Справа №295/10323/24

Категорія  54

2/295/565/25

УХВАЛА

       03.03.2025 року м. Житомир

       Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М.,        розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою, якою просила визнати вчинення незаконних рішень, дій чи бездіяльності, незаконною відмовою додержуватись вимог законодавства при підтвердженні повноважень представника довіреністю Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, а також стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану за вчинення 13 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності, в розмірі 150000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем було видано довіреності №15/12 від 11.01.2020 у справі №295/18139/19; №1106/12 від 28.12.2020 у справі №295/15864/20 та справі №295/5167/21, які оформлено незаконно, так як у витягу зі статуту Житомирської об`єднаної територіальної громади не міститься висновок кому дозволено статутом оформляти довіреності від імені Житомирської міської ради, а також зазначила, що у деяких з таких справ представником відповідача не долучено доказів, що підтверджують повноваження представника, загальна кількість вчинених випадків, на думку позивача, незаконних рішень, дій чи бездіяльності - 13, з них: 6 - у справі №295/18139/19; 3 - у справі №295/15864/20 та 4 - у справі №295/5167/21. Оформленням, на думку позивача, незаконних довіреностей ОСОБА_1 завдана моральна шкода в розмірі 150000, 00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.07.2024 у відкритті провадження у даній цивільній справі відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17.10.2024 ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09.07.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29.10.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 23.12.2025 провадження у даній справі зупинено до перегляду в касаційному порядку судового рішення про відмову у відкритті провадження у цивільній справі №296/12456/23, оскільки правовідносини у ній є подібними за предметом та підставами позову, умовами застосування правових норм з правовідносинами.

20.01.2025 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №296/12456/23 касаційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 12.12.2023 та постанову Житомирського апеляційного суду від 22.01.2024 залишив без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, провадження у справі слід поновити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України зазначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду ( постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, провадження № 12-30гс21).

Таким чином, правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Підставою для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стало питання щодо необхідності однакового застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України щодо можливості судового розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої процесуальними діями сторони (учасника) в іншій справі, оскільки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року в справі № 296/6169/23 (позивач ОСОБА_1 ) Верховним Судом був застосований інший правовий підхід, були скасовані процесуальні рішення судів нижчих інстанцій, справа була направлена до суду першої інстанції для розгляду по суті.

20.01.2025 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №296/12456/23 касаційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 12.12.2023 та постанову Житомирського апеляційного суду від 22.01.2024 залишив без змін, при цьому відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 296/6169/23, провадження № 61-12472св23. Зазначив, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків у постанові № 296/12456/23 від 20.01.2025 (провадження №61-2165ск24):

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить законодавству, договору та має бути ефективним.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду.

Приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, провадження № 14-567цс18).

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 255, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Поновити провадження у справі №295/10323/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності.

Закрити провадження у справі №295/10323/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційноїінстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 03 березня 2025 року.

Суддя                                                                         Л.М. Чішман