Судове рішення #188383

                        

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "26" вересня 2006 р.                                                           Справа № 2/595"НМ"

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Шкляр Л.Т.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Пасічник С.С.

 

при секретарі                                                            Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     ОСОБА_3. - представника за довіреністю від 01.07.2005р.,

ОСОБА_4. - представника за довіреністю від 07.10.2005р.,

ОСОБА_1 - приватного підприємця;

від відповідача: ОСОБА_6. - приватного підприємця;

від третьої особи за первісним позовом:

ОСОБА_5. - представника за довіреністю від 20.03.2006р.,

ОСОБА_6 - представника за довіреністю від 25.11.2005р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1,

смт. Ружин

на рішення господарського суду Житомирської області

від "03" лютого 2006 р. у справі № 2/595"НМ" ( суддя Тимошенко О.М. )

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Ружин 

до Приватного підприємця ОСОБА_2, смт. Ружин

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Ружинсервіс", смт.Ружин

Житомирської області

про усунення перешкод у користуванні майном,

та за зустрічним позовом приватного підприємця ОСОБА_2,

смт.Ружин Житомирської області

до Приватного підприємця ОСОБА_1, смт.Ружин Житомирської

області

про розірвання договору оренди та стягнення 11 526,8 грн. ( згідно із заявою про

зменшення позовних вимог від 12.01.06 р. )

з оголошеною перервою до 26.09.2006 р. згідно зі ст.77 ГПК України,  

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.02.06 р. усправі №2/595"нм" відмовлено в позові приватного підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування орендованим нежилим приміщенням площею 100 кв.м. по АДРЕСА_1; припинено провадження в справі в частині позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 03.01.02р. нежилого приміщенням площею 100 кв.м. по АДРЕСА_1; стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь приватного підприємця ОСОБА_2  8781 грн.50 коп. заборгованості по орендній платі, 1137 грн. 30 коп. пені, 99 грн. 18 коп. витрат по оплаті мита, 50 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; відмовлено  в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 1608 грн. витрат на комунальні послуги та на утримання орендованого майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, первісний позивач у  справі подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить оскаржуване рішення скасувати з підстав, у ній зазначених, та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічних - відмовити.

Апеляційну скаргу та доповнення до неї мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального й процесуального права, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а саме :

- місцевий суд, посилаючись на довідку ВАТ "Ружинсервіс" №46 від 07.10.04 р., дійшов помилкового висновку, що в частину будівлі, яку придбала підприємець            ОСОБА_6, увійшло приміщення, яке орендує підприємець ОСОБА_7, оскільки довідка ВАТ "Ружинсервіс" №НОМЕР_1., яку не взяв до уваги суд, свідчить про протилежне;

- скаржник наголошує, що рішенням Ружинської селищної ради від 27.01.2005 р. №27 право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , визнано за ВАТ "Ружинсервіс";

- на думку підприємця ОСОБА_7, її зобов"язання перед первісним відповідачем могло виникнути лише в разі повідомлення про заміну кредитора; фактично таке повідомлення первісний позивач не отримував; суд безпідставно встановив наявність такого повідомлення;

- в матеріалах справи відсутній також належний доказ надіслання  повідомлення підприємцем ОСОБА_6 про розірвання договору оренди та отримання його орендарем;

- суд не врахував, що первісний відповідач фактично не визнав себе орендодавцем, а тому договірні відносини не існували та, відповідно, не могло бути взаємних прав та обов"язків;

- факт подання зустрічної позовної заяви про розірвання договору свідчить про те, що первісний відповідач не відмовився від договору оренди в досудовому порядку;

- господарський суд Житомирської області дійшов помилкового висновку про необґрунтованість первісних позовних вимог ; помилково визнав договір оренди розірваним, керуючись ст.782 ЦК України, та порушив вимоги ст.43 ГПК України.

У судових засіданнях первісний позивач та його представники доводи  та вимоги апеляційної скарги підтримали; представники первісного відповідача та третьої особи проти скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що 03.01.02 укладено договір оренди нежилого приміщення, за яким ВАТ "Ружинсервіс" передало, а приватний підприємець ОСОБА_7 (первісний позивач) прийняла в користування частину приміщення по АДРЕСА_1 площею 100 кв.м. строком до 2012 року.

18.08.03 укладено договір купівлі-продажу, за яким ВАТ "Ружинсервіс" продало, а ОСОБА_6 купила нежитлову будівлю, частину будинку побуту площею              1568,50 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 7 цього договору право власності виникає у покупця з моменту підписання договору. 15.11.05 в цей договір внесено зміни, а саме, визначено, що предметом договору є 91/100 ідеальних частин зазначеної будівлі (приміщення ХУ-ХХІІІ; 1-59 включно).

