МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел/факс (04578) 5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа № 370/11/25

Провадження № 1-кп/370/2/25

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі судового засідання в селищі Макарові кримінальне провадження № 12024111310001431 від 03 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соснівка Макарівського району Київської області, громадянина України, повна середня освіта, не працює, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України

у с т а н о в и в:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

ОСОБА_4 , розуміючи, що на території України дії воєнний стан, вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Так, 27 червня 2024 року близько 22:30 ОСОБА_4 перебував поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: на АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна.

З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_4 таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігав, потрапив через город на неповністю огороджену території зазначеного домоволодіння, звідки викрав бензиновий генератор марки «HONDA» моделі «EG3000», вартістю 6882,40 грн, який належить військовій частині НОМЕР_1 , після чого, з місця вчинення злочину, обвинувачений зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав військовій частині НОМЕР_1 майнової шкоди у розмірі 6882,40 грн.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в житло, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні прокурор подав на затвердження суду Угоду про визнання винуватості, укладену 03 березня 2025 року між прокурором Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України, наданні повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024111310001431 від 03 вересня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 .

Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, як таку, яка відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та призначити обвинуваченому покарання, визначене угодою сторін кримінального провадження.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила судове засідання проводити за її відсутності. Надала згоду на укладення такої угоди.

Обвинувачений та захисник також просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання в порядку пункту 1 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України про затвердження угоди, суд керується таким.

Частиною другою статті 474 Кримінального кодексу України визначено, що розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 469 Кримінального кодексу України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до пунктів 1-6 частини сьомої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

Так, згідно із умовами угоди про визнання винуватості, прокурор ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, що відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином. Обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України.

Також умовами угоди про визнання винуватості сторонами узгоджено призначення обвинуваченому покарання за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов`язків, визначених статтею 76 Кримінального кодексу України.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільною, не є наслідком застосування до обвинуваченого насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що визначені угодою.

Разом з цим, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частиною четвертою статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, а також наслідки укладення, затвердження цієї угоди, передбачені частиною другою статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки її невиконання, встановлені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.

Також судом встановлено, що представник потерпілого ОСОБА_7 надала прокурору письмову заяву-згоду на укладення цієї угоди про визнання винуватості, що узгоджується із вимогами частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України.

Під час призначення покарання обвинуваченому, суд керується статтями 65-67 Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, його молодий вік, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг відносно ОСОБА_4 не надходило.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України – не встановлені.

На підставі статей 469, 472 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість затвердження Угоди про визнання винуватості, укладеної 03 березня 2025 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України у межах санкції частини четвертої статті 185 Кримінального кодексу України, із звільненням його на підставі статті 75 Кримінального кодексу України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік та покладанням обов`язків, встановлених статтею 76 Кримінального кодексу України, оскільки суд вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого необхідно стягнути витрати пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи.

Запобіжний захід не обирався. Цивільний позов не пред`являвся.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує у відповідності до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 314, 373, 374, 376, 394, 469, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену 03 березня 2025 року між прокурором Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12024111310001431 від 03 вересня 2024 року.

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України.

Зобов`язати ОСОБА_4 , відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 76 Кримінального кодексу України періодично з`являтися для реєстрації до повноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь судового експерта ОСОБА_8 судові витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи у розмірі 320 (триста двадцять) грн (розрахунковий рахунок КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 ).

Речовий доказ: бензиновий генератор марки «HONDA» моделі «EG3000», переданий на відповідальне зберігання начальнику зв`язку штабу військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_9 – повернути власнику військовій частині НОМЕР_1 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1