Справа № 1-573/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2007 року   Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді      Трубнікова А.В.

при секретарі             Борисові І.Ю.,

з участю прокурора     Рибалка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Горлівка Донецької області, громадянки України, українки, з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 303 ч. 2, ст. 302 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, з метою заняття сутенерством, тобто забезпечення зайняття проституцією іншими особами, в липні 2006 року, надала об'яву в інформаційний щоденник «Пропоную роботу» про запрошування дівчат привабливої зовнішності на високооплачувану роботу, опублікувавши там свій мобільний телефон, фактично запрошуючи дівчат займатися проституцією, тобто наданням сексуальних послуг з метою отримання доходу, розраховуючи регулярно отримувати для себе грошову винагороду в розмірі 60 процентів від коштів, які будуть отримані від заняття проституцією дівчатами, котрі нададуть їй таку згоду. Також ОСОБА_1 з метою забезпечення зайняття проституцією, наймала з цією метою квартиру АДРЕСА_3 в м. Києві та давала об'яви про надання сексуальних послуг у газеті «Авізо» та в Інтернеті. У середині грудня 2006 року вона зустрілася з ОСОБА_2, а пізніше 28 січня 2007 року з ОСОБА_3, котрі зі згодою ОСОБА_1 поселилися у вищевказаній квартирі та систематично, щоденно займалися проституцією, тобто наданням сексуальних послуг клієнтам -чоловікам за грошову винагороду, котрих направляла їм ОСОБА_1, які телефонували по вищевказаним об'явам на її мобільний телефон. ОСОБА_2. та ОСОБА_3, котрі займалися проституцією та проживали у квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, регулярно платили ОСОБА_1 за забезпечення їх заняття проституцією, 60 процентів від суми грошей, які надавали їм клієнти за надані сексуальні послуги. 29 січня 2007 року, приблизно о 15 годині, до ОСОБА_1 на її мобільний телефон передзвонили громадяни ОСОБА_4. та ОСОБА_5, котрі бажали надання їм сексуальних послуг за грошову винагороду. ОСОБА_1, забезпечуючи заняття проституцією направила ОСОБА_4 та ОСОБА_5. в квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві, де знаходилися ОСОБА_2. та ОСОБА_3. і чекали клієнтів. ОСОБА_4. та ОСОБА_5 по вказівці ОСОБА_1 у вказаній квартирі, отримали від ОСОБА_2. та ОСОБА_3. сексуальні послуги приблизно на протязі однієї години, за грошову винагороду у розмірі 600 гривень на двох, котрі передали їм ОСОБА_4. та ОСОБА_5 30 січня 2007 року, приблизно о 10 годині ОСОБА_1 за заняття сутенерством була затримана працівниками міліції.

Крім того, ОСОБА_1 , з метою забезпечення зайняття проституцією іншими особами, у липні 2006 року, наняла з цією метою квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві та створила і утримувала за вищевказаною адресою місце розпусти для зайняття проституцією, куди поселила у середині грудня 2006 року - ОСОБА_2., а 28 січня 2007 року - ОСОБА_3.. Проживаючи у вищевказаній квартирі, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. надавали клієнтам -чоловікам сексуальні послуги за грошову винагороду, при цьому віддавали ОСОБА_1 60 процентів від суми, отриманої ними від заняття проституцією за забезпечення місця проживання у вищевказаній квартирі та надання нею клієнтів, бажаючих надання їм сексуальних послуг.

У судовому засіданні підсудна, свою вину в пред'явленому їй обвинуваченні визнала повністю, просила суд обмежити обсяг дослідження доказів, та фактичних обставин справи. Оскільки підсудною не оспорювались фактичні обставини справи, вона правильно розуміла зміст вчиненого, в учасників процесу відсутні сумніви в добровільності та істинності її, позицій, суд, вислухавши думку учасників процесу, керуючись, ст. 299 КПК України, обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом підсудної та дослідженням матеріалів характерезуючих її особу.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочину визнала, підтвердила обставини викладені в обвинувальному висновку, та показала суду, що дійсно в період з липня 2006 року по січень 2007 року займалася сутенерством, тобто забезпеченням зайняття проституцією іншими особами. Для чого наймала квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві та створила і утримувала за вищевказаною адресою місце розпусти для зайняття проституцією, куди поселила у середині грудня 2006 року - ОСОБА_2., а 28 січня 2007 року - ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст.302 ч. 2, КК України, як створення та утримання місця розпусти з метою наживи, та за ст. 303 ч.2 КК України, сутенерство, тобто забезпечення заняття проституцією іншою особою, вчинене відносно декількох осіб.

Обираючи підсудній вид та міру покарання, суд враховує ступень суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставини, що характеризують особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, не працює, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також те, що підсудна має на утриманні малолітню дитину.

Також суд враховує, поведінку винної після вчинення злочину, а саме той факт, що вона щиро розкаялася у вчиненому, а також те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності і вчинила злочин у стані вагітності, що є обставинами, які пом'якшують відповідальність підсудної.

Обставин, які б обтяжували відповідальність підсудної судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим призначити підсудній покарання у вигляді позбавлення волі. Між тим, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання винної без ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї у відповідності до ст. 76 КК України обов'язки.

Речові докази по справі /,а.с. 29 / підлягають конфіскації в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 302 ч. 2 КК України і призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі .

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 303 ч. 2 КК України і призначити їй покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі .

На підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засуджену обов'язки:

1)      не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,

2)      повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, або навчання,

До набрання вироком чинності міру запобіжного заходу засудженій обраний - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі (а. с. 29) і які зберігаються у Солом'янському РУГУ МВС України в м. Києві - конфіскувати в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб із моменту його проголошення.