Справа № 22ц - 1349                                            Головуючий першої інстанції: Андрощук В.В.

          Категорія: 12                                                             Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

2  серпня  2007 року                         колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Гадущенка О.І.,

суддів:             Довжук Т.С.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                            Бобуйок І.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2007 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння частково недійсним та визнання права власності на Ѕ  частину домоволодіння,

встановила:

В листопаді 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння частково недійсним та визнання права власності на Уг частину домоволодіння.

Позивач вказував, що йому та його батьку ОСОБА_2, матері ОСОБА_6 й неповнолітній сестрі ОСОБА_1 на праві спільної власності належала квартира АДРЕСА_1, котру батьки, які діяли також в інтересах неповнолітніх дітей, 25 грудня 1998 р. продали. При цьому рішенням виконавчого комітету № 317 від 11 грудня 1998 р. було дозволено продаж зазначеної квартири за умови придбання у власність позивачеві іншого житла. Однак, батько, з яким залишився прожати позивач, за кошти, отримані від продажу спільної квартири, придбав у власність 3 червня 1999 р. за договором купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_2, зазначивши покупцем лише себе.

Посилаючись на те, що внаслідок вказаних дій порушено його права, про що йому стало відомо лише у 2006 р. у зв'язку з претензіями відповідачки на спірний будинок, позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу частково недійсним, визнавши його покупцем домоволодіння поряд з ОСОБА_2, та визнанти право власності на Ѕ  частину домоволодіння.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2007 р. позов задоволено частково.

Постановлено визнати договір купівлі-продажу, укладений 3 червня 1999 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відносно домоволодіння по вул. Партизанській, 16, недійсним в частині покупця та вважати покупцями ОСОБА_2 й ОСОБА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину вказаного домоволодіння.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення змінити, визнавши за позивачем право власності на Уг частину спірного домоволодіння, оскільки вважають помилковим висновок суду про те, що частка позивача повинна складати лише 1/3 частину.

ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що на її думку, суд вирішуючи спір не врахував, що за час спільного проживання в будинку їх сім'ї вартість домоволодіння

значно збільшилась, в тому числі, за рахунок коштів її матері та доньки, чиї інтереси не було враховано судом, а тому просить рішення скасувати, справу направити до суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 піддягає задоволенню, а апеляційні скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_2 від 3 червня 1999 р. було укладено між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_2

Однак, у якості відповідача по справі притягнуто не ОСОБА_7, а ОСОБА_5, котрий на підставі довіреності при укладенні угоди діяв від імені та за дорученням власника будинку ОСОБА_7

Суд не звернув уваги на вказане та не вирішив питання про заміну неналежного відповідача в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України, тоді коли вирішення спору може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_7

Зазначені обставини є підставами в силу п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, вирішити питання про притягнення до участі у справі ОСОБА_7, а також взяти до уваги наступне.

Договір купівлі-продажу домоволодіння від 3 червня 1999 р. було зареєстровано на універсальній біржі "Південь", що суперечило вимогам ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР стосовно форми договору купівлі-продажу будинку, якій діяв на час укладення угоди. Зазначені обставини, що є суттєвими для правильного вирішення спора залишено судом поза увагою.

Вирішуючи спір, суд вважав, що спірне нерухоме майно було придбано ОСОБА_2, якій перебував у шлюбі з відповідачкою, за рахунок коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної власності позивачеві, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 При визначенні розміру належної позивачеві частини житлового будинку суд виходив з розміру житлової площі, яка належала кожному з співвласників вказаної вище квартири.

В той же час, розглядаючи вимоги ОСОБА_1 про визнанні недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння в частині покупця, необхідно встановити, які саме кошти були витрачені на його придбання: лише кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_1, або також було використано сумісні кошти подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1.

Що ж стосується позовних вимог про визнання за позивачем права власності на частину будинку, то суду необхідно з урахуванням положень пунктів 4-5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 р. із наступними змінами "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" перевірити заперечення відповідачки стосовно істотного збільшення цінності домоволодіння після його придбання, встановити, які кошти було витрачено на поліпшення домоволодіння, обговорити питання про доцільність розгляду в одному провадженні з даним позовом позовної заяви ОСОБА_4 про визнання за нею права на Уі частину спірного будинку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311,315 ЦПК України, колегія судців

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.