П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1697/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

                   суддів  – Осіпова Ю.В.,

                                – Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, прийняте у складі суду судді Свиди Л.І. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просив суд про визнання неправомірними дій, виражених у порушеннях законодавства про доступ до публічної інформації та у наданні відмови у реєстрації, та відмові у задоволенні запиту на інформацію на інформаційний запит від 14.12.2023 року, та зобов`язання утриматися від порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», визнання протиправною бездіяльності, яка виражена у порушенні законодавства про доступ до публічної інформації та ненаданні відповіді на запит на інформацію від 06.01.2024 року, зобов`язання надати інформацію відповідно змісту запитів від 14.12.2023 року та 06.01.2024 року у повному обсязі протягом п`яти днів з дня винесення рішення по справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, а також із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та винести нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі первинні позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем разом із позовною заявою було надане клопотання про забезпечення особистої участі у розгляді справи, яке судом першої інстанції розглянуте не було. Апелянт вказує, що застосовані судом першої інстанції норми Закону України «Про звернення громадян» не підлягають застосуванню, адже позивач звернувся із запитом про надання інформації як військовослужбовець, при цьому предмет запиту стосувався виконання його службових обов`язків. Також апелянт зазначає, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, при цьому на сайті «Доступ до правди» відповідь на повторний запит не опублікована, що апелянт вважає підтвердженням правомірності своєї позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 14.12.2023 року через інтернет-сайт «Доступ до правди» направив до Міністерства оборони України запит про доступ до публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати наступну інформацію: які є механізми усунення не занесення своєчасно відомостей до ЖБД про отримання шкоди здоров`ю для можливості складання необхідних документів та отримання ним компенсації за отриману шкоду здоров`ю при виконанні бойового завдання.

В обґрунтування поданого запиту позивач зазначив, що ним при виході по БР для виконання завдання на лівому березі Дніпра було отримано травму. По поверненні ця подія не була внесена до ЖБД командиром, не заповнювалась форма 106, не проводилось розслідування, але травма виявилась серйозною й довелось направлятися до шпиталю на операцію. На теперішній час ця травма отримана при виконанні бойового завдання не задокументована як отримана внаслідок участі у бойових діях, період лікування та реабілітації також буде неоплачений, крім того, у випадку списання за станом здоров`я він не зможе отримувати відповідну пенсію. Командир від вирішення цього питання усунувся, а у штабі відповіли, що вже пізно документувати подію.

У відповідь на вказаний запит Міністерство оборони України через інтернет-сайт «Доступ до правди» повідомлено ОСОБА_1 , що звернення попередньо розглянуто в Міноборони і повертається без реєстрації, причина: оформлене без дотримання вимог абзацу 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян», оскільки не зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, а також відсутні відомості про засоби зв`язку з заявником, рекомендовано надати відомості про військовослужбовця: ПІБ, номер в/ч, та оформити заяву у відповідності із Законом України «Про звернення громадян» і надіслати повторно для розгляду по суті на електронну пошту МОУ.

ОСОБА_1 06.01.2024 року через інтернет-сайт «Доступ до правди» направив до Міністерства оборони України запит про доступ до публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати наступну інформацію: яка сума виплат передбачена нормами закону за отримання травми на бойовому завданні та як вона розраховується на період лікування; яка сума пенсії назначається за отримання травми на бойовому завданні, що призвела до визнання непридатним до військової служби та у разі визнання інвалідності.

В обґрунтування поданого запиту позивач зазначив, що з приводу ненадання відповіді на інформаційний запит до Міністерства оборони України від 14.12.2023 р. він позбавився можливості оформити передбачені законом документи дня отримання компенсацій за отриману у бойових діях травму, яка може стати підставою для інвалідності.

На вказаний запит Міністерство оборони України листом від 11.01.2024 року надало вичерпну відповідь ОСОБА_1 по суті поставлених питань, в якій зазначило: відповідно до пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.08.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197, військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується грошове забезпечення за останніми займаними посадами за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах. Разом з тим, відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та пункту 11 розділу XXXIV Порядку військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Вказаним листом повідомлено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється в порядку і на умовах, встановлених статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 №530 (зареєстрований в Мінюсті 20.10.2014 за №1294/26071). Згаданим Порядком передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності та у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Також, цим листом Міністерство оборони України повідомило позивача про розмір одноразової грошової допомоги. Документи для призначення одноразової грошової допомоги оформлюються: військовослужбовцям, які проходять військову службу - військовою частиною (установою, організацією) за місцем проходження служби, особам звільненим з військової служби - обласними (Київським міським) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Пенсійне забезпечення військовослужбовців здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсії по інвалідності призначаються згідно з розділом III цього Закону.

