Справа № 2-141
2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24 березня 2008 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Коробова С.О.,
при секретарі судового засідання Пашковській І.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача (зустрічного позивача) ОСОБА_3,
його представника ОСОБА_4,
відповідачки (за обома позовами) ОСОБА_5,
представника третьої особи ОСОБА_16,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_5 та ОСОБА_3
з залученням ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” як третьої особи
про відмову від правочину та розірвання договору (з подальшими змінами предмету позову),
та
за зустрічним позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1 та ОСОБА_5
про визнання правочину удаваним (з подальшими доповненнями предмету позову)
в с т а н о в и в:
В судовому засіданні первинний позивач ОСОБА_1 змінив предмет позову. Предметом позову визначив стягнення з відповідача несплачених за письмовим правочином коштів за купівлю ним житлового будинку, процентів від простроченої суми за час прострочення та витрат на правову допомогу.
Після цього зустрічний позивач ОСОБА_3 доповнив свою позовну вимогу про визнання правочину (договору купівлі-продажу житлового будинку від 9.12.2005 року) удаваним вимогами: про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.11.2004 року недійсним в частині визначення покупця та про визнання його покупцем, а також про визнання права власності на спірний будинок (який є предметом обох вказаних договорів).
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги за первинним позовом не визнав.
Відповідачка ОСОБА_5 змінені позовні вимоги за первинним позовом визнала повністю, за зустрічним позовом не визнала (а.с. 50) і від надання пояснень у справі відмовилась (а.с. 51).
Представник третьої особи самостійних вимог не заявив, обмежившись присутністю в залі судового засідання та задавав запитання.
Представник первинного позивача пояснив, що 9 грудня 2005 року в м. Рівному між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Згідно умов п. 5 вказаного договору продаж будинку вчинено за 151500 гривень, 45450 грн. з яких покупці сплатили позивачу перед укладенням правочину, а решту - 106050 грн., з розстрочкою платежу, зобов'язались передати до 12 грудня 2005 року. Між сторонами також було досягнуто домовленості про те, що у відповідності до ст. 697 ЦК України право власності на предмет договору буде зберігатись за продавцем і будинковолодіння покупцям не передаватиметься до сплати його повної вартості, а покупцями, відповідно, не буде до цього часу здійснюватись реєстрація Договору у Державному реєстрі правочинів. В разі несплати встановленої ціни продавець набуває права на відмову від договору та відшкодування збитків у відповідності до п. 10 Договору та ст. 214 ЦК України. В день укладення договору відповідачі передали його предмет в іпотеку на забезпечення отриманого ними напередодні у зацікавленої особи кредиту, однак ні до визначеної Договором дати розстрочки, ні до дня розгляду справи відповідачі своїх зобов'язань перед позивачем ОСОБА_1 не виконали і 106050 гривень не передали, чим порушили умови договору.
Змінивши в судовому засіданні позовні вимоги, сторона позивача просила суд стягнути з відповідачів за договором купівлі-продажу несплачену суму в частинах по 69430 гривень з кожного, та стягнути з кожного з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі по 5302 грн. 50 коп. Ці вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачами зобов'язань по оплаті купленої речі в сумі 106050 грн., за прострочку якого ст. 625 ЦК України передбачено сплату відсотків та сплату суми боргу з урахуванням інфляції.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) суду пояснив, що правовідносини по спірному договору від 09.12.2005 р. є тісно пов'язаними та такими, що випливають з договору купівлі-продажу від 17.11.2004 р., предметом якого є той самий житловий будинок. Так, 17 листопада 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1.
Розрахунок за придбання будинковолодіння було здійснено за кошти, які надані ОСОБА_3 Фактичним набувачем права власності на будинок АДРЕСА_1, придбаного згідно договору купівлі - продажу від 17 листопада 2004 року ОСОБА_3 вважає себе.
З 21.10.2005 року він перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 (донькою ОСОБА_1). В будинку за вищевказаною адресою він з дружиною проживає з часу укладення договору купівлі-продажу від 17 листопада 2004 року (придбаного на ім'я ОСОБА_1). Укладення договору купівлі-продажу від 17 листопада 2004 року на ім'я тестя було обумовлене тим, що станом на день укладення договору - 17.10.2004 р., ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з іншим чоловіком (що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8). Однак, ОСОБА_3 з дружиною хотіли, щоб придбане майно було їх спільною власністю. Тому вони прийшли до згоди, що укладуть договір купівлі-продажу будинку, за яким покупцем виступить батько майбутньої дружини з подальшим переоформленням права власності на них, як подружжя. Підтвердженням того, що будинковолодіння придбано за належні ОСОБА_3 кошти, є укладення ним 17 січня 2005 року кредитного договору № RОН0GК00000348 від 17/01/2005 р. по програмі «Житло в кредит», за яким РФ КБ "Приватбанк" надав йому позику в сумі 4000 доларів США. З метою забезпечення зобов'язань по кредитному договору було укладено договір іпотеки. Іпотекодавцем виступив ОСОБА_1, предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1. Кредитні кошти були використані для розрахунку за придбане будинковолодіння. Як позичальник, ОСОБА_3 виконав свої зобов'язання перед банком в повному обсязі, що підтверджується листом РФ КБ "Приватбанк" від 01.12.2005 р. № 5762. Той факт, що фактично будинковолодіння придбано за кошти ОСОБА_3 та він є покупцем за договором купівлі-продажу від 17.11.2004 року підтверджується наступним:
- Саме ОСОБА_3 займався організацією придбання та укладення договору купівлі-продажу будинковолодіння (в 2004 році йому запропонували придбати будинок АДРЕСА_1. На той час він вже був знайомий з теперішньою дружиною і вони мали намір реєструвати шлюб).
- Всі кошти, сплачені за будинковолодіння, були залучені мною шляхом укладення договорів позики: кредитного договору від 17.01.2005 р та позики у гр. ОСОБА_9 згідно розписки від 16.11.2004 р.
На підставі наведеного сторона зустрічного позивача просила:
1. Визнати удаваним правочином договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 9 грудня 2005 року.
2. Визнати договір купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1, укладений 17.11.2004 р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_10 недійсним в частині визначення ПОКУПЦЯ.
3. Визнати покупцем за договором купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1, укладеного 17.11.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_10 ОСОБА_3
4. Визнати за ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1.
Зустрічний позивач ОСОБА_3 також пояснив, що зробив помилку, коли дозволив оформити куплений ним будинок на майбутнього тестя, тому що мав отримати по службі квартиру, і до отримання квартири не міг реєструвати своє право власності на майно.
Відповідачка за первинним та за зустрічним позовом від пояснень в судовому засіданні відмовилась та подала до суду письмові пояснення в порядку ст. 27 ЦПК України, в яких первинний позов визнала повністю, а зустрічний не визнала повністю.
Суд встановив наступні обставини:
17 листопада 2004 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, продавцем якого була ОСОБА_6, а покупцем - ОСОБА_1. Продаж здійснено за 51300 гривень (еквівалент 9500 доларів США на день продажу) (а.с. 25).
9 грудня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, продавцем якого був ОСОБА_1, а покупцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Продаж вчинено за 151500 гривень, 45450 грн. з яких покупці сплатили позивачу перед укладенням правочину, а решту - 106050 грн., з розстрочкою платежу, зобов'язались передати до 12 грудня 2005 року. (а.с. 6).
25 листопада 2004 року видане свідоцтво про розірвання шлюбу між громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 29).
21 жовтня 2005 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5(ОСОБА_8 за першого шлюбу та ОСОБА_11- дошлюбне) .
17 січня 2005 року був укладений кредитний договір між РФ Приватбанк та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_3 отримав на руки 4000 доларів США для купівлі житла за програмою „Житло у кредит” (а.с. 26-27). За повідомленням банку позичальник свої зобов'язання перед банком виконав (а.с. 28).
8 грудня 2005 року був укладений кредитний договір між АППБ „Аваль” та ОСОБА_3, предметом якого є кредит у виді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 21000 доларів США на строк у 240 місяців до 2025 року (а.с. 31). На забезпечення цього договору 9 грудня 2005 року був укладений договір іпотеки з банком, за яким ОСОБА_3, за поручительством ОСОБА_5, передав у іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1.
Відповідно до розписки ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_9 16.11.2004 року 5000 доларів США (а.с. 70).
За договором позики від 15 листопада 2004 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_12 50000 гривень (а.с. 71).
Свідок ОСОБА_13 (мати ОСОБА_3) показала що знає, що саме син купив будинок, а ОСОБА_1 на момент укладення договору навіть не бачив будинку. Показала, що будинок був придбаний 17 листопада 2004 року за 9600 доларів США та оформлений на ОСОБА_1 за домовленістю між ними. Гроші були сина ОСОБА_3 - 4000 доларів він позичив в банку, а решту позичив у друзів.
Свідок ОСОБА_1 (позивач допитаний як свідок /батько ОСОБА_5/) суду показав, що влітку 2004 року його дочка познайомилась з ОСОБА_3. Суть його знайомства з ОСОБА_3 - створення нової сім'ї. Пояснив, що при купівлі будинку частину грошей мав своїх, частину позичив. Відповідачі сплатили йому всього 46000 гривень.
