ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 24/24929.08.11
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"
ДоВідкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"
Простягнення 24 990,00 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від позивачане з'явився
Від відповідачаОСОБА_1 (дов. №1558-1/14 від 10.05.2011 р.)
У судовому засіданні 29 серпня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (далі –відповідач) збитків в сумі 24 990,00 грн., завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2011р, порушено провадження у справі №24/249 та призначено справу до розгляду на 18.07.2011р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2011р. справу призначено до розгляду на 30.05.2011р.
У судові засідання 18.07.011р. та 29.08.2011р. з’явився представник відповідача та заперечував проти позову з підстав викладених в його письмовому відзиві на позовну заяву.
Позивач в судове засідання повноважного представника не направив, про причини його нез’явлення суд не повідомив.
Враховуючи те, що нез’явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-
В С Т А Н О В И В :
13.09.2007 р. приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" та гр. ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) №066-4212, відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “MAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований автомобіль).
11.10.2007р. о 20 год. 45 хв. на 40 км. автодороги Красноперекопськ-Сімферополь, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу, автомобіля “Сканія”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_3
Дані обставини встановлені в ході дослідної перевірки, за результатами проведення якої інспектор групи розшуку ВДАІ з ОАТ Первомайського району та АТІ при УДАІ ГУ МАВ України в АР Крим лейтенантом міліції Корнієнко В.Н. було винесено постанову від 15.10.2007р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_3 В зазначеній постанові неправомірні дії гр. ОСОБА_3 кваліфікуються як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 139 КУпАП України.
Згідно вказаної постанови гр. ОСОБА_3 порушив п. 22.2 правил дорожнього руху України, яким передбачений обов’язок водія перед початком руху перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху –контролювати вантаж, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху, а також п. 22.3 правил дорожнього руху України, яким передбачено, що перевезення ватажу дозволяється за умови, якщо він не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху.
Вартість матеріального збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 60 268, 96 грн., що встановлено автотоварознавчим дослідженням №177 від 16.11.2007р. про оцінку автомобіля “MAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).
На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника від 10.12.2007р., страхового акту №1266 від 15.12.2007р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 59 111, 43 грн., шляхом перерахування вказаної суми на рахунок гр. ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №4485 від 21.12.2007р. (копії в матеріалах справи).
Позивач наполягає на стягнені з відповідача в регресному порядку збитків, завданих відшкодуванням майнової шкоди, що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 24 990,00 грн., обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком винної в ДТП особи.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач не повідомив йог про настання події, що може бути визнана страховим випадком надавши заяву про настання страхового випадку та не надав пояснень про поважність причин відсутності такого повідомлення.
Відповідач також стверджує, що позивач не надав жодних документів, які б засвідчили виникнення у гр. ОСОБА_3, як у роботодавця, обов’язку відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових обов’язків.
Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача в межах суми 59 111, 43 грн. перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Цивільна відповідальність за шкоду, спричинену застрахованим автомобілем на момент настання страхової події була застрахована в відкритому акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2334775, який діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля “MAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_3
Поліс № ВВ/2334775 є полісом першого типу, і відповідно до ст.15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка діяла на час укладання полісу та скоєння ДТП, страховик за таким полісом відповідає за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Відповідно до полісу ВВ/2334775 забезпеченим транспортним засобом –автомобіль “MAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього автомобіля гр. Горішнім Олександром Павловичем, покладається на страховика, який вказану відповідальність застрахував.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивач, листом №6 від 19.11.2010р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.
Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.
Враховуючи встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 24 990,00 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те що позов підлягає задоволенню повністю, а зазначена сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 249, 90 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ 20344871) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко
Дата підписання рішення 14.10.2011 р.