Справа  

  ПОСТАНОВА                                                    

                                                                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05.09.2011         5 вересня 2011 року Балтський районний суд одеської області в складі:

головуючого-судді                                                              Дяченко В.Г.,

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в Балтському районі Одеської області, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсій дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача –суб’єкта владних повноважень –Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дитині війни у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 - ІV від 18.11.04 р. (далі Закон № 2195) за період з 01.01.2006 року до 29.07.2011 року.

В  позовній заяві позивачка посилається на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»являється дитиною війни. Згідно зі статтею 6 вказаного Закону з 1 січня 2006 року їй повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але протягом 2006 - 2007 років таке підвищення не виплачувалося, а починаючи з 01 січня 2008 року по теперішній час виплачується у неповному обсязі.

Про порушення своїх прав вона дізналася з відповіді Управління пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області від 17.06.2011 року.

Відповідач –Управління пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що протягом 2006 року законних підстав провадити пенсійному фонду України щомісячну доплату до пенсії „Дітям війни” не було, оскільки Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 р. положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення, тобто з 09.07.2007 року, у зв’язку з чим розрахована сума за період з січня 2007 року по грудень 2007 року безпідставна. Починаючи з 1 січня 2008 року „Дітям війни” виплачується щомісячно надбавка до пенсії у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

          Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Судом під час судового розгляду досліджені наступні докази:

- паспорт  ОСОБА_1, серії НОМЕР_1  відповідно до якого позивачка є громадянкою України і народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- пенсійне посвідчення позивачки, згідно з яким вона перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком з наявним відтиском штампу завіреного печаткою відповідно до яких позивачка має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;

- заперечення УПФ в Балтському районі, в якому відповідач не визнає вимоги позивачки.

           Розглянувши подані сторонами документи та матеріали,  з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом на підставі наведених вище доказів встановлено, що позивачка народилася до 02 вересня 1945 р. і є громадянкою України. Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні вказаного вище Закону, проти чого не заперечує і відповідач.

Виходячи із того, що позивачка має правовий статус дитини війни, то на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого окрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, що діяла з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року), встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону, є непереконливим.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, згідно положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Крім цього, за рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивачка просить виплатити їй підвищення до пенсії починаючи з 01.01.2007 року. Суд бере до уваги що рішення Конституційного суду по справі № 6-рп/2007 прийнято 09.07.2007 року.

У відповідності до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право позивачки на виплату відновилося з дня прийняття рішення  Конституційним Судом України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року. Таким чином, виплату підвищення має бути вчинено з дня набрання вищевказаного рішення Конституційного Суду України.

Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 (п. 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”) викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набирає чинності з 01.01.2008 року.

За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про виплату підвищення до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

За рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивачці починаючи з 1 січня 2008 року до теперішнього часу виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що було передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції від 01 січня 2008 року.

Виходячи з того, що вказана редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” втратила свою чинність з дня прийняття рішення  Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивачки на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи положення частини 2 статті 11, пункту 2 частини 3 статті 105, частини 2 статті 162 КАС України суд, вважає, що для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, позов в даній адміністративній справі підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача  в  період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року до часу звернення до суду, щодо несвоєчасного донарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції по 31 грудня 2007 року), а також зобов'язання відповідача провести  перерахунок та забезпечити проведення виплати позивачці  підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції по 31 грудня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу  з 22 травня 2008 року до часу звернення до суду.

Ст. 99 ч. 2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулася до суду  29 липня 2011 року, а про порушення свого права дізналася з письмової відповіді Управління пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області від 17.06.2011 року, таким чином строки звернення до адміністративного суду не закінчилися.

Статями 10 та 81 Закону України  «Про пенсійне забезпечення»та Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що пенсійне забезпечення, а саме призначення пенсій, їх перерахунок, оформлення документів для їх виплати здійснюється органами пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є обґрунтованими та  відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Разом з тим, вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію, задоволенню не підлягають, оскільки вирішувати спори на майбутній час суди не вправі.

Керуючись  статтями 11, 69 - 71, 105, 122, 160 - 164, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління пенсійного фонду в Балтському районі по своєчасному не донарахуванню та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року  по 18 червня 2011 року –незаконною.

Зобов'язати управління пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області провести  перерахунок та забезпечити проведення  виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 18 червня  2011 року, з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.