Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2011 року Справа № 2а-5833/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – не прибув
від відповідача – головний державний податковий інспектор
юридичного відділу
ОСОБА_1 (довіреність від 05.05.2011 № 7486)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет»
до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року в адміністративній справі № 2а-5833/11/1270 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині позовних вимог про визнання протиправним та незаконним акта перевірки від 30 березня 2011 року № 701/23-30421748 у відкритті провадження у справі відмовлено, оскільки зазначені позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 року № 0000312301 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 89378,75 грн., у тому числі 71503,00 грн. – за основним платежем, 17875,75 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), провадження в адміністративній справі відкрито.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки визнала нікчемними правочини, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10». Зміст визнання нікчемності угод з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» базується на ненаданні зазначеними підприємствами первинних документів для проведення невиїзної документальної перевірки.
В ході перевірки бухгалтерські регістри не перевірялись, питання щодо виконання робіт по спірним договорам, тобто фактичні наслідки договорів, не досліджувались. Весь товар, що був придбаний у приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», був списаний згідно проектно-кошторисної документації та актів форми КБ-2в у межах договорів субпідряду, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд». Під час виконання робіт замовнику – товариству з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» («Генпідряднику») та дочірньому підприємству «Лисичанське спеціалізоване управління № 10», позивач уклав договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», які відповідають вимогам § 3 глави 61 розділу ІІІ книги V Цивільного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
Також в позовній заяві позивач зазначив, що по змісту акта перевірки зроблено багато посилань на різного роду законодавчі акти України, але жодного розуміння, яку саме норму акта цивільного законодавства порушено позивачем, як того потребує стаття 203 Цивільного кодексу України, в акті не відображено. Також в акті не відображено, в чому саме правочини, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10», суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України правочини між товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10» у судовому порядку недійсними не визнавались.
У судове засідання 13 жовтня 2011 року представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (том 5, арк. справи 104). Заявою від 13 жовтня 2011 року представник позивача просить провести судове засідання за його відсутності (том 5, арк. справи 105).
Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 26 липня 2011 року б/н (том 1, арк. справи 103-104). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 1 пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за розглядом акта від 30 березня 2011 року № 701/23-30421748 про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01 по 31 грудня 2010 року, яким, з посиланням на статті 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, вказано на порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», за рахунок чого за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість в сумі 71503,00 грн. При перевірці було взято до уваги інформацію, викладену в актах Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 04 березня 2011 року № 75/23-34721182 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 по 31 грудня 2010 року та від 04 березня 2011 року № 72/23-34202109 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 по 31 грудня 2010 року, в яких зазначено, що підприємствами не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг). В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг, встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» та приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товарів та надання послуг, складські приміщення, які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Крім того, відповідно до інформації відділу податкової міліції Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (листи від 03 березня 2011 року № 1972/7/26-34, № 1976/7/26-34) встановити місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» та приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» не довелося можливим. Згідно проведеного аналізу діяльності зазначених підприємств вони виконують фінансово-господарську діяльність без мети отримання прибутку. Господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
З урахуванням викладеного та вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області вважає взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» нікчемними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. У зв’язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» та приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» є постачальниками товарів (послуг), суму яких фактично не підтверджено документально та виключено при перевірці Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зі складу податкових зобов’язань, за твердженням відповідача, відповідно є непідтвердженою і сума податкового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» у розмірі 265079,00 грн.
Відповідач вважає, що з огляду на матеріали перевірки, перевіряючими за результатами здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» операцій, пов’язаних з отриманням послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» на суму 117787,73 грн. та товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» на суму 147291,74 грн., правомірно зроблено висновки щодо завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму 265079,00 грн. та одночасного завищення податкових зобов’язань при їхній подальшій реалізації на загальну суму 193576,00 грн., у тому числі на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» в сумі 112669,70 грн. та дочірнього підприємства «Лисичанське спеціалізоване управління № 10» в сумі 80906,48 грн., а тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на 71503,00 грн. є обґрунтованими.
На підставі вищевикладеного та з метою недопущення втрат бюджету, державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області просить відмовити в задоволенні адміністративного позову позивачу.
У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 26 липня 2011 року б/н.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» (ідентифікаційний код 30421748) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 11 серпня 1999 року (номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 1 383 120 0000 000139), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 048039 (том 1, арк. справи 7).
На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» перебуває у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 01 квітня 2004 року за № 72 (том 5, арк. справи 120).
У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 304217412143, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26 березня 2004 року № 16630842 (том 1, арк. справи 8).
Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» згідно статуту та довідки управління статистики в м. Сєвєродонецьку Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22 квітня 2009 року серії АБ № 069558, серед іншого, є будівництво будівель (том 1, арк. справи 9; том 5, арк. справи 111-118, 119).
На будівельну діяльність товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» має ліцензію серії АВ № 3456683, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 20 липня 2007 року зі строком дії по 20 липня 2012 року (том 5, арк. справи 110).
З 21 березня 2011 року по 25 березня 2011 року державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» (код за ЄДРПОУ 30421748) з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 30 березня 2011 року № 701/23-30421748 (том 1, арк. справи 10-15).
Згідно висновків акта від 30 березня 2011 року № 701/23-30421748 (том 1, арк. справи 15) перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет»:
- пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71503,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на 71503,00 грн.;
- згідно до частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди в межах залучення товарно-матеріальних цінностей, отриманих від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», код за ЄДРПОУ 34202109, та робіт, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», код за ЄДРПОУ 34721183, у грудні 2010 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд», код за ЄДРПОУ 32772147, в сумі податку на додану вартість 112670,00 грн. та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10», код за ЄДРПОУ 36403726, в сумі податку на додану вартість 80906,00 грн., є нікчемними.
На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 30 березня 2011 року № 701/23-30421748 державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 року № 0000312301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» (ідентифікаційний код 30421748) суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 89378,75 грн., у тому числі 71503,00 грн. - за основним платежем, 17875,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 16).
За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 квітня 2011 року № 0000312301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» (ідентифікаційний код 30421748) суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 89378,75 грн., у тому числі 71503,00 грн. - за основним платежем, 17875,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.
Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб’єктами: учасниками договору і судом.
Висновок державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо нікчемності укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10» договорів, який слугував підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 89378,75 грн., у тому числі 71503,00 грн. - за основним платежем, 17875,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.
Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10» безпідставними з огляду на таке.
Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз’яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договори між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб’єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб’єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб’єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов’язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов’язкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб’єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов’язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб’єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Реальність господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» із товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» та дочірнім підприємством «Лисичанське спеціалізоване управління № 10» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи – договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витратах за грудень 2010 року.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 квітня 2011 року № 0000312301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» (ідентифікаційний код 30421748) суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 89378,75 грн., у тому числі 71503,00 грн. – за основним платежем, 17875,75 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» (ідентифікаційний код 30421748, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Жовтнева, буд. 2-Г) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 18 жовтня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська