ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 24/38610.10.11
За позовомПриватного підприємства "Ратмир-Соло"
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А"
Простягнення 33 225, 00 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1 (дов. №б/н від 07.12.2010 р.)
Від відповідачане з'явився
У судовому засіданні 10 жовтня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Приватне підприємство "Ратмир-Соло" (далі –позивач або замовник) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" (далі –відповідач або виконавець) 33 225, 00 грн., з яких 20 000,00 грн. –штрафу та 13 225, 00 грн. –пені за невиконання договору з надання автопослуг №5/2007 від 01.08.2007р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2011р. порушено провадження у справі №24/386 та призначено справу до розгляду на 10.10.2011р.
07.10.2011р. через відділ канцелярії господарського суду м. Києва, відповідачем, було подано відзив на позовну заяву.
У судове засідання 10.10.2011р. з’явився представник позивача та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві від 14.09.2011р.
Відповідач у судове засідання 10.10.2011р. повноважного представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.
До суду відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заявлені вимоги визнав частково.
Враховуючи те, що відповідач із клопотанням про відкладання розгляду справи, яка була призначена на 10.10.2011р. не звертався, нез’явлення його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а подані матеріали є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Розглянувши подані сторонами документи, та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-
В С Т А Н О В И В :
01.08.2007р. товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" та приватним підприємством "Свічколап Трейдінг (05.02.2009р. було перейменовано на приватне підприємство "Ратмир - Соло") укладений договір з надання автопослуг №5/2007 (далі –договір №5/2007).
Відповідно до змісту договору №5/2007 під автопослугами сторони обумовили надання відповідачем транспортних послуг, що передбачають отримання та доставку готової продукції клієнтам позивача, отримання та доставку продукції (матеріалів) від постачальників позивача, різні кур’єрські послуги із застосуванням свого автотранспорту та водіїв-експедиторів відповідача.
Згідно пункту 1.2. договору №5/2007, обслуговування за договором починається з дати його підписання сторонами та дає до 01.07.2008р.
Пунктом 2.4. договору №5/2007 передбачено, що надані відповідачем транспортні послуги приймаються позивачем згідно акту виконаних робіт.
Послуги оплачуються в повному обсязі на підставі актів виконаних робіт та рахунків виконавця по закінченню терміну дії договору (п. 3.2. договору №5/2007).
02.08.2007р. була укладена додаткова угода до договору з надання автопослуг №5/2007 (далі - угода №1), якою врегульований порядок отримання замовлень на доставку та передачу доставленого товару з посиланням на необхідні супроводжувальні документи.
Як зазначено у тексті додаткової угоди вона була укладена з метою регламентації та однозначного розуміння процедури оформлення замовлень між сторонами, предмету надання транспортно-експедиційних послуг, конкретизації умов договору №5/2007, уточнення змісту надання транспортно-експедиційних послуг (копія в матеріалах справи).
Пунктом 11 додаткової угоди №1 від 02.08.2007р. сторони змінили термін дії договору №5/2007 до 30.06.2009р.
Відповідно до п. 1 цієї угоди замовник заповнює заявку встановленого зразка та завіряє її у виконавця.
Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що на підставі замовлення виконавець виписує замовнику талон замовника.
Згідно п. 3 угоди №1, виконавець виписує належним чином оформлений лист-наряд, перед виконанням замовлення, своєму водію-експедитору, в якому зазначаються: місце отримання, адреса доставки товарно-матеріальних цінностей (далі - тмц), об’єм пакувальної одиниці, кількість упаковок, найменування, термін доставки автотранспортом виконавця, найменування отримувача/вантажовідправника, його адреса, контактний номер телефону, номер та дата видачі доручення, номер та дата видачі накладної.
Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що замовник на підставі талону замовника видає на ім’я працівника виконавця, що виконує функцію водія-експедитора, одноразову довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, в разі, якщо замовник не має можливості направити разом із водієм виконавця свого представника –експедитора до місця навантаження тмц.
