права № 1-797/11

                                                            В И Р О К

                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23  червня  2011 року            Солом’янський районний суд  м. Києва

у складі :  головуючого -   судді         Зелінської  М.Б.

при секретарі                                        Чеснокової В.В.

з участю прокурора                              Шулякової В.Ф.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  смт. Якимівки, Запорізької області, громадянина України, з неповною загально середньою освітою, не одруженого,  не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, без постійного проживання в м. Києві, раніше судимого:

1)          23.03.1998 року Якимівським  районним судом Запорізької області, за ст. 140 ч. 3 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 31.08.1999 року по амністії;

2)          06.12.2002 року Якимівським  районним судом Запорізької області, , за ст. ст. 185 ч. 3, 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік;   

3)          22.04.2003 року Якимівським  районним судом Запорізької області, за ст. ст. 185 ч.3, 15 ч. 3, 185 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України приєднано 1 (один) рік позбавлення волі не відбутий за вироком Якимівського райсуду Запорізької області від 06.11.2002 року, звільнився з місць позбавлення волі 12.03.2007 року по відбуттю строку покарання,

у вчинені злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України

                                                            В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1, будучи неодноразово судимий, на шлях виправлення та перевиховання не став, знову скоїв корисливий злочин.

Так, 05.01.2011року, близько 22 годині, ОСОБА_1, знаходячись АДРЕСА_2 помітив недобудований будинок №8, у якому ніхто не проживав, та вирішив таємно викрасти з нього майно. Реалізуючи свій злочинний намір направлений на повторне таємне викрадення чужого майна. З корисливих спонукань для особистого збагачення, ОСОБА_1, підійшов до вікна ванної кімнати вказаного будинку, з зовнішньої сторони якого знаходилась металева решітка та застосовуючи свою фізичну силу, руками вирвав зазначенурешітку з вказаного вікна, ліктем руки розбив скло вікна, після чого проник у середину будинку, звідки діючи повторно, таємно викрав 15 упаковок пінопласту, вартістю 55 гривень кожна, загальною вартістю 825 гривень, дві металеві батареї системи опалення, вартістю 350 гривень кожна, загальною вартістю 700 гривень, газовий балон вартістю 100 гривень, 10 ящиків керамічної плитки, вартістю 150 гривень кожна, загальною вартістю 1500 гривень та фрагмент алюмінієвого карнизу, вартістю 100 гривень, що належить гр. ОСОБА_2, після чого з місця вчинення злочину з викраденням зник, заподіявши останній матеріальної шкоди на загальну суму 3225 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, показав, що05.01.2011року, близько 22 годині, ОСОБА_1, знаходячись АДРЕСА_2 помітив недобудований будинок №8та вирішив  викрасти з нього майно, руками вирвав металеву решітку з указаного вікна, ліктем руки розбив скло вікна, після чого проник у середину будинку де таємно викрав чуже майно,а саме упаковки з пінопластом, дві металеві батареї системи опалення,газовий балон,ящики з керамічною плиткою та фрагмент алюмінієвого карнизу.  Свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив зазначені обставини справи та свої покази, надані під час досудового слідства, зазначивши, що давав їх добровільно, без примусу з боку працівників міліції. Просив суд не карати його суворо.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції,заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України,суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі,крім тих,що характеризують особу підсудного.

     Дії підсудного ОСОБА_1, суд  кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна ( крадіжка),вчиненими повторно,з проникненням у житло.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, є його щире каяття у вчиненому.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання підсудного,судом не встановлено.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує наступні обставини справи, а саме ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, та особу підсудного ОСОБА_1, не одруженого, раніше неодноразово судимого, не працюючого, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває,  задовільно характеризується за місцем проживання.

При призначені покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, його особу, обставини справи, у тому числі, характер і ступень тяжкості наслідків злочину, поведінку після вчинення злочину, ставлення підсудного до вчиненого та вважає,що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства.

Речові докази по справі : 2 металеві батареї та фрагмент алюмінієвого карнизу передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 необхідно залишити за потерпілим.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судових витрат по справі немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

                                                            ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, відраховуючи строк покарання з 02.04.2011 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не змінювати, залишити –тримання під вартою.

Речові докази по справі,а саме: 2 металеві батареї та фрагмент алюмінієвого карнизу передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити за ним.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: