ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 жовтня 2011 року 16:14 № 2а-18565/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелті Сіті”
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення,
за участю:
позивача –Вєніков О.Д.
відповідач –Капустіна А.А.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ріелті Сіті” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Ріелті Сіті”) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.06.2007р. №0004512303/0.
Постановою господарського суду міста Києва від 05.09.2007р. позовні вимоги ТОВ “Ріелті Сіті” задоволені повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.06.2007р. №0004512303/0.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008р. постанову господарського суду міста Києва від 05.09.2007р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010р. постанову господарського суду міста Києва від 05.09.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2010р. справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 23.06.2011р. провадження у справі зупинено до вирішення Верховним Судом України адміністративної справи №2а-42460/092070 за позовом ТОВ “Альтернатива+” до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2011р. провадження у справі поновлено за клопотанням позивача від 14.09.2011р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові зобов’язання з податку на прибуток та штрафні санкції застосовані до позивача безпідставно, всупереч вимогам законодавства з питань оподаткування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення–рішення прийнято правомірно та на підставі норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті», за результатами якої 07.06.2007р. складено акт №1401/23-03/31928017 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. (далі по тексту –акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 18.12.1994р. №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за 2006 рік на суму 244 423,00грн.
На підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007р. №0004512303/0, яким позивачу згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями), підпунктом 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 18.12.1994р. №334/94-ВР визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 293 308,00грн., у тому числі за основним платежем –244 423,00грн. та штрафні (фінансові) санкції –48 885,00грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 11.07.2006р. між ТОВ «Ріелті Сіті»(довірений) та ТОВ «Прайм АСТ»(повірений) укладено договір доручення №11/07/06, відповідно до якого повірений зобов’язався виконати юридичні дії зі сприяння укладенню довірителем кредитного договору з акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк»на суму 6 000 000 дол. США (що за курсом НБУ було еквівалентним 30 300 000грн.).
Факт виконання названого договору доручення оформлено актом виконання робіт від 22.08.2006р., в якому сторонами визначено загальну вартість наданих повіреним послуг у розмірі 606 000грн.; вказану суму сплачено позивачем на користь ТОВ «Прайм АСТ»у повному обсязі.
Умовами договору доручення від 09.06.2006р. №09/06/06, укладеним позивачем (довіритель) та ТОВ «Агро-Пак-Інвест»(повірений), передбачено виконання останнім комплексу юридичних дій щодо пошуку об’єктів нерухомості та оформлення їх подальшого придбання позивачем.
За результатами виконання повіреним вказаних послуг, що оформлено складанням актів здачі-приймання виконаних робіт, позивачем укладено ряд попередніх договорів купівлі-продажу об’єктів нерухомості; загальна вартість виконаних ТОВ «Агро-Пак-Інвест»робіт (які в повному обсязі були оплачені позивачем) склала 4 724 657,71грн.
Одержані за вказаним договором про відкриття кредитної лінії кошти використані позивачем на придбання контрольного пакету акцій ВАТ «Завод Укркабель»за договором купівлі-продажу від 27.09.2006р. №Т-09-27-03/06.
За наслідками проведення відповідачем виїзної планової перевірки ТОВ «Ріелті Сіті»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., оформленої актом від 07.06.2007р. №1401/23-03/31928017, податковим органом визнано необґрунтованим включення до валових витрат підприємства витрат на оплату виконаних повіреними робіт за вказаними договорами доручення, а також витрат, пов’язаних з виплатою процентів за названим договором про надання кредитної лінії, що слугувало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким ТОВ «Ріелті Сіті»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 293 308 грн. (у тому числі 244 423 грн. за основним платежем та 48 885 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості включення позивачем вказаних витрат до валових витрат підприємства.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обов’язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.
Отже, проаналізувавши наявні у справі документи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість оплачених ним послуг повірених.
В підтримання позовних вимог у частині, що стосується віднесення до валових витрат суми відсотків сплачених за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю цінних паперів позивачем надано рішення Верховного Суду України від 04.07.2011р. по справі №21-68а11, яким встановлено наступне.
На думку Верховного Суду України, відсотки за користування кредитними коштами, витраченими на придбання цінних паперів не є витратами у розумінні підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР.
Так, відповідно до зазначеної норми під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсацію їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким придбанням.
Зі змісту викладеного вбачається, що під витратами слід розуміти суму коштів, сплачену продавцю цінних паперів, або розмір заборгованості перед ним, в рахунок якої отримано цінні папери.
Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону 334/94-ВР до складу валових витрат відносять будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат суми відсотків, сплаченої за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю цінних паперів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення –рішення від 19.06.2007 р. №0004512303/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд не присуджує понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелті Сіті”задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення від 19.06.2007р. №0004512303/0.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 31.10.2011р.
Суддя В.В. Амельохін