14.09.2011  

Справа № 2-3298/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011 року                                                                         Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Сало Т.Б.,

при секретарі Цюрпіта Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики , -  

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що 01.04.2010 р. ОСОБА_2 позичила  у неї  39475,50 грн., які остання зобов’язалась  повернути до 01.04.2011 р., що підтверджується договором позики та письмовою розпискою. На даний час зобов’язання не виконано, оскільки сума боргу відповідачем не повернута. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та просила суд позов задовольнити.   

Відповідач в судовому засідання позовні вимоги визнала в частині зобов’язання повернення основної частини боргу та заперечувала проти вимоги про стягнення процентів за користування позикою, оскільки у неї відсутні кошти для їх сплати.  Суду пояснила, що відсотки вона сплати позивачу за три місяці, але в подальшому життєві обставини змінились і за відсутності коштів зобов’язання виконанні не були.  

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали цивільної справи та оцінивши докази в їх сукупності суд, дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно договору позики від 01.04.2010 р., укладеному в простій письмовій формі,  ОСОБА_2 позичила  у ОСОБА_1 39475,50 грн., які остання зобов’язалась повернути до 01.04.2011 р., що також підтверджується письмовою розпискою (а.с. 6).  

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), а згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.3 договору позики за домовленістю сторін за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю проценти в розмірі 6% в місяць до першого числа  кожного місяця.  

Враховуючи дану умову договору та враховуючи те, що відповідач сплатила позивачу проценти за користування коштами за три місяці, сума процентів за користування коштами становить 21316,77 грн.   

В ході розгляду справи встановлено, що згідно договору позики 01.04.2010 р. ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 39475,50 грн., які остання зобов’язалась повернути до 01.04.2011 р., що також підтверджується письмовою розпискою, однак позичені кошти в належний термін відповідач позивачу не повернула, що було визнано відповідачем в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому вищевказані обставини справи на переконання суду є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача коштів за договором позики з урахуванням процентів, що в загальній сумі складає 60792,27 гривень.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 120,00 грн. сплачених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 607,92 грн. судового збору.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 626, 629, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050,  ЦК України, ст.ст.10, 60, 81, 88, 213-218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики  від 01.04.2010 року та проценти за користування коштами в загальній сумі 60792,27 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 607,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Решту судових витрат залишити за позивачем.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

          Секретар: