Категорія №12.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2011 року Справа № 2а-8570/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі: Босовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного центру зайнятості про зобов’язання виплатити грошову допомогу,-
ВСТАНОВИВ:
26 вересня 2011 року позивач . звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського обласного центру зайнятості в якому послалася на наступне. До 16 червня 2011 року позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу організації профнавчання Луганського обласного центру зайнятості. 16 червня 2011 року була звільнена з займаної посади у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я, яка перешкоджає продовженню роботи, п.2 ст.40 КЗпП України. На день звільнення строк державної служби становить 19 років 5 місяців 7 днів. Загальний стаж - 34 роки 7 місяців 18 днів.
14 вересня 2011 року позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в зв’язку з призначенням їй пенсії державного службовця. Листом від 20 вересня 2011 року відповідач відмовив у виплаті такої допомоги. Посилаючись на те, що у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, оскільки позивач звільнився на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, що є підставою для виплати вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та не передбачає виплату 10 посадових окладів.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, у судовому засідання дав наступні пояснення. ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу організації профнавчання Луганського обласного центру зайнятості. 16 червня 2011 року була звільнена з займаної посади у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я, яка перешкоджає продовженню роботи, п.2 ст.40 КЗпП України. Також, відповідач зазначає, що 14.09.2011 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з листом про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, але отримала відмову. З огляду на вказане, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 06 травня 2003 року до 16 червня 2011 року ОСОБА_1 працювала в Луганському обласному центрі зайнятості, що підтверджується трудовою книжкою позивача. (а.с. 7-8).
Згідно довідки Луганського обласного центру зайнятості від 22.09.2011 № 030/11-3087, позивача звільнено з роботи за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню данної роботи, згідно з п. 2. ст. 40 КЗпП України, згідно наказу про звільнення від 14.06.2011 № 202-к. (а.с. 13).
14.09.2011 року позивач письмово звернулась до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця згідно довідки (а.с.14) від 14.09.2011 р. № 4352/02-18 (а.с.15).
Луганський обласний центр зайнятості листом від 20.09.2011 № 30/11-3061 відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги, зазначивши, що законних підстав для виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів немає (а.с.12).
Зокрема, затвердженням представника відповідача, грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів виплачується при розірванні трудового договору у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Оскільки позивач був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, у відповідача не було законних підстав для виплати позивачеві зазначеної грошової допомоги. Натомість, на підставі статті 44 КЗпП України позивачу має виплачуватися вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Спірне питання полягає у правомірності відмови Луганського обласного центру зайнятості у виплаті ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу”грошової допомоги у зв’язку зі звільненням за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.1993 № 3721-XII, особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Оскільки в преамбулі Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України “Про державну службу”, від 16.12.1993 № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII).
Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Крім того, у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”зазначено, що при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП України, так і іншими нормами закону. Так, зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII.
З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останнього за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Посилання відповідача на те, що підставою для звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, суд також вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
З наведеного слідує, що виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору. Натомість, ані положеннями ст. 36 Кодексу законів про працю України ані статті 30 Закону № 3723-XII не встановлено такої самостійної підстави для припинення укладеного з державним службовцем трудового договору, як вихід особи на пенсію.
Як встановлено судом, після припинення трудових правовідносин між сторонами у зв'язку з виявленою невідповідністю позивача займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню службових обов'язків, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі у м. Луганську із заявою про призначення йому пенсії державного службовця та виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, оскільки позивач за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набув права на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, та реалізував це право, припинивши з відповідачем трудові відносини, відповідач зобов'язаний був виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у відповідності до частини 13 статті 37 Закону України “Про державну службу”.
Слід також зауважити, що використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону № 3723-XII грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів які б спростовували вищевикладене відповідачем не надано, правомірність своїх дій відмови у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів не доведено, у зв'язку з чим позовні вимоги визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання виплатити позивачу грошову допомогу слід задовольнити.
Дані позовні вимоги не підпадають під перелік постанов визначений ст. 256 КАС України, які виконуються негайно. У зв’язку з цим, суд не вбачає підстав для звернення постанови до негайного виконання.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.10.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова буде складена в повному обсязі та підписана протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського обласного центру зайнятості про зобов’язання виплатити грошову допомогу - задовольнити повністю.
Зобов’язати відповідача- Луганський обласний центр зайнятості виплатити ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів перерахувати на поточний рахунок № 29246800007135 у ПАТ «КБ «Надра», МФО 304193, ЕДРПОУ 20165528. Призначення платежу: поповнення поточного (карт) рахуноку НОМЕР_1 ОСОБА_1
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова складена в повному обсязі та підписана протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
СуддяК.Ю. Широка