УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Галущенка О.І., Буренкової К.О., Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю., Довжук Т.С.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі та гідності, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

за касаційного скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2003 року,

ВСТАНОВИЛА:

26 квітня 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі та гідності, стягнення матеріальної та моральної шкоди в зв'язку з поширенням неправдивої інформації щодо неї викладеними відповідачами в листі на ім'я голови Новоукраїнської районної адміністрації від 05 травня 2001 року. Вважаючи, що розповсюджені відомості принижують її честь та гідність, як директора Новоукраїнської станції юних натуралістів і як людини, так як стосуються її особистого життя, позивачка просила зобов'язати відповідачів публічно вибачитись перед нею через публікацію в газеті та стягнути з кожного відповідача по 2000 грн. моральної шкоди, в солідарному порядку матеріальну шкоду, а саме - 322 грн. 10 коп. затрачені на лікування та 3070 грн. 58 коп. втраченого заробітку.

Справа № 33ц - 405 кс 07

Категорія 14

Головуючий у першій інстанції Охріменко В.А.

Доповідач: Довжук Т.С.

Рішенням Новоукраїнського місцевого суду Кіровоградської області від 28 березня 2003 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2003 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано, що відомості, викладені відповідачами в листі на адресу голови Новоукраїнської районної державної адміністрації відносно ОСОБА_1, не відповідають дійсності. Стягнуто з кожного відповідача на користь позивачки по 500 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія судців, дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. З постанови від 28 вересня 1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» (далі - Постанова), при розгляді цивільних справ, порушених у порядку, передбаченому в ст. 7 ЦК УРСР, суди повинні з'ясувати, чи було поширено відомості, про спростування яких пред'явлено позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

До відомостей, що порочать особу і можуть бути спростовані в передбаченому в ст. 7 ЦК УРСР порядку, слід відносити інформацію про особу або певні факти, дані, які принижають честь, гідність та ділову репутацію особи перед громадськістю чи окремими громадянами з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття, принципів людської моралі і не відповідають дійсності чи неправдиво викладені.

Суди першої і апеляційної інстанції встановили, що позивачка з квітня 1998 року по червень 2001 року працювала директором Новоукраїнської станції юних натуралістів. 05 травня 2001 року на адресу голови Новоукраїнської районної адміністрації надійшов лист від працівників станції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про факти зловживання позивачкою своїм службовим становищем і про факти, які стосуються її особистого життя.

Проте, суди не звернули увагу на те, що звернення з листом до органу місцевого самоврядування, який уповноважений розглядати зазначені питання, не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Крім того, судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що зазначений лист районною адміністрацією був переадресований контрольно-ревізійному управлінню в районі (далі - КРУ) для здійснення перевірки по фактам викладеним в цьому листі.

Згідно з п. 4 Постанови, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок.

Вирішуючи спір, суди першої і апеляційної інстанції не звернули належної уваги також і на цю обставину, не врахували наслідки перевірки КРУ та інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи. Приведені дані судами не досліджувались і в судових рішеннях не зазначені.

Також, задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, в порушення п. 8 Постанови, не зазначив у резолютивній частині рішення, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивачки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення матеріального та процесуального права, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції. Правові підстави до зміни рішення при розгляді справи в касаційному порядку відсутні, оскільки вищеприведені порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неповного встановлення обставин справи і, як наслідок, до неправильного її вирішення.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України та Законом України «Про судоустрій України» (із змінами від 22 лютого 2007 p.), колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково, а рішення Новоукраїнського місцевого суду Кіровоградської області від 28 березня 2003 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2003 року скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.