ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 лютого 2025 рокуСправа №160/7574/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про неналежне виконання рішення суду та встановлення судового контролю по справі №160/7574/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/7574/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №160/7574/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року №713; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1    з 01.07.2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року №713, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року набрало законної сили 30.05.2024 року та на його виконання позивачу було видано виконавчий лист.

18.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про неналежне виконання рішення суду та встановлення судового контролю по справі №160/7574/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В заяві заявник просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиконання рішення суду від 29 квітня 2024 року у справі № 160/7574/24 в частині нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн за період з 01 липня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. за період з 01.07.2021 року по 31.08.2024 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про його виконання у визначений судом строк.

20.02.2025 року позивачем до суду подано уточнену заяву про встановлення судового контролю, в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату компенсації за втрату частини грошових доходів через затримку виплат, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Розглянувши подані позивачем заяви та заявлені в них вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України   суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В свою чергу, відповідно до частин 1, 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Постановляння окремої ухвали є наслідком розгляду судом заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 420/5365/19 та від 30 червня 2020 року у справі №0840/2883/18.

Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України   спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Спеціальних вимог до змісту заяви поданої в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальний закон не містить, що обумовлює застосування загальних вимог до форми та змісту письмової заяви (клопотання), що передбачені статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість частина 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає чіткі вимоги до змісту заяви про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача на виконання рішення суду.

Строків для подання заяви на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено, а тому виходячи із мети здійснення судового контролю, така заява може бути подана на стадії виконання рішення суду.

У свою чергу частиною 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Крім того і судові рішення, які приймаються за результатом розгляду питань передбачених статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, є різними. Зокрема розглядаючи заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідком оцінки звіту ухвалити рішення про прийняття звіту, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень або встановлення нового строку для подання звіту.

В той час як за результатом розгляду заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приймає рішення про залишення її без задоволення, або постановляє окрему ухвалу на підставі статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Узагальнюючи вказане, суд зазначає, що встановлення статтями 382 - 383 Кодексу адміністративного судочинства України різних способів судового контролю за виконанням рішень судів зумовлює і різні процесуальні форми реалізації позивачем права на ініціювання того чи іншого способу судового контролю.

Як зазначалося, законодавцем встановлено не лише відмінні правила подання та розгляду заяв в порядку статті 382 - 383 Кодексу адміністративного судочинства України, але й розмежовано повноваження суду щодо прийняття до розгляду цих процесуальних питань, тому їх об`єднання в одній заяві є недопустимим.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року по справі № 556/2081/17.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, в якій зазначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

В даному випадку заявником в заяві заявлено вимоги, які передбачають різний порядок та процедуру їх розгляду, а також враховуючи те, що до статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначені різні вимоги до оформлення таких заяв та порядку подання їх до суду, а отже суд робить висновок, що заява є такою, що подана без додержання вимог частини 1   статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, зі змісту вимог, викладених в уточненій заяві про встановлення судового контролю, заявник просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату компенсації за втрату частини грошових доходів через затримку виплат, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Проте такі вимоги, не були предметом розгляду у справі 160/7574/24 та за своїм змістом є новими, а отже підлягають вирішенню в порядку окремого позовного провадження.

Частиною 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Беручи до уваги те, що заява ОСОБА_1 про неналежне виконання рішення суду та встановлення судового контролю по справі №160/7574/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії подана без додержання вимог частини 1 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, і ці недоліки не дають можливості її розглянути, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення такої заяви без розгляду.

Керуючись статтями 166, 167, 248, 256, 294, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про неналежне виконання рішення суду та встановлення судового контролю по справі №160/7574/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути без розгляду.

          Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 С.І. Озерянська