Справа №  2-47/11

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

  РІШЕННЯ

Іменем    України

  27 жовтня 2011 року                                                                                 м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Танасогло Т.М.,

при секретарі Златєвій М.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання домоволодіння спільним, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і визнання права власності на Ѕ частини домоволодіння,

встановив:

  ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 1982 року проживала  з батьком відповідачки і вела з ним загальне господарство по день його смерті, т.т. по ІНФОРМАЦІЯ_1,про що є рішення Арцизького районного суду Одеської області від 10.22.2007 року, яким  було встановлено факт спільного проживання та ведення загального господарства з січня 1983 року між нею та батьком відповідачки, ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1, по день його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Далі позивачка зазначала в позові, що спірне спадкове домоволодіння, 26 березня 1982 року вона разом з ОСОБА_5 придбали та оформили на нього. На той час домоволодіння складалось з житлового будинку, покритого черепицею, кухні, сараю і підвалу, страхова оцінка будинку складала 1500 грн., загальна площа 35 кв.м.

За час спільного проживання домоволодіння значно перебудувалось та розширилось до загальної площі 85,10 кв.м, його вартість збільшилась до 44473 грн. Вона вважає, що будинок збільшився в об’ємі та вартості за рахунок їхніх грошових заощаджень і особистої праці і тому цей будинок був спільним з померлим ОСОБА_5 та вважає, що Ѕ будинку повинна належить їй.

Позивачка також вказувала у позові, що за період розгляду у суді її заяви про встановлення факту спільного проживання та ведення загального господарства, а також за позовом ОСОБА_4 до позивачки про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням, зняття її з реєстраційного обліку та про виселення, відповідачка отримала в Арцизькій нотаріальній конторі Одеської області свідоцтво від 26.10.2006 року про право на спадщину за законом на спірне домоволодіння.

Таким чином, зазначаючи, що спірне домоволодіння було придбано та добудовано за час спільного проживання та ведення господарства між нею та ОСОБА_5, позивачка просить визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 спільним майном її ОСОБА_5; визнати частково недійсним свідоцтво на спадщину за законом, видане Арцизькою нотаріальною конторою Одеської області від 26.10.2006 року на ім'я ОСОБА_4 на домоволодіння; визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння за зазначеною адресою.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов зі змінами від 12.05.2009р. та з уточненнями від 04.05.2011р. задовольнити в повному обсязі, пояснивши, що позивачка проживає на даний час у спірному будинку, але вона вважає, що має право не тільки користуватися цим будинком, а також має право власності на Ѕ спірного будинку.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що спірний будинок був куплений ОСОБА_5 за його особисті кошти до початку спільного проживання з позивачкою, а саме 26 березня 1982 року. Він також посилався на рішення Арцизького районного суду, в якому факт спільного проживання і ведення спільного господарства позивачки з ОСОБА_5 був встановлений в період з січня 1983 року і по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, але ж позивачка не довела в суді, що за цей час вона вкладала свої особисті гроші в перебудову цього будинку. Позивачка також мала у приватній власності в с. Кам'янське свій будинок, який вона згодом продала, залишившись проживати у спірному будинку по цей час. Крім того, представник відповідача зазначав, що ОСОБА_5 усе своє життя перебував у законному шлюбі з і своєю жінкою ОСОБА_6, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_7 проживала у його будинку та допомогала йому по господарству. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову та не порушувати право власності ОСОБА_4, яка вона набула на законних підставах.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що ОСОБА_4, будучи спадкоємцем першої черги за законом, успадкувала житловий будинок з господарським спорудами АДРЕСА_1, після смерті свого батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року(а.с. 6), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданим державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори 26 жовтня 2006 року(а.с. 102). Своє право власності на вказаний будинок, ОСОБА_4 зареєструвала в Арцизькому бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.10.2006 р. (а.с. 103).

Таким чином на підставах, передбачених діючим законодавством України, ОСОБА_4 набула право власності на вказаний спірний будинок.

В судовому засіданні за результатами дослідження доказів, які надавала позивачка на підтвердження своїх стверджень, що вона має право на Ѕ спірного будинку, встановлено наступне.

Згідно довідки Кам'янської сільської ради №1527 від 08.11.2005р., позивачка ОСОБА_7 проживала в АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 як співмешканка з 1980 року по день його смерті, топ то по ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає в цьому будинку по теперішній час (а.с.4).

Згідно довідки №346 від 21.09.2006р. з посиланням на данні господарських книг Кам'янської сільської ради позивачка проживала з ОСОБА_5 за цією адресою як співмешканка з 1985 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 201).

В господарських книгах Камя'нської сільської ради ОСОБА_5 вказано як чоловік, ОСОБА_3 вказана як дружина (а.с.139-141).

Відповідно до довідки Кам'янської сільської ради №421 від 13.04.2006 року, позивачка ОСОБА_3 на той час мала у власності житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 на земельної ділянці 0,27 га. (а.с.138).

Сторони визнали ті обставини, що будинок АДРЕСА_2 який належав на праві власності ОСОБА_3 на теперішній час нею відчужено, у зв’язку з чим ці обставини, на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Рішенням Арцизького районного суду від 10.12.2007р. було встановлено такий факт, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 постійно проживали разом і вели спільне господарство за адресою АДРЕСА_1 с січня 1983 року і до дня смерті ОСОБА_5-ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38-41).

Ці обставини підтвердили також у судовому засіданні і свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, кожен з яких стверджував, що ОСОБА_7 проживала разом з ОСОБА_5 як чоловік і жінка в буд АДРЕСА_1, спільно займались господарством, перебудовували свій будинок.

Згідно договору купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1 (загальна площа 35 кв.м. і надвірні побудови - кухня, сарай, підвал) був куплений ОСОБА_5 у ОСОБА_10 за 6000 руб. 26 березня 1982 року (а.с.11)

Як вбачається з копії технічного паспорту від 21.12.2005р. на житловий будинок АДРЕСА_1, вартість цього будинку складає 44473 грн., загальна житлова площа 85,10 кв. м. (а.с.7-10).

Відповідно до архівної виписки з запису акта про шлюб ОСОБА_5 з 26.11.1955 року перебував у шлюбі, зареєстрованому Оракскою сільською радою Леовського району Молдови, з ОСОБА_6, після реєстрації шлюбу жінка прийняла прізвище ОСОБА_6 (а.с. 196).

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було розірвано, він існував до моменту смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 197). Ці обставини були визнані сторонами, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Згідно рішення Арцизького районного суду від 26.03.2008р., проживаюча у спірному будинку ОСОБА_7 була зобов’язана не перешкоджати відповідачці ОСОБА_4 користуватися жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, у вимогах про виселення ОСОБА_3 з цього будинку, було відмовлено (а.с.100-101).

Вирішуючи наявний спір, суд прийшов до висновку, що норми Сімейного Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, можливо застосувати лише в частині тих прав і обов’язків, що виникли після набрання ним чинності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали однією сім’єю з січня 1983 року по день його смерті - по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, топ то маючи статус сім’ї, але не маючи статус подружжя.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ст. 60 ЦПК  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка не надала суду доказів, про те, що збільшення спірного будинку за площею та вартістю сталося в період з 01 січня 2004р. по день смерті ОСОБА_5-ІНФОРМАЦІЯ_1, або до отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину -26.10.2006р., а тому суд вважає, що підстав для визнання спільною сумісною власністю(її та ОСОБА_5 будинку АДРЕСА_1 не має.

Розглядаючи позовні вимоги щодо відносин, які виникли до набрання чинності СК України, суд вважає, що до цього спору неможливо застосувати правила ст.ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім’ю 1969р.

Цей спір повинен вирішуватися на підставі вимог ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність», цивільного законодавства України та з урахуванням роз’яснень, які містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Частка в майні сторін повинна визначатися залежно від участі кожного з них у його набутті.

В судовому засіданні встановлено, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_5 26 березня 1982 року, топ то до того часу, з якого як встановлено рішенням суду, вони проживали разом з ОСОБА_3 та вели спільне господарство. Позивачка не довела в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалася - те, що будинок вони вкладали свої гроші для придбання спірного будинку, а також те, що будинок перебудовували за участю її грошових заощаджень та особистої праці, не довівши також і в який період часу це відбувалось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не має правових підстав для визнання АДРЕСА_1 спільною власністю ОСОБА_7 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2006 року на ім’я ОСОБА_4, та визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частини спірного домоволодіння.

  Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, ЦПК України, суд,-

 вирішив:

  В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання домоволодіння спільним, визнання частково недійсним свідоцтва на право власності і визнання права власності на 1/2 частини домоволодіння - відмовити повністю.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

 СУДДЯ

Арцизького районного суду