ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 р. Справа № 4926/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                          Попка Я.С.

суддів                                                               Сапіги В.П., Каралюса В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про стягнення допомоги дітям війни,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області, в якому просить зобов’язати відповідача здійснювати йому щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої заборгованості за період з 01.01.2006 року по 01.12.2008 року в сумі 3891,90 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання соціальної допомоги як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, не виплачує йому соціальну допомогу, заборгувавши позивачу в такий спосіб 3891,90 грн.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області щодо здійснення перерахунку пенсії. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії за 2007 рік починаючи з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за 2008 рік – з 22 травня 2008 року по 1 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань та виплат у цей період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підвищення до пенсії позивачу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2007-2008 роках повинно

___________________________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Лазаренко А.В.   ряд. ст. зв. № 10.3.1         суддя-доповідач Попко Я.С.                  справа № 2-а-1066/09/2210                                                                                       справа № 4926/10/9104.doc

виплачуватися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки окремі положення статтей Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які зменшували розмір оспорюваної допомоги, визнано неконституційними (рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року). Після прийняття Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинно нараховуватись та виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії, визначене зазначеною нормою Закону в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Таким чином, позивач має право на виплату щомісячного підвищення до пенсії з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року по 1 грудня 2008 року в розмірі 300% мінімальної пенсії за віком.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2009 року та визнати правомірними дії відповідача при відмові в призначені надбавки правомірними.    

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи  повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір. Крім того вказує, що позивачем пропущено встановлений річний строк звернення до суду.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197  КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного Закону.

Що стосується дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році то положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, вони  визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року по 01.12.2008 року, згідно позовних вимог, мав право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вказані Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковане 12.07.2007 року, то позивач дізнався або повинен бувдізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії в липні 2007 року.    

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише 24.12.2009 року, а відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду. В матеріалах справи відсутні докази позивача, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, а тому не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.12.2008 року.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії за 2006 рік не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", якими обмежувалася дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.

Отже, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм  матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-               

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області задовольнити.

Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2009 року у справі № 2-а-1066/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про стягнення допомоги дітям війни відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                                Я.С. Попко

Судді                                                                                                      В.П. Сапіга

                                                                                                               В.М. Каралюс