ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/16901.11.11

За позовом  Приватного підприємства Фірма «Юнікс Трейд Ко»

до                  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про                стягнення 7 784,49 грн.

                                                                                     Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:       ОСОБА_2 за довіреністю № 115 від 30.05.2011 р.;

від відповідача:   не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Фірма «Юнікс Трейд Ко»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 7 784,49 грн., а саме: 5 487,57 грн. –основного боргу, 461,44 грн. –пені, 1 646,28 грн. –штрафу, 76,36 грн. –збитків від інфляції, 112,84 грн. –3% річних. Також позивач просить витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору поставки № 60/11 від 18.01.2011 р. щодо оплати поставленого товару, в зв’язку з чим у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування пені, штрафу, 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. порушено  провадження  у справі № 5/69, розгляд справи призначено на 01.11.2011 р.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. про порушення  провадження  у справі                   № 5/169 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2011 р. між Приватним підприємством Фірма «Юнікс Трейд Ко»(далі –Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі –Покупець) укладено Договір поставки № 60/11 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується на протязі дії Договору поставляти зі складу Постачальника запасні частини, авто хімію, мастила та супутні товари для автомобілів тощо (далі –товар) окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), кількості, по цінам та у строки, що остаточно погоджуються сторонами у відповідності з рахунками або накладними (перелік на поставку), що є невід’ємною частино даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити товар (п. 1 Договору).

Замовлення є попереднім офіційним документом стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки (в тому числі доставки товару), строків та умов оплати товару. Замовлення, як і рахунок на оплату, можуть бути передані або надіслані стороною іншій стороні Договору телефонним, факсимільним зв’язком або електронною поштою з послідуючим наданням оригінального документу (п. п. 2.1, 2.6 Договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору, сума даного Договору визначається загальною вартістю поставлених за цим Договором товарів згідно накладних протягом строку його дії. Ціни на товар остаточно визначається сторонами в накладних на момент поставки партії товару.

Згідно з п. 4.6.2 Договору, Покупець зобов’язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару в залежності від умови її оплати наступним чином: при поставці з оплатою «за фактом отримання товару»(якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) –протягом трьох банківських днів з моменту прийняття Покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній.

В наявних в матеріалах справи видаткових накладних визначено 100% передоплату товару, проте враховуючи пояснення позивача та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню передбачена п. 4.6.2 Договору умова оплата товару, а саме, протягом трьох банківських днів з моменту прийняття Покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній.

Пунктами 10.1, 10.2 Договору сторонами погоджено, що Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р. включно. За будь-яких обставин Договір продовжує діяти до виконання сторонами усіх взятих на себе зобов’язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем за видатковими накладними: № 000248 від 18.01.2011 р., № 005200 від 18.01.2011 р., № 33286 від 28.03.2011 р.,          № 005324 від 18.01.2011 р., № 037113 від 30.03.2011 р., № 035771 від 28.03.2011 р., поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 487,57 грн.

Факт одержання товару підтверджується підписом та печаткою відповідача, які містять вказані видаткові накладні (належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи) та не заперечується відповідачем у справі.

Проте, відповідач в порушення покладеного на нього п. 4.6.2 Договору та чинним законодавством України обов’язку по оплаті поставленого товару не виконав, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою Договір поставки № 60/11 від 18.01.2011 р. є договором поставки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, всупереч вимогам наведеної норми права, не надано суду доказів на спростування повідомлених позивачем та доведених ним належними доказами обставин.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду  заборгованість відповідача становить 5 487,57 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 487,57 грн. заборгованості за поставлений товар.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 112,84 грн. –3% річних та 76,36 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції визнається судом обґрунтованою, проте, здійснивши перерахунок судом встановлено, що позивачем завищено суму 3% річних, з огляду на що, з відповідача на користь Приватного підприємства Фірма «Юнікс Трейд Ко»підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 89,31 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76,36 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Разом з тим, позивач просить суд на підставі п. 8.3 Договору стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь 461,44 грн. –пені та 1 646,27 грн. –штрафу на підставі пункту 8.8 Договору.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.    

Приписами пункту п. 8.3 Договору передбачено, що у випадку несплати чи сплати не в повному обсязі розмірів платежів, передбачених даним Договором, у встановлені строки, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов’язання, зобов’язана сплатити іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Приватного підприємства Фірма «Юнікс Трейд Ко»підлягає стягненню 424,25 грн. –пені.

При цьому, відповідно до пункту 8.8 Договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, Постачальник матиме право окрім суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми.

Враховуючи вищезазначене, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1 646,27 грн. штрафу, перерахунок якого судом здійснено у відповідності до умов Договору та вимог діючого законодавства.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторона пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства Фірма «Юнікс Трейд Ко»(54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,            б. 81-А; ідентифікаційний код 20873670) 5 487 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 57 коп. –основного боргу, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 25 коп. –пені, 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 27 коп. –штрафу, 76 (сімдесят шість) грн. 36 коп. – збитків від інфляції, 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 31 коп. –3% річних, 101 (сто одну) грн. 20 коп. – державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 15 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 

Суддя                                                                                                                                        В.С. Ломака

Повне рішення складено 02.11.2011 р.