Справа № 2-1196/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого -           судді Золотарьова О.Ю.,

при секретарі -           Михайліченко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –Ленінська районна в місті Луганську рада  про відновлення межі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що є власником будинку АДРЕСА_1. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 02 гектара.

У житловому будинку АДРЕСА_1, проживає відповідачка ОСОБА_2, її житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,02 гектара і межує з земельною ділянкою позивачки.

Відповідачка перемістила межу, що поділяє земельні ділянки, на 70 см. в глиб території позивачки, так що стіна будинку останньої на теперішній час знаходиться у дворі відповідачки.

Відповідачка відмовилася на пропозицію перенести межу назад, у виконкому Ленінської міської ради у задоволенні вимоги було відмовлено, у зв'язку з тим, що це питання вирішується у суді.

Це змусило позивачку звернутись до суду з позовом, просила суд відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 у відповідності з даними земельно-кадастрової документації та стягнути з відповідачки судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов, надав суду відповідні пояснення.

Відповідачка позов не визнала, вказавши, що межа встановлена вірно, крім того, колишня власниця земельної ділянки № 64 а надавала дозвіл на будівництво сараю, виконавчій комітет Луганської міської ради рішенням від 18.07.2006 року дозволив будівництво господарських будівель –сараїв.

Представник третьої особи зазначила, що перенос межи не ж можливим, так як згідно дозвільним документам та згодою колишньої власниці на будівництво сараю, порядок користування земельними ділянками АДРЕСА_1 має довгостроковий характер. Вирішення спору залишила на розсуд суду.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, матеріали судової будівельно-технічної експертизи, оцінивши все в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1-5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці фактичною площею 194 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2001 року, державна реєстрація –19.12.2001 року реєстровий № 12226 (а.с. 6).

ОСОБА_2 є власницею будинку АДРЕСА_1 (а.с. 21) Графічні матеріали меж земельної ділянки по будинку АДРЕСА_1 містяться в плані земельної ділянки (а.с. 21 зворот), а ділянки по будинку АДРЕСА_1 –в технічному паспорті на відповідний житловий будинок 64а (а.с. 7 зворот).

Згідно змісту та вимог ст. ст. 27, 31, 57, 58, 59, 60, 62 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В позасудовому порядку спір між сторонами врегулювати не вдалося, звернення позивача до органу місцевого самоврядування на вирішення спору між сторонами не вплинуло, у зв’язку з чим, в порядку ч. 5 ст. 158 ЗК України, його вирішення належить до компетенції суду.

 У відповідності до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

У справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, згідно висновку якої межові знаки між земельною ділянкою, на якій розташовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 та земельною ділянкою, на якій розташовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 мають бути встановленими на відстані 0.60 м. від глухої стінки будівлі житлового будинку літера „А-1”, домоволодіння НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1

При цьому, в дійсності встановлена межа зменшила земельну ділянку позивача і перешкоджає йому користуватися наданою частиною, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необхідність відновити межу між земельними ділянками.

Оскільки у справі є висновок експертизи, який не викликає сумнівів у сторін,  суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відновлення межі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідачки зводяться до незгоди з позовними вимогами на підставі можливості руйнації сараю літера „Г”, який нею збудовано на підставі дозволу, наданого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради рішенням від 18.07.2006 року.

Суд не може прийняти вказані доводи, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради рішенням від 18.07.2006 року (а.с. 53), громадянці ОСОБА_2 надано згоду на будівництво господарських будівель: сараю „Б”, сараю „Г” за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням не зазначено конкретного місця розташування на земельній ділянці господарських будівель. Тож, на думку суду, отримавши дозвіл на будівництво господарських будівель, відповідачка в усякому разі була зобов’язана діяти у відповідності до вимог стаття 103 ЗК України, тобто обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Крім того, згідно плану земельної ділянки, сарай літера „Г” перебуває в межах земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 21 зворот).

Відповідачкою заявлене клопотання про звільнення її від судових витрат, яке мотивоване тим, що відповідачка не була ініціатором позову, є ветераном праці, дитиною війни та пенсіонером.

Згідно вимог ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідачкою до клопотання не надано жодного документального підтвердження необхідності звільнення її від судових витрат, тому суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачкою понесені витрати на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 2,3), а також витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 38), які згідно ст. 79, 88 ЦПК України належить стягнути з відповідачки на користь позивачки.

За такими обставинами суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню і є правомірними, натомість відповідачка ОСОБА_2 не довела суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити.

Відновити межу між земельними ділянками: на якій розташоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 та на якій розташоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2, встановивши, що межові знаки повинні бути встановленими на відстані 0,60 м. від глухої стінки будівлі житлового будинку літера «А-1», домоволодіння НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1

Витрати на відновлення межи покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: державне мито в сумі 11,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 34 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 984,48 грн., а всього –1029,98 грн. (одна тисяча двадцять дев’ять гривень 98 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Суддя                                                                                                                      О.Ю.Золотарьов