15.09.2011

 Справа № 2-3185/11

 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15.09.2011 року                                                                             Ленінський районний суд м. Вінниці

у складі:   головуючого судді   Дернової В.В.,

       при секретарі         Тронт М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ, третя особа: ОСОБА_2, про зняття арешту з майна, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ про зняття арешту з майна та просила зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка належить їй.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.07.2011 року було залучено до участі у справ в якості третьої особи ОСОБА_2.

Представник позивача за договором ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просила його задовольнити.  

Представник відповідача - Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління  юстиції –у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою, яке знаходиться у матеріалах справи, однак у попередніх судових засіданнях покладався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Отже, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України,  кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.09.2010 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 в м. Вінниці, який був зареєстрований 17.09.2010 року.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 1426. Право власності на квартиру також зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.09.2010 року.

При цьому, укладення даного договору планувалося заздалегідь, що підтверджується замовленнями витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на квартиру АДРЕСА_1, однак не було реалізовано, оскільки позивач (покупець) проживала за межами м. Вінниці.

Вказаний Договір купівлі-продажу від 10.09.2010 року  у судовому порядку не оспорювався та недійсним не визнавався.

У зв’язку з викладеними обставинами, ОСОБА_1 не може володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.

Правовідносини сторін ґрунтуються на вимогах ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328, 391 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто  не  може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа,  яка вважає,  що майно,  на  яке  накладено  арешт, належить  їй,  а не боржникові,  може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно  і  про  зняття  з  нього арешту.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 328, 391 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»,  керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215, 224-226  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.   

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом  м. Вінниці  за письмовою заявою відповідача, поданою протягом  10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Ленінський районний суд м. Вінниці шляхом  подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя