Справа № 1519/2-1323/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2011 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого –судді Вербицької Н.В.,
при секретарі судового засідання –Сотис О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю третьої особи КП «ОМБТІ та РОН»про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в поряду спадкування за законом, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спадщині, визнання права власності на спадщину,
В С Т А Н О В И В :
Вперше ОСОБА_1 звернулась до суду 08.05.2007 року з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «ОМБТІ та РОН»про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а також після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року та визнання права власності в порядку спадкування за законом на 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі та зобовязання зареєструвати право власності (а.с.5-7). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що з ОСОБА_4 вона перебуває у шлюбі з 12.10.1960 року. Після смерті чоловіка, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилась спадщина на 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі, яке належало йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого ЖКО Іллічівської районної ради 16.09.1977 року. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є вона та їх син ОСОБА_5. Вони фактично вступили в управління спадковим майном, проте не звертались до нотаріальної контори за прийняттям спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її син ОСОБА_5 в зв’язку з цим відкрилась спадщина на 9/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі. Спадкоємцями після смерті сина є вона, його дочка ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 Однак відповідачки фактично спадщину не приймали, не вселялись до будинку. На час смерті сина та після цього вона постійно проживає в домоволодінні, користується всім майном, проводить всі необхідні оплати. В нотаріальній конторі, куди вона звернулась за отриманням спадщини, їй відмовили у видачі свідоцтва, оскільки спірна частина домоволодіння юридично не оформлена. На підставі викладеного, позивач просила встановити факт прийняття нею та ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_4, визнати за нею право власності на 9/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, та на 9/50 частин –після смерті сина ОСОБА_5 (а.с.5-6).
Окремо від позову ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами про визнання права власності на 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі 16.01.2007 року звернулась ОСОБА_3. Свій позов вона обґрунтовувала тим, що є єдиною спадкоємицею після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який в свою чергу прийняв зазначену частину будинку у спадщину після смерті свого батька –ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вона прийняла спадщину, звернувшись із відповідною заявою до П’ятої Одеської державної нотаріальної контори (а.с.70).
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2008 року справи за зазначеними позовами об’єднані в одне провадження (а.с.64).
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16.02.2010 року встановлений факт прийняття ОСОБА_5 спадщини у вигляді 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Встановлений факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 9/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 9/50 частин зазначеного домоволодіння. Зобов’язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні належної частини домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі. В іншій частині позовів відмовлено (а.с.233-236).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.05.2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначено, що справа розглянута за відсутністю спадкоємця ОСОБА_2, не з’ясовано питання можливості отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі (а.с.267-271).
При новому розгляді справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила встановити факт прийняття ОСОБА_6 спадщини у вигляді 9/25 частин спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_4, визнати за нею право власності на 9/50 частин домоволодіння в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_5.(а.с.278-280).
ОСОБА_3 неодноразово уточнювала позовні вимоги, згідно останніх, поданих разом з ОСОБА_2, позивачі просили визнати за ними право власності на 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 в частинах: за ОСОБА_3 6/25 частин, за ОСОБА_2 –3/25 частин, припинити право ОСОБА_1 на спадщину у вигляді 3/25 частин зазначеного домоволодіння з виплатою їй грошової компенсації, яка знаходиться на депозитному рахунку суду (а.с.258-259).
В судовому засіданні відповідачі та їх представник заперечували проти позову ОСОБА_1 щодо визнання за нею права на половину спадщини та пояснили, що позивач з 1965 року в цьому будинку не проживає, так як розлучилася з ОСОБА_4, створила свою сім’ю та проживає постійно в с.Яски Біляївського району Одеської області. Спадщину після смерті ОСОБА_4 фактично прийняв його син ОСОБА_5, який не встиг оформити право на спадщину та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Спадкоємцями після його смерті є позивач та вони, відповідачі, які подалі відповідні заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відтак, спадщина повинна ділитися на три частини.
Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2011 року визнав обґрунтованість розподілу спадщини на три частини, а ні на дві, як просила позивач, враховуючи, що ОСОБА_2 рахується дружиною померлого ОСОБА_5, оскільки розірвання їх шлюбу не зареєстровано в органах РАЦС. Разом з цим, заперечував проти припинення права позивача на частку у спадщини з виплатою грошової компенсації, оскільки зазначене питання повинно вирішуватися після отримання сторонами свідоцтв про право на спадщину, а також в зв’язку з тим, що на його думку оцінка спадкової частини домоволодіння оцінена невірно.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, а також надані та витребувані документи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, позв ОСОБА_3, ОСОБА_2 –в повному обсязі з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу прийняття та розподілу спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.09.1977 року на підставі рішень Іллічівського виконкому № 554 від15.07.1977 року та № 679 від 02.09.1997 року (а.с.275). Право власності ОСОБА_4 зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН»28.10.1977 року (а.с.264,275).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі. Враховуючи, що спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк її прийняття закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються нормами ЦК УРСР.
Згідно зі ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
- якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном,
- якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в і цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття
спадщини.
Як вбачається з листа П’ятої Одеської державної нотаріальної контори від 10.06.2008 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.123).
Згідно довідки органу самоорганізації населення комітету мікрорайону «Ленінський»№ 1448 від 13.05.2008 року за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований та постійно проживав ОСОБА_5, 1963 р.н, з дня народження по 13.03.1980 року та після повернення з армії –з 27.08.1984 року по день смерті (а.с.124). За цією ж адресою постійно проживав і був прописаний спадкодавець ОСОБА_4 з 08.07.1960 року по день смерті –ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.127). Ці ж обставини підтверджуються письмовими поясненнями сусідів (а.с.106-109).
ОСОБА_5 є сином померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12) та відповідно до ст.529 ЦК УРСР є спадкоємцем першої черги.
Доказом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 18.06.1994 року (далі - Інструкція), яка діяла під час відкриття спадщини є: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління ЖБК про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця, довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов’язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, якій свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майно.
Оскільки ОСОБА_5 проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4 та після його смерті залишився проживати в спадковій частині будинку він вважається таким, що фактично прийняв спадщину.
Надані представником відповідача акти про непроживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 в м.Одесі з 1995 року не спростовують висновку суду про фактичне прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_4, оскільки стосуються іншого періоду часу (а.с.242-243).
ОСОБА_1 не зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та не могла прийняти спадщину фактично, оскільки не являлась спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.08.1965 року у Другому відділі РАЦС м.Одеси зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Крім того, вона не проживала за адресою АДРЕСА_1 та має іншу родину та постійне місце проживання в с.Яськи, Біляївського району Одеської області, вул.Гагаріна,17 (а.с.8,102-104).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5, не оформивши прийняття спадщини отриманням відповідного свідоцтва. Відповідно до ст.1276 ЦК України після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права на прийняття належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 –на 9/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: Одеса пров.Стаханівський, 12. Правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 регулюються нормами ЦК України, оскільки виникли після набрання ним чинності.
Оскільки ОСОБА_5 не залишив заповіт прийняття спадщини відбувається відповідно до закону. Спадкоємцями першої черги є:
- мати ОСОБА_1 (а.с.12),
- донька ОСОБА_3 (а.с.71),
- дружина ОСОБА_2.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_2 розірвала шлюб з її
сином ОСОБА_5 27.11.1995 року, що підтверджується копією судового рішення (а.с.14), а тому не може бути спадкоємицею після його смерті. Відповідно до ст.44 Кодексу про шлюб та сім’ю, який діяв на час розірвання шлюбу в судовому порядку, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадського стану. За повідомленням відділу РАЦС Головного управління юстиції в Одеській області данні про розірванні шлюбу, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 15.06.1985 року актовий запис № 438, відсутні (а.с.247). Таким чином, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не вважається розірваним.
Усі три спадкоємця прийняли спадщину, звернувшись із відповідними заявами до П’ятої Одеської державної нотаріальної контори, що відповідає вимогам ст.1269 ЦК України (а.с.123,258,286).
Виходячи з наведеного, та враховуючи рівність часток спадкоємців за законом (ст.1267 ЦК України) спадщина повинна розподілитися між спадкоємцями по 3/25 частини домоволодіння.
Суд намагався з’ясувати в П’ятій Одеській державній нотаріальній конторі можливість отримання сторонами свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується запитом від 25.08.2011 року (а.с.288). Проте, нотаріальна контора, відповідаючи на запит суду, ухилилась він надання конкретної відповіді (а.с.286).
Враховуючи положення п.216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року з наступними змінами та доповненнями, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання право встановлюваних документів про належність цього майна спадкодавцеві. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, після смерті якого відкрита спадкова справа в П’ятій Одеській державній нотаріальні конторі, не мав правовстановлюючих документів на 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі, так як лише фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4, на ім’я якого зареєстрована зазначена частина домоволодіння, у нотаріуса відсутня можливість видати сторонам по справі свідоцтва про право на спадщину.
За таких обставин належним способом захисту прав спадкоємців відповідно до ст.16 ЦК України є визнання за ними права власності на частки спадщині в порядку спадкової трансмісії (а.с.1276 ЦК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
- частка є незначною і не може бути виділена в натурі,
- річ є неподільною,
- спільне володіння і користування майном є неможливим,
- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
В ході розгляду справи за клопотання відповідачів ухвалою Малиновського районного
суду м.Одеси від 16.12.2010 року по справі була проведена судова будівельно-технічна експертиза з приводу встановлення ринкової вартості 1/3 частки спадкового майна та можливість виділення її в натурі (а.с.266-267).
Згідно даних технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі, складеного 23.03.2007 року КП «ОМБТІ та РОН»9/25 частин житлового будинку складає кв.1: 1-1 коридор, площею 7,7 кв.м., 1-2 кухня, площею 6,9 кв.м., 1-3 житлова, площею 11,6 кв.м., 1-4 житлова, площею 13,6 кв.м., 1-5 санвузол, площею 4,3 кв.м., всього житловою площею 25,2 кв.м., загальною –44,1 кв.м. (а.с.21-24).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеної 16.03.2011 року судовим експертом ОСОБА_7, ринкова вартість 1/3 частини від 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Одесі складає 6 096,7 грн. та її виділ технічно не можливий (а.с.271-277).
Крім того, розмір житлової площі, яка припадає на власника 1/3 частини від 9/25 частин зазначеного житлового будинку не відповідає вимогам ст.63 ЖК України, в зв’язку з чим встановлення порядку користування житловим будинком між співвласниками є неможливим.
Між сторонами по справі існують неприязнені стосунки, яки виключають можливість спільного користування спадковим майном.
Припинення права позивача на 3/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Одесі не завдасть істотної шкоди її інтересам, так як вона не проживає в спадковому будинку більше 40 років, та має власне постійне житло, про що було зазначене раніше.
До постановлення судового рішення відповідачкою ОСОБА_3 на підставі ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 19.04.2011 року на депозитний рахунок суду прийнято 9 096,7 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.283,243).
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності за наявністю обставин, передбачених ч.1 ст.365 ЦК України, суд вважає можливим припинити право ОСОБА_1 на спадкування 3/25 частки в житловому будинку АДРЕСА_1 в м.Одесі з виплатою грошової компенсації, внесеної ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду.
Враховуючи, що саме ОСОБА_3 внесла грошову компенсацію, яка є рівною вартості 3/25 частин житлового будинку, суд вважає справедливим та обґрунтованим збільшення її частки у спадщині за рахунок цієї частки. Загалом доля ОСОБА_3 становить 6/25 частини житлового будинку, доля ОСОБА_2 –3/25 частини.
Суд не приймає до уваги надану представником позивача ОСОБА_1 інформаційну довідку від 23.08.2011 року, в якій оцінена вартість спадкової частини будинку та земельної ділянки, на якій вона розташована, оскільки не містить повноваження СПД ОСОБА_9, яки й підписав довідку, на складання таких документів Інформаційна довідка за змістом не містить обґрунтування висновків оцінки нерухомості. Враховуючи викладене, зазначений документ є неналежним доказом та не спростовує висновку судової експертизи щодо вартості спадкової частини будинку.
Керуючись ст.549 ЦК УРСР, ст.ст.16,1268,1269,1276,364,365 ЦК України, ст.ст.10,11,60, 209,213-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Визнати право власності на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_4 за:
- ОСОБА_3 на 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Одесі,
- ОСОБА_10 на 3/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Одесі.
Припинити право ОСОБА_1 на спадщину у вигляді 3/25 частин
житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Одесі з виплатою за рахунок ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі 6 096,7 (шість тисяч дев’яносто шість) грн., що знаходиться на депозитному рахунку суду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі до Малиновського районного суду м.Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий Н.В.Вербицька