Категорія №5
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2011 року Справа № 2а-4549/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Мирончук Н.В.
при секретарі: Саприкіної Т.О.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність 61-д від 01.10.2011р.
представника відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 63 від 28.01.2011р. про порушення прав споживачів,-
ВСТАНОВИВ:
01 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 63 від 28.01.2011р. про порушення прав споживачів.
В обґрунтування зазначеного позову, позивач посилається на слідуюче.
Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області було проведено перевірку ЛМКП "Теплокомуненерго". На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів видано припис № 63 від 28.01.2011р. про припинення порушень прав споживача ЛМКП “Теплокомуненерго” ОСОБА_2 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано неправомірно та з порушенням вимог діючого законодавства з наступних підстав.
Припис видано на підставі ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів", який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.
Підприємство, як вказує позивач, не відноситься до вищезазначеної категорії. Договорів та прямих відношень між ЛМКП "Теплокомуненерго" і споживачем, діючим законодавством не передбачено.
Як вважає позивач, в силу приписів Закону України від 24.06.2004р. № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", ЛМКП "Теплокомуненерго" є виробником послуги. На думку позивача, він діє на договірних засадах та надає послугу організаціям, на балансі яких знаходяться житлові будинки абонентів. Згідно договору, виконавець зобов'язаний не допускати самовільного переобладнання внутрішньобудинкових систем центрального опалення, в тому числі: самовільного переобладнання систем опалення на автономне. Відносини між фізичними особами і позивачем неможливо розглядати як послуги в значенні, яке вживається в Законі України "Про захист прав споживачів".
А тому, втручання управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області в господарську діяльність двох суб'єктів господарювання, на думку позивача, є протиправним і відповідач не мав повноважень щодо винесення такого припису.
Крім того, ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачена відповідальність суб'єкта господарювання у разі порушення прав споживачів.
У даному випадку, фактично спір виник між позивачем - теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії з приводу відмови від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які суб'єкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів.
На думку позивача, спір між теплопостачальною організацією та споживачем підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Крім того, як зазначає позивач, з 09.12.2007р., з моменту вступу в законну силу змін № 169 від 06.11.2007р. до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, відключення окремих квартир від мереж централізованого опалення не передбачено, а передбачено відключення лише окремих житлових будинків.
Відповідно до правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Споживачем не дотримані вимоги порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, має місце факт самовільного відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано неправомірно та з порушенням вимог діючого законодавства та просить суд визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області № 63 від 28.01.2011р. про припинення порушень прав споживача ЛМКП “Теплокомуненерго” ОСОБА_2 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеними у позовних вимогах.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився про час, місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
У відповідності зі ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" №1023-XII від 12.05.1991р.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди - здійснюють захист прав споживачів.
Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009р. за №636/16652 визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, суб'єктом господарської діяльності у сфері надання комунальних послуг споживачам з централізованого постачання гарячої води та опалення. (а.с.62-67).
24 січня 2011 року управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області було видано направлення на проведення перевірки ЛМКП "Теплокомуненерго", за зверненням гр. ОСОБА_2 з питання порушень його прав як споживача, а саме - про відмову відключення його квартири від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонента ЛМКП "Теплокомуненерго" та проведення перерахунку за ненадання послуг центрального опалення (а.с.56). За результатами проведеної 26 січня 2011 року управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області перевірки ЛМКП "Теплокомуненерго", за зверненням гр. ОСОБА_2 з питання порушень його прав як споживача, а саме - про відмову відключення його квартири від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонента ЛМКП "Теплокомуненерго" було складено акт №000161 від 26.01.2011 року (а.с. 54-55).
На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів видано припис № 63 від 28.01.2011р. про припинення порушень прав споживача ЛМКП "Теплокомуненерго" ОСОБА_2 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги ( а.с. 47).
Відповідно до п. 3 Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 217 від 09.12.2007р., державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснюється місцевими органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання на території відповідного регіону.
Згідно з п.1 наказу № 217, відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону та здійснює державний захист прав споживачів.
Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 229 від 23.06.2009р. затверджено Положення про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, відповідачем у справі є державний орган виконавчої влади, який входить до структури Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 1023, договором являється усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Згідно з п. 17 ст. 1 Закону № 1023, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1023, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Аналізуючи наведені норми Закону № 1023, суд приходить до висновку, що відповідач мав передбачені законом повноваження на проведення перевірки позивача та виносити приписи при встановленні порушень прав споживачів.
Предметом даного спору є правомірність винесення відповідачем припису за наслідками проведеної перевірки. Позивачем не оскаржується право відповідача проводити перевірку.
Виходячи з наведеного, ЛМКП "Теплокомуненерго" є виконавцем послуг споживачам згідно ст. 1 Закону № 1023, а тому відповідач мав законні підстави, керуючись ст. 26 зазначеного закону давати суб'єкту господарювання ЛМКП "Теплокмуненерго" приписи про припинення встановлених перевіркою порушень. Відповідно, доводи позивача щодо відсутності у Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області повноважень щодо винесення такого припису, суд вважає необґрунтованими.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в основі зазначеного спору лежить факт відключення квартири ОСОБА_2 від централізованого опалення та правомірність нарахування плати за відповідні комунальні послуги після такого відключення.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення гарячої води при відмові споживачем від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року.
Порядок перерахунку вартості послуг передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року №151 "Про затвердження Порядку проведення підрахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості".
Відповідно до абзацу 2 пункту 25 Правил №630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура такого відключення передбачена як Правилами №630 так і Порядком №4.
З їх положень вбачається, що із внесенням відповідних змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 та постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 року №1268, законодавча можливість індивідуального відключення від систем центрального опалення не передбачена, а відповідне право може бути реалізовано лише у разі від'єднання усього будинку.
Таким чином, на час відключення ОСОБА_2 своєї квартири, вчинення відповідної дії законом заборонено та є протиправним. Будинок, в якому знаходиться квартира ОСОБА_2 від центрального опалення не відключався, тому відповідні дії суд вважає самостійним відключенням.
Крім того, з системного аналізу Порядку № 151 вбачається, що ним передбачено обов'язок позивача провести перерахунок лише у випадку ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі.
Неотримання послуги внаслідок самовільного відключення споживача не може ототожнюватись з ненаданням послуги з вини теплопостачальної організації, відтак не може бути підставою для перерахунку, передбаченого Порядком № 151.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги оскаржуваного припису є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.04.2011 № 170 (арк. справи 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 19, 70, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області № 63 від 28.01.2011р. про припинення порушень прав споживача ЛМКП “Теплокомуненерго” ОСОБА_2 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року.
СуддяН.В. Мирончук