За даними речового доказу (аудіозапису розмови ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, який було зроблено ОСОБА_3 24 лютого 2007 року у м. Рівному /ОСОБА_2 присутній в частині розмови/) судом встановлено наступні обставини, які були визнані сторонами:
ОСОБА_1 підтвердив факт отримання від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 7300 (семи тисяч трьохсот) доларів США.
Сторони підтвердили, що після фактичного вселення подружжя ОСОБА_3 вкладав в ремонт та на утримання будинку певні кошти (розмір не визначений).
Вся розмова сторін в цілому підтверджує, що правовідносини сторін базуються не лише на обох договорах купівлі продажу. Так, сторонами підтверджено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували партнерські відносини і вівся спільний бізнес. Вказані особи неодноразово передавали один одному значні грошові суми без підтвердження таких передач розписками. Передача суми у 7300 доларів США хоча і визнана, однак сторонами заперечується цільове призначення цих коштів (кожен надає свою версію). При отриманні кредитів як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3 мали спільні домовленості і спільні плани на ці кошти, які моли бути використані не за цільовим призначенням. У взаємовідносинах вказаних осіб не було фактів підтвердження передачі сум грошових коштів письмовими розписками.
З всієї розмови є зрозумілим, що припинення відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які будувались на повній довірі, погіршились після загострення сімейних відносин подружжя ОСОБА_3.
Суд встановив наступні правовідносини та норми, якими вони регулюються:
Між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли з приводу купівлі будинковолодіння. Предметом спору є неповернення коштів покупцями продавцю за отримане майно. Однак, це майно було отримане подружжям ОСОБА_3 від ОСОБА_1 фактично на умовах договору безоплатного найму (проживали з дозволу власника), тому що до дня розгляду справи договір купівлі-продажу житлового будинку від 9 грудня 2005 року (що знаходиться АДРЕСА_1,), продавцем якого був ОСОБА_1, а покупцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, а право власності подружжя на будинок не було зареєстроване у бюро технічної інвентаризації. Між сторонами умовами договору було досягнуто домовленості про те, що у відповідності до ст. 697 ЦК України право власності на предмет договору буде зберігатись за продавцем і будинковолодіння покупцям не передаватиметься до сплати його повної вартості, а покупцями, відповідно, не буде до цього часу здійснюватись реєстрація Договору у Державному реєстрі правочинів. Тому на момент розгляду справи власником будинку є ОСОБА_1
За положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Жодна з сторін не представила суду належного доказу - письмової розписки про передачу коштів. За умови визнання сторонами факту неодноразової передачі значних грошових сум один одному суд позбавлений можливості задовольнити первинну позовну вимогу лише на підставі факту відсутності письмової розписки про сплату коштів за правочином, а відповідно і визнати зобов'язання невиконаним та простроченим.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, відносини сторін по правочину, що був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, регулюється правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З пояснень сторін вбачається, що сторони не мали на меті укладати договір дарування, а подружжя мало на меті саме придбати за свої кошти житло. Сторонами підтверджено факти проведення ряду розрахунків між ОСОБА_1 і Пасічником, однак не підтверджено жодною стороною наміру ОСОБА_1 вкладати свої кошти до сімейного бюджету ОСОБА_3 для придбання житла.
З пояснень самого зустрічного позивача ОСОБА_3 він свідомо укладав два договори купівлі-продажу будинку, тому що мав намір отримати службове житлове приміщення, а в подальшому оформити придбаний будинок у спільну сумісну власність подружжя. Насправді був вчинений сторонами договір купівлі-продажу, тому суд не може застосувати до відносин сторін правил договору дарування.
Суд не може задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору від 17 листопада 2004 року в частині визначення покупця без визнання недійсним договору від 9 грудня 2005 року в частині визначення продавця (такої вимоги не заявлено, а суд не може вийти за межі позовних вимог).
Позовна вимога про визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок не підлягає до задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю. Так, сторона не підтвердила показаннями свідка ОСОБА_6(і не просила її допитати), хто в дійсності займався пошуком будинку, переддоговірними відносинами та перемовинами, хто передавав кошти і в якій сумі продавцю будинку ОСОБА_6 Не було допитано і особи, у якої ніби-то позичив кошти на придбання будинку ОСОБА_3 Гроші, отримані за програмою „Житло у кредит”, були отримані через кілька місяців після придбання будинку ОСОБА_1
Відповідно до статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
За положеннями ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідачка ОСОБА_5 визнала первинний позов у частині стягнення з неї коштів. Тому підлягає частковому задоволенню первинний позов в частині стягнення простроченого платежу за договором з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, збитку від несвоєчасного розрахунку та витрат на правову допомогу адвоката.