Не погоджуючись з діями та бездіяльністю відповідача щодо порушення законодавства про доступ до публічної інформації, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки звернення ОСОБА_1 від 14.12.2023 року не відповідало вимогам до звернення, які передбачені Законом України «Про звернення громадян», йому було роз`яснено, що воно оформлене без дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян», та рекомендовано надати відповідні відомості згідно Законом України «Про звернення громадян» і надіслати повторно для розгляду по суті на електронну пошту Міністерства оборони України. В свою чергу, за висновками суду, на запит ОСОБА_1 від 06.01.2024 року Міністерством оборони України листом від 11.01.2024 року надана вичерпна та повна відповідь по суті поставлених питань.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно положень ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно положень ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Так, як вбачається з матеріалів справи, запит про доступ до публічної інформації відповідно до ст. ст. 1,13,19,20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати наступну інформацію: які є механізми усунення не занесення своєчасно відомостей до ЖБД про отримання шкоди здоров`ю для можливості складання необхідних документів та отримання ним компенсації за отриману шкоду здоров`ю при виконанні бойового завдання.

Зміст вказаного запиту дозволяє стверджувати, що вказаний запит було подано військовослужбовцем, а предмет запиту стосувався його службової діяльності.

Натомість, відповідачем вказаний запит повернуто без реєстрації, причина: звернення оформлене без дотримання вимог абзацу 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян».

Вказана відповідь Міністерства оборони України не містить мотивів розгляду звернення позивача саме в порядку  Закону України «Про звернення громадян», тоді як звернення було подане в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Слід також зазначити, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» взагалі не передбачено можливість повернення запиту без реєстрації, натомість встановлено можливість відмови в задоволенні запиту у чітко визначених ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» випадках.

Посилання відповідача, з якими погодився суду першої інстанції, що запит підлягав розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян», колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам матеріального права, оскільки згідно ч.2 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

За положеннями статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.  Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладені обставини, оскільки відповідачем за відсутності правових підстав не було розглянуто запит позивача від 14 грудня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог у вказаній частині та задоволення їх шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду запиту позивача від 14 грудня 2023 року, поданого в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 14 грудня 2023 року, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.

Що стосується розгляду запиту позивача від 06 січня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач 06.01.2024 року через інтернет-сайт «Доступ до правди» направив до Міністерства оборони України запит про доступ до публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати наступну інформацію: яка сума виплат передбачена нормами закону за отримання травми на бойовому завданні та як вона розраховується на період лікування; яка сума пенсії назначається за отримання травми на бойовому завданні, що призвела до визнання непридатним до військової служби та у разі визнання інвалідності.

В обґрунтування поданого запиту позивач зазначив, що з приводу ненадання відповіді на інформаційний запит до Міністерства оборони України від 14.12.2023 р. він позбавився можливості оформити передбачені законом документи дня отримання компенсацій за отриману у бойових діях травму, яка може стати підставою для інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, на вказаний запит Міністерство оборони України листом від 11.01.2024 року було сформовано вичерпну відповідь ОСОБА_1 по суті поставлених питань.

Водночас,  суд першої інстанції не звернув увагу, що предметом позовних вимог у цій частині є бездіяльність відповідача, яка виражена у порушенні законодавства про доступ до публічної інформації та ненаданні відповіді на запит на інформацію від 06.01.2024 року.

Положеннями ч.1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач стверджує, що відповідь на запит він не отримував, на підтвердження чого надав до суду скриншот своєї електронної скриньки із повідомленнями за січень 2024 року, а також скриншот з сайту «Доступ до правди», через який подавався відповідний запит про доступ до публічної інформації.

В свою чергу, відповідач стверджує, що відповідь на запит була ним направлена вчасно на електронну пошту позивача, про що свідчить присвоєння вказаній відповіді вихідного номеру, однак жодних доказів направлення відповіді на запит на електронну адресу позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання, в який момент часу обов`язок щодо надання відповіді на запит вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит електронною поштою, то таким моментом є його направлення, що може підтверджуватись відповідними даними, звітами направлення електронної кореспонденції тощо. Натомість реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку.

Отже, доводи позивача щодо недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит про надання публічної інформації від 06.01.2024 є обґрунтованими, натомість суд першої інстанції  не надав належної оцінки цим обставинам.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не направленні позивачу відповіді на його запит від 06 січня 2024 року та зобов`язання відповідача направити позивачу відповідь на його запит від 06 січня 2024 року, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача утриматися від порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово та послідовно наголошував на тому, що резолютивна частина судового рішення не повинна містити приписів, які прогнозують можливі порушення з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення, зокрема, у постановах від               4 березня 2020 року по справі №653/2554/17, від 4 березня 2020 року по справі №750/11948/17 та від 10 грудня 2019 року по справі №808/4131/16.

Враховуючи те, що судовому захисту підлягає тільки порушене на момент звернення до суду право позивача, колегія суддів не вбачає підстав для зобов`язання відповідача утриматись у майбутньому від порушень  норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», сам факт ймовірного вчинення яких можливо лише припустити.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи;, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 14 грудня 2023 року, поданого в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 14 грудня 2023 року, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не направленні ОСОБА_1 відповіді на його запит від 06 січня 2024 року, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язати Міністерство оборони України направити ОСОБА_1 відповідь на його запит від 06 січня 2024 року, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя:                                                              М. П. Коваль

Суддя:                                                                                     Ю.В. Осіпов

        Суддя:                                                                                     В.О. Скрипченко