Справа № 2-12/2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          21 січня  2008   року                                 Печерський районний  суд м. Києва  в складі:

головуючого   - судді                                                                                               Волкової С.Я.

при секретарі                                                                                                            Юр'євій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_4,  про визнання договорів дарування квартири недійсними та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

          Позивачка ОСОБА_1 6.09.2002 р. звернулася  до суду із зазначеними вимогами, які в судовому засіданні її представник ОСОБА_5 уточнила, доповнила та остаточно просила визнати недійсними договори дарування АДРЕСА_1, укладені: 10.06.1999 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і 9.01.2001 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_8, вона звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, де дізналася, що померлий подарував належну йому АДРЕСА_1  ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_8 був інвалідом першої групи після тяжкого поранення в голову. У зв'язку з слабоумством у нього було стійке послаблення пам'яті, загальмований темп мислення, однобічність і суб'єктивність суджень. ОСОБА_7 - медичній сестрі поліклініки МВС України в м. Києві, де перебував на обліку та лікувався  ОСОБА_8, було відомо про стан його здоров'я,  вона знала, що на ґрунті черепно-мозкової травми  батько страждав постійними хронічними припадками епілепсії, тому укладена в такому стані угода не відображала його істинного волевиявлення. Крім того, ОСОБА_7, яка не набула законного права власності на спірну квартиру, подарувала її своєму онуку ОСОБА_2, тому просить  визнати за нею право власності на зазначену квартиру та зобов'язати ОСОБА_2 повернути її.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_9 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просив застосувати до всіх заявлених позовних вимог передбачену законодавством позовну давність.

          В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3, її представник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з тих же підстав.

          В судове засіданні третя особа: Київське міське управління юстиції не з'явилася, про час і місце судового засідання оповіщена у встановленому порядку, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

          В судове засіданні третя особа: ОСОБА_4 не з'явилася, про час і місце судового засідання оповіщена у встановленому порядку.

          Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, знаходить позовні вимоги обґрунтованими, в судовому засіданні доведеними.

          З наданого суду договору дарування серії АВА №410295  10.06.1999 р. посвідченого   державним нотаріусом вісімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Коновал З.Ф., вбачається, що ОСОБА_8 (даритель) подарував, а ОСОБА_7 (обдарована) прийняла у дар АДРЕСА_1

          Зазначена угода підлягає визнанню недійсною, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що при укладенні договору ОСОБА_8 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

          Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні в матеріалах справи, показах свідків.

          З амбулаторної картки Центральної поліклініки МВС України в м. Києві НОМЕР_1, медичних карток стаціонарного хворого Київського міського госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни НОМЕР_2, НОМЕР_3, виписки із історії хвороби Київської міської клінічної лікарні №21 ім. акад. І.П.Павлова №9615 вбачається, що ОСОБА_8 протягом 1941-1953 рр. ніс службу у збройних силах; у 1950 р. під час боротьби з бандитизмом отримав проникаючі кулеві поранення лівої лобно-теменно-парасагітальної області з наступною трепанацією черепу.  У 1951 р. у нього  з'явилися епілептичні припадки. У 1952 р. переніс  пластичну операцію з приводу усунення кісного  дефекту черепа. Післяопераційний період був ускладнений менінгеальним синдромом серії судорожних припадків. Протягом 25.10.1978 р.-21.11.1978 р. ОСОБА_8 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №21 ім. акад. І.П.Павлова,  після чого йому була встановлена друга група інвалідності безстроково, виписаний із діагнозом: “Травматическая энцефалопатия с выраженными характерологическими изменениями личности. Слабоумие, склероз аорты венечных сосудов. Ангиогенный кардиосклероз, хроническая коронарная недостаточность. Анацидный гастрит. Гастрогенный антероколит. Блефаро-конъктивит. Пресбиопия, гиперметропия. Хронический ринофарингит. Искривление перегородки носа, неврит слуховых нервов”.  З довідки Київської міської клінічної лікарні №21 ім. акад. І.П.Павлова від 22.05.1981 р. вбачається, що ОСОБА_8 потребує догляду, його слід супроводжувати. Протягом 25.07.1983 р.-5.09.1983 р. ОСОБА_8 перебував на лікуванні в Київському міському госпіталі інвалідів Великої Вітчизняної війни,  виписаний із діагнозом: “Посттравматическая эпилепсия, с характерологическими изменениями личности и правосторонним гемипарезом”. Протягом 13.10.1986 р.-6.11.1986 р. лікувався в Київському міському госпіталі інвалідів Великої Вітчизняної війни, виписаний із диагнозом: “Травматическая энцефалопатия с выраженными характерологическими изменениями, эмоциональной неустойчивостью, ипохондрическим синдромом”. Під час лікування протягом 26.07.1993 р.-2.08.1993 р. у Республіканському госпіталі МВС Управління в м. Києві ОСОБА_8 був оглянутий лікарем-психіатром, із записів лікаря-психіатра слідує, що ОСОБА_8 виявляє: “Органическое поражение центральной нервной системы, сочетанного генеза (последствие черепно-мозговой травмы плюс церебросклероз), с выраженным психоорганическим синдромом”. З амбулаторної картки ОСОБА_6 вбачається, що 29.03.1996 р. він  був оглянутий лікарем-психіатром, з запису лікаря-психіатра вбачається, що хворому слід забезпечити індивідуальний догляд та нагляд, прийом протисудорожних засобів. 3.07.1997 р. лікарем-невропатологом йому було встановлений діагноз: “Церебросклероз Ш. Остаточные явления ОЧМТ. Посттравматическая и диспиркуляторная энцефалопатия Ш”.  17.07.1997 р. лікарсько-кваліфікаційною комісією ОСОБА_6 було встановлено діагноз: “Органическое поражение центральной нервной системы сложного генеза (последствия проникающего огнестрельного ранения теменной области. Нейроинфекция. Церебросклероз), диминтивный  эписиндром в стадии субкомпенсации, ИБС, стенокардия напряжении и покоя.  Атекосклеротический кардиосклероз с мерцательной  аритмией и нарушением кровообращения 2-А степени. Начальная катаракта обоих глаз, макуло-дистрофия, атеросклероз сетчатки”.  Після огляду 1.03.1999 р. лікаря-невропатолога ОСОБА_6 встановлено діагноз: “Церебросклероз. Хроническая недостаточность мозгового кровообращения 2-Б - 3, в вертебро-базилярном бассейне”.  Після огляду ОСОБА_6 16.03.1999 р. лікарем-психіатром було встановлено діагноз: “Слабоумие, вследствие травмы головного мозга (294.13)”. 14.04.1999 р. лікарем-терапевтом після проведення ОСОБА_6 електрокардіограми  були виявлені ознаки трансмурального інфаркту із підгострюй стадією, пропонували терміново госпіталізувати до реанімаційного відділення, однак останній від госпіталізації відмовився, тому призначили лікування амбулаторно. 14.04.1999 р. ОСОБА_8 був оглянутий  лікарем-невропатологом, було встановлено діагноз: “Церебральный атеросклероз, хроническая недостаточность мозгового кровообращения, в стадии диекомпенсации. Остаточные явления черепно-мозговой ОЧМТ в виде эписиндрома, острый инфаркт миокарда”.  24.05.1999 р. ОСОБА_8 був оглянутий  лікарем-психіатром, було зроблено запис у спеціальній карті, після чого він був оглянутий лікарем-кардіологом, встановлено діагноз: “ИБС. Атеросклеротический кардиосклероз, постоянная форма мерцательной аритмии, приходящие нарушения проводимости. Атеросклероз мозговых сосудов, сосудистая недостаточность 2-А-Б степени”.  30.06.1999 р. ОСОБА_8 був оглянутий  лікарем-невропатологом, в цей час скаржився на головну біль, болі у серці, задишку, головокружіння, приступи із втратою свідомості та судорогами 2-3 рази на тиждень; лікарем було встановлено діагноз: “Церебральный атеросклероз, хроническая недостаточность мозгового кровообращения в стадии субкомпенсации Остаточные явления тяжелой ОЧМТ в виде эписиндрома с частотой припадков 2-3 раза в неделю”.

          Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації №634 від 24.06.2003 р. 10.06.1999 р. при вчиненні правочину ОСОБА_8 виявляв клінічні ознаки деменції (клінічні ознаки слабоумства); за своїм психічним станом при вчиненні правочину 10.06.1999 р. ОСОБА_8 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

          Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. показали, що поведінка ОСОБА_6 внаслідок його хвороби була неадекватна, що пов'язано з пораненням  у голову. У суду відсутні підстави не довіряти таким показам  свідків.

          Суд не погоджується із відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представником ОСОБА_9. в тій частині, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, оскільки надані суду докази свідчать про протилежне.

          Відповідно до наданого суду свідоцтва про смерть серії 1-БК №НОМЕР_4, виданого Відділом РАГС Печерського РУЮ у м. Києві 18.05.2002 р., ОСОБА_6 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1в м. Києві у віці 79 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний запис за №121, причина смерті не встановлена через гнильні зміни.          

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернулася до Шостої Київської державної нотаріальної конторі із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого батька, де дізналась  про існування договору дарування АДРЕСА_1, укладеного 10.06.1999 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вже на початку вересня  2002 р., до отримання наприкінці жовтня 2002 р. свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_6, ОСОБА_1 звернулася із позовом про визнання  договору дарування недійсним, дізнавшись в ході розгляду справи про існування договору дарування АДРЕСА_1, укладеного 9.01.2001 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, доповнила свої вимоги.

          Судом встановлено, що  при укладенні 10.06.1999 р. договору дарування ОСОБА_8, який знаходився на диспансерному обліку у терапевта із діагнозом: Ішемічна хвороба серця: постінфарктний (1998 р.) та атеросклеротичний кардіосклероз. Серцева недостатність П-А ст. Гіпертонічна хвороба П-Ш ст., на диспансерному обліку у невропатолога із діагнозом: Церебральний атеросклероз, стан після контузії головного мозку. Дісциркуляторна енцефалопатія П-Ш ст., на диспансерному обліку у психіатра із діагнозом: Посттравматична деменція з епілептичним синдромом, будучи інвалідом першої групи по психічному стану, страждаючи  слабоумством, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними та не міг вільно розпорядитися своїм майном, тому позов ОСОБА_1 в частині визнання зазначеного договору дарування недійсним на підставі ст.55 ЦК України (в редакції 1963 р.) підлягає задоволенню. Оскільки згідно ст.59 ЦК України (в редакції 1963 р.) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладання, судом встановлено, що ОСОБА_7 на день її смерті у березні 2001 р. не була власником вказаної квартири і спадщина у виді цієї квартири не відкрилася. Суд враховує також і те, що обдарована фактично не прийняла предмет договору дарування, обдарована у квартиру  не поселилася, в ній не проживала.

          З наданого суду договору дарування серії АВО №922344  9.01.2001 р. посвідченого   державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., вбачається, що ОСОБА_7 (дарителька) подарувала, а ОСОБА_2 (обдарований) прийняв у дар АДРЕСА_1

          Відповідно до ст.48 ЦК України (в редакції 1963 р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

          Відповідно до ст.4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

          При таких обставинах  вимоги ОСОБА_1 в частині визнання зазначеної угоди недійсною на підставі ст.48 ЦК України (в редакції 1963 р.) підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що   ОСОБА_7 розпорядилася майном, яке їй не належало.

          За правилами як ст.48 ЦК України (в редакції 1963 р.), так і ст.55   ЦК України (в редакції 1963 р.) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

          З наданого суду свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВАВ №НОМЕР_5, посвідченого 28.10.2002 р. державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Забігайло Л.П., вбачається, що на підставі ст.529 ЦК України (в редакції 1963 р.)  спадкоємцем майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочка померлого - ОСОБА_1

          При таких обставинах суд знаходить інші позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, в судовому засіданні доведеними.

          Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1, надані суду квитанції, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1212,78 грн., в дохід держави - 149,24 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.48,55,76,529, ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.4 Закону України “Про власність”, ст.ст.3,4,10,11,60,88,169,209,212-215,290 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          Позов - задовольнити.

          Визнати договір дарування АДРЕСА_1, укладений 10 червня 1999 р. між ОСОБА_6та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Вісімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Коновал З.Ф., зареєстрований в реєстрі за №2-2554, - недійсним.

          Визнати договір дарування АДРЕСА_1, укладений 9 січня 2001 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., зареєстрований в реєстрі за №2-5, - недійсним.

          Визнати за ОСОБА_1право власності на АДРЕСА_1в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1в місті Києві.

          Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1АДРЕСА_1

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11212,78 грн. судових витрат.

          Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 149,24 грн. судових витрат.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення та апеляційної скарги.           Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

           СУДДЯ