Провадження № 2/537/446/2025

Справа № 537/6438/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2025 в м. Кременчуці Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Фадєєвої С.О., при секретарі судових засідань Супруненко О.О., за участі представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кузнецової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 537/6438/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд Тростянець» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Шляхбуд Тростянець» звернувся до суду з позовом, де просив ухвалити рішення, яким визнати відсутнім у ОСОБА_1 право вимоги боргу у ТОВ «Шляхбуд Тростянець» згідно з договором поворотної фінансової допомоги від 22.06.2022 № 10 з проведенням перерахунку суми боргу (позики) у розмірі 900000 грн. еквівалентно до іноземної валюти – долара США за курсом НБУ на момент здійснення платежу.

В судові засідання, призначені на 11.02.2025, 18.02.2025 та повторно у судове засідання, призначене на 26.02.2025, представник позивача ТОВ «Шляхбуд Тростянець» адвокат Слуцький О.В. не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом отримання повістки у електронному кабінеті ЄСІТС. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи та заяви про розгляд справи у його відсутність суду не надав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кузнецова А.А. у судовому засіданні клопотала про визнання зловживанням процесуальними правами звернення ТОВ «Шляхбуд Тростянець» з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права вимоги та просила залишити позовну заяву без розгляду на підставі ч.3 ст. 44 ЦПК України. Також просила у разі відмови залишення без розгляду позовної заяви на підставі вказаної норми закону, застосувати до ТОВ «Шляхбуд Тростянець» заходи процесуального примусу за зловживання процесуальними правами у вигляді стягнення в дохід державного бюджету України через ДСА України штрафу в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 7443 грн. У обґрунтування клопотання вказала, що з урахуванням наявного спору між сторонами у справі № 588/1877/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Шляхбуд Тростянець» про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги № 10 від 20.06.2022, який розглядається іншим судом, ТОВ «Шляхбуд Тростянець» має право захищати свої права саме у тому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування. Вирішення спору у справі № 588/1877/24 призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Вважає, що позивач штучно пред`явив окремий позов про визнання відсутнім права вимоги боргу, намагаючись спотворити правову визначеність та зловживаючи правом на подання позовної заяви. Зазначила, що ТОВ «Шляхбуд Тростянець» було відомо про відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості, оскільки товариство надав відзив на позовну заяву у справі № 588/1877/24 23.10.2024. Натомість, як вважає представник відповідача, позивач свідомо не вказує всіх обставин у даній справі, не вказує на наявність спору між сторонами. Звернула увагу суду, що представник позивача після подання відзиву умисно не з`являється у судові засідання. Вважала, що підстав для залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК немає, оскільки позивач зловживає своїми правами.

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи доходить наступних висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Разом з цим будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Так, згідно зі ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. В силу ч.2 цієї статті залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст. 44 ЦПК України). Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст. 44 ЦПК України).

В силу ст.143 цього Кодексу заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Статтею 144 ЦПК України визначено види заходів процесуального примусу, заходом процесуального примусу є у тому числі штраф. Згідно з ч.1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У Постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №761/27076/19 (провадження №61-14448св20) зазначено, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Отже, кожен має право добросовісно, будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Верховний Суд у своїй практиці напрацював правові позиції щодо використання способу захисту визнання відсутнім права, у тому числі і шляхом подачі позову боржника про визнання відсутності у кредитора права вимоги. Позовна вимога, як спосіб захисту, про відсутність права можлива у разі виникнення між сторонами договірних/зобов`язальних відносин. Між позивачем та відповідачем, як вбачається з позову, були договірні відносини. При цьому у підготовчому судовому засіданні представник позивача також повідомив суду про наявність у провадженні іншого суду спору між відповідачем  ОСОБА_1  та позивачем ТОВ «Шляхбуд Тростянець» про стягнення боргу за договором. Крім цього вказав, що звернення до суду з цим позовом про визнання відсутнім права вимоги не є майновим способом захисту, а носить превентивний характер, щоб у подальшому відповідач не міг кожного разу при зміні курсу валют вимагати сплати нової суми боргу, а тому вважав такий спосіб захисту належним. Після отримання відзиву на позов своєї думки щодо належності способу захисту не висловлював, у судове засідання не з`являвся.

Як зазначав Верховний Суд у своїх постановах під зловживанням процесуальними правами розуміється форма саме умисних, несумлінних дій учасників процесу. Наявність умислу повинна бути очевидною. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Зважаючи на те, що представником позивача у першому підготовчому судовому засіданні повідомлено суд про наявність у провадженні іншого суду спору між сторонами про стягнення боргу за договором та не спростовано, що на момент звернення з цим позовом до суду позивач вважав такий спосіб захисту належним, суд не вважає, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, діяв очевидно недобросовісно і свідомо зловживав процесуальними правами, маючи на меті штучно ускладнити цивільний процес чи перешкоджати судочинству. На підставі викладеного суд не вважає за необхідне залишати позов без розгляду саме з підстав зловживанням процесуальними правами. Відсутні і підстави для стягнення з позивача штрафу.

Разом з цим суд вважає за можливе залишити позов без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи представника позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Положеннями п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки у разі, коли його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Про поважність причин неявки у судові засідання 11.02.2025, 18.02.2025 та 26.02.2025 представник позивача суд не повідомив.

Як зазначав Верховний Суд у своїх постановах системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц.

З матеріалів справ вбачається, що представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань у справі, однак у судові засідання не з`явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи проведення розгляду справи у його відсутність суду не надав, причини неявки не повідомив, що може свідчити про втрату інтересу до позову після отримання ним відзиву.

Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц.

Нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи, оскільки об`єктивно розглянути справу за наявними матеріалами неможливо без з`ясування позиції позивача щодо позову. За викладених обставин суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ТОВ «Шляхбудтростянець» без розгляду.

Керуючись ст. 182,  п.3 ч.1 ст. 257, ст.ст. 260, 261ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Кузнецовій Алісі Андріївні у задоволенні клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд Тростянець» до  ОСОБА_1 з позовною заявою, про залишення позовної заяви без розгляду та про застосування заходів процесуального примусу до товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд Тростянець».

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд Тростянець» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права вимоги залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя:                                                С.О.Фадєєва

Повна ухвала  складена 03.03.2025 о 13 год. 00 хв.