Згідно п. 8 угоди №1, у випадку невиконання чи неналежного виконання транспортно-експедиційної функції сторони зобов’язані скласти акт із зазначенням причин невиконання такої послуги у відповідності до замовлення.
06.11.2007р. на виконання умов договору №5/2007 та додаткової угоди №1, у відповідності із замовленням на доставку товарно-матеріальних цінностей Ф№0611 від 06.11.2007р., позивач замовив у відповідача транспортну послугу на отримання та доставку тмц від ТОВ транспортної компанії "САТ", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25, до місця доставки (розвантаження) цінностей: м. Київ, вул. Сєченова, 7-А, к. 95 (копія замовлення в матеріалах справи).
03.11.2007р. при підписанні акту виконаних робіт за листопад 2007р. замовник з’ясував, що, в порушення пунктів 2, 4, 5 додаткової угоди №1, транспортні послуги по доставці тмц за замовленням Ф№0061 відповідач не виконав, про причини невиконання не повідомив.
25.12.2007р. у зв’язку з неналежним наданням транспортних послуг, на виконання п. 8 додаткової угоди №1, сторонами складений акт №2512 про невиконання замовлення Ф№0611 від 06.11.2007р., згідно з яким загальна сума штрафу за невиконання послуг складає 10 000,00 грн. (копія в матеріалах справи).
30.11.2007р. при підписання акту виконаних робіт за листопад 2007р. замовник додатково виявив факт порушення відповідачем договору №5/2007.
19.11.2007р. на виконання п. 1 договору №5/2007 та керуючись положенням додаткової угоди №1, згідно замовлення на доставку товарно-матеріальних цінностей Ф№1911 від 19.11.2007р., позивач замовив у відповідача транспортну послугу з перевезення тмц від ТОВ "ХАНТЕР", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 116, до місця їх доставки: м. Київ,вул. Сєченова, 7А, кв. 95 (копія замовлення в матеріалах справи).
30.11.2007р. при підписанні акту виконаних робіт замовник з’ясував, що відповідно до замовлення Ф№1911 від 19.11.2007р. послуга відповідачем не виконана.
04.12.2007р. у зв’язку з неналежним наданням транспортних послуг відповідачем, неотримання від нього послуг з перевезення та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, які були сплачені позивачем за рахунком фактурою №4356 від 14.11.2007р., виписаній ТОВ "ХАНТЕР", на виконання п. 8 додаткової угоди №1 від 02.08.2007р., сторонами складений акт №2511 про невиконання замовлення Ф№1911 від 19.11.2007р. відповідачем (копія в матеріалах справи).
Подальшому сторонами укладено доповнення №1 від 30.08.2009р. до акту №2511 від 04.12.2007р. про невиконання замовлення Ф№1911 від 19.11.2007р., згідно з яким відповідач зобов’язався відшкодувати позивачу за припущення вказаного порушення договору штрафні санкції в сумі 10 000,00 грн.
В матеріалах справи наявний акт взаємних розрахунків станом на 30.08.2009р., складений та підписаний позивачем і відповідачем. Відповідно до цього акту у відповідача, станом на 30.08.2009р., існує заборгованість в сумі 20 000,00 грн.
Позивач 14.09.2009р. надіслав на адресу відповідача претензію №1, а 03.10.2009р. позивачем повторно була направлена на адресу відповідача претензія №2 з вимогою сплатити 20 000,00 грн. Відповіді на претензії в матеріалах справи відсутні.
У зв’язку з вищевикладеними обставинами, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 20 000,00 грн.
У відзиві на позивну заяву відповідач позов визнає тільки в частині 20 000,00 грн. відповідно до акту звірки взаємних розрахунків. Проти стягнення пені у сумі 13 225,00 грн. відповідач заперечує.
Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.
Частина 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що позивач свої зобов’язання за договором №5/2007 виконав повністю, своєчасно, відповідно до положень договору з надання автопослуг №5/2007 та додаткової угоди № 1 надав відповідачу замовлення на перевезення вантажу.
Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов’язок підтвердити належними доказами факт належного виконання послуг по автоперевезенню покладається на відповідача.
Відповідач доказів належного виконання зобов’язання суду не надав.
Порушення відповідачем умов договору №5/2007 та додаткової угоди № 1 підтверджується наявними в справі актами №2512 про невиконання замовлення Ф№0611 від 06.11.2007р., №2511 про невиконання замовлення Ф№1911 від 19.11.2007р., доповненням №1 від 30.08.2009р. до акту №2511, іншими матеріалами справи та визнано самим відповідачем.
Відповідно до вказаних актів сторони визначили що загальна сума штрафу за невиконання послуг складає 20 000,00 грн.
Господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення зазначеної суми є обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону (ч. 3 ст. 313 ГК України).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 8 додаткової угоди № 1 від 02.08.2007р., в разі невиконання, неналежного виконання виконавцем транспортно-експедиційної послуги, сторони складають відповідний акт. Мінімальна суми компенсації за порушення договору, згідно вказаного пункту, становить 10 000, 00грн.
Отже, складені сторонами акти про невиконання замовлень відповідають вимогам діючого законодавства та умовам договору №5/2007 та додаткової угоди №1, а штраф в сумі 20 000, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач також наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 13 225,00 грн. за несвоєчасну сплату штрафу в сумі 20 000, 00 грн.
Вказана вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлюють, що штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, штраф і пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу є видом забезпечення виконання зобов’язання.
Із змісту договору №5/2007, додаткової угоди №1, актів про невиконання замовлення №2512 та №2511 вбачається, що зазначена у вказаних актах сума 20 000, 00 грн. не є грошовим зобов’язанням за договором, яке виникло у відповідача при його укладанні, а отже, є обов’язковим до виконання.
Вказана сума є неустойкою у вигляді штрафу і могла бути нарахована лише у випадку порушення відповідачем умов договору.
Таким чином, позивач звернувся з вимогою про стягненні неустойки у формі пені за порушення строків сплати неустойки у формі штрафу, що суперечить змісту ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.
Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення 13 225,00 грн. пені задоволенню не підлягає.
В частині стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Суд вважає, що отримання плати (за договором) за надання адвокатами (адвокатським об’єднанням) правової допомоги та отримання виручки за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) не є тотожними поняттями відповідно до норм чинного законодавства і з урахуванням особливого статусу адвокатури як спеціально уповноваженого недержавного професійного правозахисного інституту.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Таким чином, адвокатська діяльність не є господарською діяльністю, оскільки беспосередньо не спрямована на отримання доходу.
Матеріалами справи підтверджується, що приватним підприємством "Ратмир - Соло" та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 11.01.2011 р. було укладено договір про надання юридичних послуг №537.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України “Про адвокатуру” адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.
Однак договір про надання юридичних послуг підписаний ОСОБА_2 не як адвокатом, а як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується реквізитами на договорі №537 від 11.01.2011р.
В матеріалах справи відсутні докази сплати за надані позивачу юридичні послуги та свідоцтво ОСОБА_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю, а у прохальній частині позовної заяви взагалі не визначена сума юридичних послуг про стягнення якої просить позивач.
В судовому засіданні інтереси позивача представляв гр. ОСОБА_1 за довіреністю приватного підприємства "Ратмир - Соло" від 07.12.2010р.
Таким чином, вказані витрати позивача не підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн. штрафу. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 12, блок1, оф. 2К04; код ЄДРПОУ 32911664) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства "Ратмир - Соло" (03049, м. Київ, вул. Курська, 10; код ЄДРПОУ 32420973) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 200 (двісті) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 142 (сто сорок дві) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко
Дата підписання рішення 14.10.2011 р.