Судова колегія вважає, що в частину будівлі, яку придбала ОСОБА_6, увійшло приміщення, яке орендує ОСОБА_7, з огляду на таке.

З листа Мінюсту України №Д-20811-31 від 18.07.05, з листа виконавчого комітету Ружинської селищної ради №2669 від 13.10.04, з листа комунального підприємства "Бердичівське міське БТІ" №101 від 08.11.04 вбачається, що будинок АДРЕСА_1 є одним і тим же будинком, який розташований на розі вулиць, тому містить подвійну нумерацію.

Колегією суддів встановлено, що станом на 18.08.03р. на балансі ВАТ "Ружинсервіс" майно не числиться, що свідчить про те, що предметом договору купівлі - продажу було саме те приміщення, яке орендує первісний позивач ( зазначене підтверджується  довідкою ВАТ "Ружинсервіс" №46 від 07.10.04р., письмовими поясненнями голови ліквідаційної комісії вказаного товариства, поданими до апеляційного господарського суду ).

Листом начальника штабу цивільної оборони Ружинського району №15 від 03.04.96 повідомлено, що в адмінбудинку підприємства "Ружинсервіс" знаходиться захисна споруда цивільної оборони - протирадіаційне укриття, приватизація і передача в оренду якого не допускається.

З акту прийому - передачі від 14.10.03, який укладений на виконання договору купівлі - продажу від 18.08.03, вбачається, що ВАТ "Ружинсервіс" передало, а          ОСОБА_6 прийняла у власність частину нежитлової будівлі. Крім того, з балансу ВАТ "Ружинсервіс" передано протирадіаційне укриття - підвальне приміщення площею 149,7 кв.м.

Підтвердженням того, що балансоутримувачем підвального приміщення площею 150 кв.м. по АДРЕСА_1, є ОСОБА_6( вона ж є власником всієї іншої частини приміщення ) являються листи Комунального підприємства "Бердичівське міське БТІ" №929 від 08.11.05р. та №101 від 17.11.05р.

З довідки Ружинської районної державної адміністрації №1874/36 від         14.11.05 р. вбачається, що в підвальному приміщенні "Будинку побуту" по АДРЕСА_1 знаходиться протирадіаційне укриття площею 150 кв.м., яке передане ОСОБА_6 для використання та підтримання у належному стані.

Апеляційним судом встановлено, що 91/100 частина приміщення по                   АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6, а 9/100 частин цього ж приміщення є об'єктом цивільної оборони - протирадіаційним укриттям, яке знаходиться в підвальній частині, яке не може бути у приватній власності чи передано в оренду.

Таким чином, приміщення площею 100 кв.м., яке позивач орендувала у ВАТ "Ружинсервіс", перейшло у власність ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 18.08.03р.

Такого ж висновку дійшов господарський суд Житомирської області, з яким не можна не погодитись.

За таких обставин безпідставними є доводи скарги, що власником приміщення площею 100 кв.м. є ВАТ "Ружинсервіс".

Відповідно до ст. 268 ЦК Української РСР ( оскільки відносини купівлі - продажу мали місце в 2003 р. ) при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. Звідси, до ОСОБА_6 перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди від 03.01.02р., який укладений між ВАТ "Ружинсервіс" та приватним підприємцем ОСОБА_7

Матеріали справи свідчать, що ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23.08.05р. (а.с.44 т.1) встановлено, що в січні 2004 року ОСОБА_6 зверталась до районного суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення орендної плати за договором оренди від 03.01.02р. та про розірвання цього договору. Цією ж ухвалою встановлено, що спір з приводу виконання умов зазначеного договору оренди виник між двома приватними підприємцями : ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому не підвідомчий судам загальної юрисдикції. На цій підставі провадження в справі закрито.

 

Відповідно до ст. 35 ч.4 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, даний спір підвідомчий господарському суду, як такий, що виник між суб"єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2.2 договору оренди від 03.01.02р. позивач - приватний підприємець ОСОБА_7, як орендар, зобов'язана щомісяця сплачувати на рахунок ВАТ "Ружинсервіс", як орендодавцю, орендну плату в розмірі 354 грн. до першого числа місяця.

Враховуючи, що з 18.08.03р. власником приміщення, яке орендує первісний позивач, став первісний відповідач, перший зобов'язаний був сплачувати орендну плату саме підприємцю ОСОБА_6

Відповідно до ст. 199 ЦК  Української РСР зобов'язання первісного позивача по відношенню до відповідача ( за первісним позовом ) виникає в разі повідомлення про заміну кредитора, тобто про заміну орендодавця. При цьому, закон не передбачає, в якій формі повинно бути таке повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом за №НОМЕР_2., який адресований первісному позивачу, ВАТ "Ружинсервіс" повідомило першого про зміну власника орендованого приміщення.

Листами  від 21.08.03р., від 29.09.03р. та від 07.10.03р. первісний відповідач повідомив підприємця ОСОБА_7 про заміну власника орендованого майна ( про отримання останнім повідомлення свідчить його лист від 26.08.03р.) .

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що факт звернення ОСОБА_7 в квітні 2004 року до районного суду з позовом про визнання недійсним договору        купівлі - продажу приміщення по АДРЕСА_1, який укладений між ВАТ "Ружинсервіс" та ОСОБА_6, також підтверджує обізнаність ОСОБА_7 про зміну власника.

Апеляційним судом не встановлено наявність зобов'язань первісного  відповідача постачати первісному позивачу електроенергію, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що не має правового значення для вирішення спору факт припинення подачі електроенергії в орендоване позивачем приміщення ( підприємець ОСОБА_7 в позовній заяві вказувала, що у такий спосіб ( у тому числі )  підприємець ОСОБА_6 чинить перешкоди у здійсненні першою підприємницької діяльності ).

Таким чином, на думку  колегії, безпідставними є вимоги первісного позову.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог, а тому обґрунтовано відмовив підприємцю ОСОБА_7 у позові.

Щодо вимог зустрічного позову ( про стягнення орендної плати, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, витрат на комунальні послуги та на утримання орендованого приміщення, розірвання договору оренди ) слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору ( його п.2.2 ), приписів ст.ст. 161,162 ЦК УРСР, ст.ст.525, 526 ЦК України підприємець ОСОБА_7, яка була обізнана про свої зобов'язання в частині сплати орендної плати новому власнику орендованого нею приміщення ,  належним чином їх не виконала.

Матеріали справи свідчать, що за період з 18.08.03р. по 12.09.05р. заборгованість по орендній платі склала 8781,50 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком ( а.с.15 т.2 ).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що з урахуванням обставин справи не має правового значення факт сплати позивачем коштів на рахунок ВАТ "Ружинсервіс" в якості орендної плати.

Пунктом 2.5 договору оренди від 03.01.02 р. передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати. З наведеного відповідачем розрахунку вбачається, що розмір пені за період з 12.09.04 р. по 12.09.05р. (дата подання зустрічного позову) становить 1137,30 грн.

З врахуванням положень ст.258 ЦК України та приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" судова колегія вважає вказаний розрахунок обґрунтованим.

За таких обставин господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку, що з позивача слід стягнути  на користь відповідача 8781,50 грн. заборгованості по орендній платі та 1137,30 грн. пені.

Як вже зазначалось вище, однією з вимог зустрічного позову було стягнення  1608 грн. витрат на комунальні послуги та на утримання орендованого приміщення.

Слід зазначити, що сторонами в договорі не визначено порядок, розміри та строки сплати цих коштів. За таких обставин судова колегія не визнає ці вимоги обґрунтованими, а тому вважає, що господарський суд Житомирської області правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення вищевказаної суми.

Крім того, вірним є висновок місцевого суду про припинення провадження у  справі в частині зустрічної вимоги про розірвання договору оренди на підставі               ст. 80 п.1-1 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору з огляду на таке.

Відповідачем на адресу позивача 23.03.05 направлено повідомлення про припинення дії договору оренди від 03.01.02 відповідно до ст. 782 ЦК України в зв'язку з несплатою орендної плати більше трьох місяців ( а.с.28, т.2 ). Зазначене повідомлення направлене рекомендованим листом з описом вкладеного, що підтверджується штампом поштового відділення на описі ( а.с. 25,т. 2 ). З листа центру поштового зв'язку від 03.01.06 вбачається, що зазначене поштове відправлення 31.03.05 вручено адресату ОСОБА_7 ( а.с.14, т. 2 ).

Відповідно до ст. 651 ч.3 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено законом, договір є розірваним.

Законом, який надає право наймодавцю односторонньої відмови від договору, є стаття 782 ЦК України, в якій зазначено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови від договору найму договір є розірваний з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи, що судом встановлено невнесення позивачем орендних платежів протягом трьох місяців підряд та виходячи з наведених норм закону, договір оренди від 03.01.02 р. є розірваним з 31.03.05 р.

За таких обставин відповідач має право вимагати повернення орендованого майна, однак така вимога не заявлялась.

З огляду на вищенаведене оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу первісного позивача - без задоволення.

 

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

 

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 03 лютого 2006 року  у справі №2/595"НМ" залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1,  смт. Ружин Житомирської області - без задоволення.

2. Матеріали справи №2/595"НМ" повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Шкляр Л.Т.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г. 

                                                                                           Пасічник С.С. 

 Віддрук. 5 прим.

1- до справи,

2,3- сторонам,

4 - третій особі

5 - до справи

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація