ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 24/31216.09.11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 11 000,00 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від позивача: не з’явився;
Від відповідача: не з’явився;
У судовому засіданні 16 вересня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі –позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –відповідач) заборгованості в сумі 11 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2011р. порушено провадження у справі №24/312 та призначено справу до розгляду на 16.09.2011р.
У судове засідання 16.09.2011р. сторони повноважних представників не направили та про причини їх нез’явлення суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомленими, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що нез’явлення представників сторін у дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у їх відсутності, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-
В С Т А Н О В И В:
07.07.2010р. на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від фізичної особи-підприємця гр. ОСОБА_2 надійшла заявка №61 на перевезення вантажу автомобілем, держаний номер НОМЕР_1 п/п НОМЕР_4 за маршрутом м. Санкт-Петербург –Харків.
Згідно заявки №61 від 07.07.2010р. за виконання даного перевезення відповідач зобов’язаний сплатити на протязі 5 банківських днів, після одержання відповідних документів, вартість наданої послуги в сумі 11 000,00 грн.
На виконання заявки №61 від 07.07.2010р. позивач здійснив перевезення вантажу по маршруту Санкт-Петербург –Харків, як будо обумовлено в заявки №61 від 07.07.2010р.
Факт виконання позивачем зобов’язання з перевезення вантажу на підставі заявки №61 від 07.07.2010р. підтверджується товарно-транспортною накладною серії 12 ААА (копія в матеріалах справи).
Відповідач, відповідно до вказаної заявки, мав здійснити позивачу оплату у сумі 11 000,00 грн., проте докази виконання ним вказаного зобов’язання у справі відсутні.
Позивач звертався до відповідача з вимого про сплату заборгованості в сумі 11 000,00 грн. (лист №1/11/04/11 від 11.04.2011р.), одержання якого відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01312614 від 19.04.2011р. (копія в матеріалах справи).
Відповіді на претензію відповідача не надав.
Позивач наполягає, що на момент звернення з позовом до суду, відповідач свої зобов’язання щодо оплати боргу в сумі 11 000,00 грн. не виконав та наполягає на її стягненні.
Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Частиною 1 статті 208 цього кодексу визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Наявними в справі доказами підтверджується, що на підставі заявки №61 від 07.07.2010р. позивач здійснив перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Санкт-Петербург –Харків.
Відповідач надані послуги з перевезення прийняв, але свої зобов’язання, щодо оплати наданих послуг не виконав.
Враховуючи вказані обставини господарський суд дійшов висновку, що дії сторін по справі та складені ними документи підтверджують досягнення позивачем та відповідачем домовленості про встановлення відносин перевезення (правочин). Дії сторін правочину були спрямовані на виникнення цивільних прав та обов’язків та створення правових наслідків.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов’язок підтвердити належними доказами факт своєчасної та в повному обсязі оплати вартості перевезення, покладається на відповідача.
Відповідач жодних доказів на підтвердження сплати позивачу вартості перевезення суду не надав.
Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 11 000,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (30100, АДРЕСА_1; код НОМЕР_3) 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. –заборгованості, 110 (сто десять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко
Дата підписання рішення 14.10.2011р.