те, що не задоволення його клопотання про відкладення судового засідання є порушенням норм ст.ст.22, 77 ГПК України, то колегія апеляційного суду враховує наступне.
Представником позивача, Ковтунець О.М., до місцевого суду в день судового засідання була надіслана телеграма (вх.№119 від 18.05.2006р.), в якій містилося клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку з тим, що представники позивача приймають участь у судовому засіданні по іншій справі (т.3 а.с.2).
Однак, доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні, як і доказів, що підтверджують повноваження особи, що надіслала цю телеграму (Ковтунець О.М. представник за довіреністю) позивачем до суду не подано. При цьому, колегія апеляційного суду враховує те, що в матеріалах справи довіреність, видана позивачем на ім’я Ковтунець О.М. відсутня, а є лише довіреність №01-1754/2-11 від 04.11.2005 р., видана позивачем на ім’я Зінченка К.М. (т.2 а.с.260).
Відповідно ст.ст.4-4,81-1 ГПК України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому ГПК України. У судовому засіданні складається протокол, який повинен містити певні дані. З дотриманням даних норм, місцевим господарським судом судове засідання у справі, яке відбулося 18.05.2006р., було відображене у протоколі судового засідання в порядку, встановленому ГПК України (т.3 а.с.40).
За таких обставин, колегія апеляційного суду відхиляє у зв’язку з безпідставністю посилання позивача на порушення місцевим судом норм процесуального права та не вбачає підстав для скасування зазначеного судового рішення відповідно ч.3 п.2. ст. 104 ГПК України.
Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм матеріального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія апеляційного суду встановила наступне.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передба чених цивільним законодавством заходів захисту. Під останніми слід розуміти, встановлені законом матеріально-правові примусові заходи, завдяки яким здійснюється захист відновлення або визнання порушених або оспорюваних прав та інтересів.
Серед інших заходів, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин влас ності, належить позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), який є абсолютним, оскільки спрямований на захист абсолютного права влас ника та може бути заявлені до будь-якої третьої особи, яка порушила або не визнає права власника.
Відповідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.
Зазначені позивачем у позовній заяві підстави та додані до неї докази повинні підтверджувати право власності (інше суб’єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для во лодіння майном (безтитульний статус його володіння).
При прийняті постанови колегією апеляційного суду враховано наступне.
У 2000 році була утворена Національна акціонерна компанія «Надра України»відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1128 від 14.07.2000 р. (т.1. а.с.96-97).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1273 від 17.08.2000 р. майно ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»було передано до статутного фонду НАК «Надра України»з наступним перетворенням ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»у дочірнє підприємство НАК «Надра України», а спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів та НАК «Надра України»№ 176 від 08.09.2001 р. затверджено Акт передавання-приймання майна ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»до статутного фонду НАК «Надра України»та передавальний баланс.
Відповідно до п.1.3. Статуту, дочірнє підприємство НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»є правонаступником усіх прав і обов’язків державного геологічного підприємства «Чернігівнафтогазгеологія».
Отже, третя особа є правонаступником усіх прав і обов’язків ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»і за договором про сумісну діяльність і дольовий розподіл щодо додаткової розвідки та розробки родовищ вуглеводнів №23-14/99 від 10.08.99 р.
Відповідно до п.7.2. Статуту майно підприємства належить підприємству на праві господарського відання та є власністю НАК «Надра України»(т.1 а.с.86,91).
Між відповідачем, приватною компанією «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед»та державним геологорозвідувальним підприємством «Чернігівнафтогазгеологія», правонаступником якого є дочірнє підприємство НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія», було укладено договір про сумісну діяльність і дольовий розподіл щодо додаткової розвідки та розробки родовищ вуглеводнів №23-14/99 від 10.08.1999 р. та додатки до нього (надалі по тексту - договір про сумісну діяльність) (т.1. а.с.7-66).
Відповідно до умов якого сторони прийняли на себе певні обов’язки, а саме:
· відповідно до п.2.1. договору про сумісну діяльність, метою цього договору є розвідка, розробка і видобуток на договірній території та створення необхідної інфраструктури в її межах до місця виміру на власний ризик і за рахунок сторін. При цьому, розробка або роботи щодо розробки включають без обмежень: всі роботи і дії за договором щодо буріння свердловин, включаючи розвідування, поглиблення, тампонаж, закінчення і облаштування таких свердловин, а також, проектування, будівництво і встановлення такого обладнання, трубопроводу або трубопроводів, устаткування, виробничих установок і всіх інших систем, що пов’язані з такими свердловинами, як це може бути необхідно відповідно до доброякісного газового родовища і практики, що пов’язана з навколишнім середовищем, є загальноприйнятою в міжнародній газовій галузі. Всі роботи і дії щодо обслуговування і підтримання технічного стану трубопроводу або трубопроводів, устаткування, виробничих установок, а також всі дії, що відносяться до експлуатації і контролю за свердловинами (п.1.1.17 договору про сумісну діяльність);
· відповідно до п. 2.4 договору про сумісну діяльність для досягнення мети сторони об’єднують свої фінансові, технічні або кадрові ресурси, економічні або виробничі знання.
· відповідно до п.12.1 договору про сумісну діяльність фінансування спільного проекту може здійснюватися майном, готівкою або іншим шляхом. Відповідно до п. п.12.2.-12.3. договору про сумісну діяльність та додатків В,С до нього, внесок відповідача становив 36,87 млн.грн., а внесок державного геологорозвідувального підприємства «Чернігівнафтогазгеологія»(надалі по тексту ДГП «Чернігівнафтогазгеологія») - 12,29 млн. грн. Відповідно до п.12.2 договору про сумісну діяльність майно, надане спільному проекту для його діяльності або отримане під час спільної діяльності, є спільною власністю сторін цього договору, частки власності сторін у майні спільного проекту складають: частка відповідача у спільному майні становить 75%, а ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»- 25%.;
Згідно додатку В до договору про сумісну діяльність ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»в якості свого внеску в спільну діяльність передало право користування для виробництва (видобутку) природного газу та газового конденсату свердловиною №1 Голотовщинська, свердловиною № 10 Свиридівська та частину балансової вартості свердловини №2 Голотовщинська.
А також, витрати на відновлення свердловини №1 Голотовщинська з консервації, понесені відповідачем та витрати на відновлення свердловини №10 Свиридівська з консервації і на ліквідацію аварії, понесені відповідачем відносяться на рахунок відповідача на баланс спільної діяльності. (т.3 а.с.63).
Статтею ст.332 ЦК України передбачено, що право власності на річ може виникнути в результаті переробки речі. На момент початку спільної діяльності, свердловина №1 Голотовщинська, свердловина № 10 Свиридівська та свердловина №2 Голотовщинська існували в якості об’єктів незавершеного будівництва, а були добудовані та введені в експлуатацію під час дії договору за рахунок відповідача, що підтверджується додатком В до договору про сумісну діяльність, а також Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 24.06.2003р. (т.2. а.с.67-75), Актом Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 04.01.2003р. (т.2. а.с.76-81).
Колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що свердловини, що є незавершеним будівництвом, та свердловини, що побудовані та введені в експлуатацію, з технологічної та юридичної точки зору с різними об’єктами, тобто, ці свердловини піддались переробці та стали новими речами.
Враховуючи, що всі роботи по переробці майна виконувалися за взаємною згодою сторін та за рахунок відповідача, то після завершення їх будівництва та введення в експлуатацію, ці свердловини стали спільною власністю учасників спільної діяльності, а відповідач та ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»стали дольовими співвласниками зазначених свердловин відповідно до ст.332 ЦК України.
Колегія апеляційного суду також погоджується з висновком місцевого суду про те, що до початку спільної діяльності свердловини №3 та №4 Мехедівські не існували, оскільки в матеріалах справи містяться: Висновок на ліквідацію розвідувальної №3 Мехедівської площі Центрального територіального управління Державного комітету України по нагляду за охороною праці за 1995 р. (т.2. а.с.12-41) та Матеріали ліквідування розвідувальної №4 Мехедівської площі за 1992р. (т.2. а.с.42-66). Згідно вказаних документів свердловин №3 та №4 Мехедівські були ліквідовані відповідно у 1995 р. та у 1992р.
Отже, будівництво свердловин за рахунок відповідача під час спільної діяльності між відповідачем та ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»призвело до створення нового майна, яке після завершення будівництва та введення в експлуатацію (Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 31.07.2002р. (т.2.а.с.82-84)) стало спільною власністю учасників спільної діяльності відповідно до ст.331 ЦК України.
Таким чином, свердловини Голотовщинська № 1, Голотовщинська № 2, Мехедівська № З, Мехедівська № 4 та Свиридівська № 10 були створені та/або перероблені під час дії договору про сумісну діяльність і дольовий розподіл щодо додаткової розвідки та розробки родовищ вуглеводнів №23-14/99 від 10.08.1999 р., в результаті спільної діяльності між відповідачем та ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія»та в результаті фінансування з боку відповідача.
Отже, ДП «НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»та ПК «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед»є спільними власниками майна, що витребовується позивачем, відповідно до вимог ст.355 ЦК України.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що докази, які підтверджують право власності позивача на витребуване майно, позивачем до суду не подані. Крім цього, у випадку коли річ внаслідок переробки змінила своє початкове госпо дарське призначення та стала новою річчю, підстав для задоволення віндикаційного позову вже немає, а власник має право лише на відшкодування вар тості речі (ст. 332 ЦК України).
Також, колегія апеляційного суду встановила, що позивачем не доведено факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для во лодіння майном (безтитульний статус його володіння), враховуючи, що відповідно до ст. 397 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про власність»незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавст во презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.
При цьому колегія апеляційного суду керувалася наступним.
Відповідно до п.п.27.1., 27.8. договору про сумісну діяльність, закінчення терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами в межах родовищ є підставою припинення дії даного договору та після закінчення його дії спільне майно ліквідується.
Термін дії спеціальних дозволів дочірнього підприємства НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»на користування надрами в межах родовищ закінчився 27.06.2004р., що відповідно до п.27.1 договору про сумісну діяльність є підставою припинення дії даного договору.
Державним комітетом природних ресурсів України відповідачу 01.07.2004р. були видані спеціальні дозволи №3334 на користування надрами (промислову розробку) Свиридівського газоконденсатного родовища та № 3335 на користування надрами (промислову розробку) Мехедівсько-Голотовщинського газоконденсатного родовища.
Відповідно Постанови господарського суду м. Києва від 10.11.2005р. у справі №38/497 за позовом ДП «НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету природних ресурсів України, за участі третіх осіб: НАК «Надра України»та ПК «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед»позовні вимоги про визнання недійсними дозволів задоволені.
Однак, оскільки, сторони договору про сумісну діяльність не змогли дійти згоди щодо поділу спільного майна, до господарського суду Полтавської області було подано позов ПК «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед»до ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»та до НАК «Надра України»про припинення права ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»на частку у спільному майні, що було створене під час спільної діяльності сторін відповідно до договору про сумісну діяльність і дольовий розподіл щодо додаткової розвідки та розробки родовищ вуглеводнів № 23-14/99 від 10.08.1999р.з відшкодуванням останньому вартості частки. За поданою позовною заявою господарським судом Полтавської області порушено провадження у справі №4/151.
До місцевого господарського суду також було подано зустрічний позов ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»про проведення оцінки та розподіл спільного майна, де просить суд зобов’язати ПК «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед»провести оцінку всього спільного майна та на підставі ст. 367 Цивільного кодексу України провести розподіл спільного майна у пропорції: 75% - ПК «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед», 25% - ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія».
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.08.2005 р., в тому числі, припинено право дочірнього підприємства НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія» на частку у спільному майні, створеному в результаті спільної діяльності на підставі договору про сумісну діяльність і дольовий розподіл щодо додаткової розвідки та розробки родовищ вуглеводнів № 23-14/99 від 10.08.1999 р., з відшкодуванням дочірньому підприємству НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»вартості його частки в розмірі 15785864 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі №4/151 від 10.10.2005 р. змінено п.5 резолютивної частини рішення та розподілено судові витрати, враховуючи наслідки розгляду спору, в решті рішення господарського суду у даній справі залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2005р. та ухвалою Верховного суду України Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі №4/151 від 10.10.2005 р. залишена без змін.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На підставі викладеного, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки позивачем не доведено право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для во лодіння майном (безтитульний статус його володіння).
Крім вищевказаного, колегія апеляційного суду встановила, що позивачем в порушення вимог ст.ст.1,2,21 ГПК України подано позов про витребування майна у відповідача та передачу його не позивачу у справі, а третій особі без самостійних вимог.
Щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, то колегія апеляційного суду звертає увагу на наступне.
· враховуючи Постанови Кабінету Міністрів України №1273 від 17.08.2000 р., №1128 від 14.07.2000 р., а також положення Статуту НАК «Надра України»та Статуту ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія», колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого про те, що третя особа, дочірнє підприємство НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія», не є суб’єктом господарювання державної форми власності.Статутний фонд дочірнього підприємства НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»було сформовано за рахунок внеску майна НАК «Надра України», 100 % акцій якої перебуває у державній власності.
· в той же час, відповідно до пп.1 п.1 ст.115 ЦК України, п.1 ст. 85 ГК України, п.1 ст. 18 Закону України «Про господарські товариства»та п.5.2. Статуту НАК «Надра України»майно внесене у статутний фонд НАК «Надра України»належить самому НАК «Надра України», а держава в свою чергу є лише власником корпоративних прав НАК «Надра України».
· таким чином, у статутний фонд третьої особи було передано майно не державної, а колективної форми власності. В зв’язку з наведеним, місцевий суд правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на пункт 5.4. Статуту НАК «Надра України», як безпідставні та необґрунтовані.
· порядок ліквідації свердловин та списання їх вартості, передбачений Положенням про порядок ліквідації нафтових, газових та інших свердловин і списання витрат на їх спорудження, що затверджене Постановою Держгіртехнагляд СРСР від 27.12.1989 р. №19. Відповідно до Положення у випадку ліквідації свердловини її вартість списується з балансу підприємства.
· відповідно до Спільного протоколу Держкомгеології України та ДГП «Чернігівнафтогазгеологія» від 02.03.1995р., що міститься в матеріалах Висновку на ліквідацію розвідувальної №3 Мехедівської площі (т.2. а.с.15) та Спільного наказу Держкомгеології України та ДГП «Чернігівнафтогазгеологія»№254 від 16.12.1992р., що міститься в Матеріалах ліквідування розвідувальної №4 Мехедівської площі за 1992р. (т.2.а.с.66), у зв’язку з ліквідацією свердловин їх вартість списана з балансу ДГП «Чернігівнафтогазгеологія».
· отже, факт обліку свердловин № 3 та № 4 Мехедівські на балансі дочірнього підприємства НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»не свідчить про наявність у останнього права власності на спірне майно.
· щодо Паспортів свердловин, оформлених відповідно до Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин, затвердженого Наказом Державного комітету природних ресурсів України від 20.04.2005 р. № 76, то колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що відповідно до зазначеного Порядку, паспорти свердловин не встановлюють право власності, а є лише засобом обліку свердловин.
Обґрунтуванням визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом цим вимогам відповідає.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2006 р. у справі № 12/291 підлягає залишенню без змін.
Однак, розглянувши позовну заяву колегія апеляційного суду встановила, позивачем в порушення норм ст.55 ГПК України не визначена ціна позову, тобто, не визначена вартість майна яке витребовується з чужого незаконного володіння, і як наслідок, позовні вимоги матеріального характеру не оплачені державним митом у встановленому законом порядку (т.1, а.с.6,103). Колегія апеляційного суду вважає, що при винесенні рішення місцевим судом невірно розподілено судові витрати, враховуючи наслідки розгляду спору.
Отже, відповідно до ст.ст.44-49 ГПК України, п.12.2 договору про сумісну діяльність та додатків В,С до нього, листа ДП «НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»№19/232 від 03.07.2006 р., необхідно достягнути з Національної акціонерної компанії «Надра України», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 34 (код ЄДРПОУ 31169745) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 25 415 грн. за подання позову та 12 707,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.99-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Надра України»на рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2006 р. у справі № 12/291 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2006 р. у справі № 12/291 залишити без змін.
3. Достягнути з Національної акціонерної компанії «Надра України», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 34 (код ЄДРПОУ 31169745) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 25 415 (двадцять п’ять тисяч чотириста п’ятнадцять) грн. за подання позову та 12 707 (дванадцять тисяч сімсот сім) 50 коп. за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
4. Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.
5. Матеріали справи №12/291 повернути до господарського суду Полтавської області.
6. Копію постанови направити учасникам процесу.
Головуючий Мостова Г. І.
Судді
Мамонтова О.М.
Фаловська І.М.