Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 року Справа № 2а-7987/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                                        Яковлева Д.О.,

при секретарі:                              Житній Ю.С.,

в присутності сторін:                    від позивача – Кравцов А.І.,

від відповідача - не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за адміністративним позовом Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Малого приватного підприємства - фірма «Лучка» про стягнення податкового боргу у розмірі 6677,31 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Малого приватного підприємства - фірма «Лучка» про стягнення податкового боргу у розмірі 6677,31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на адресу МПП - фірма «Лучка» виставлено першу податкову вимогу від 07 листопада 2001 року № 1/82, яку відповідач отримав 09 листопада 2001 року та направлено другу податкову вимогу від 25 грудня 2001 року за № 2/221.

21 жовтня 2010 року Луганським окружним адміністративним судом у справі № 2а-7653/10/1270 за позовом Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до МПП - фірма «Лучка» про стягнення суми податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 2656,31 грн. , який утворився станом на 27 вересня 2010 року було винесено постанову про задоволення позовних вимог Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області  в повному обсязі та 01 грудня 2010 року видано виконавчий лист по справі.

16 березня 2011  року МПП - фірма «Лучка» було подано податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за № 2600, де самостійно було визначено суму заборгованості  з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3138,05 грн.

27 липня 2011 року відповідно до акту перевірки від 14.07.2011 року № 420/15-13414269 по відношенню до МПП - фірма «Лучка» були складені та надіслані повідомлення-рішення за № 0000021610, № 0000031610 та № 0000041610, за платежем по сплаті податку на додану вартість на суму 2286,14  грн., 758,79 грн. та 510,58 грн. відповідно.

Станом на 25 серпня 2011 року МПП - фірма «Лучка» в порушення норм діючого законодавства допустило податковий борг, який утворився за період з 28 вересня 2010 року по 25 серпня 2011 року на загальну суму 6677,31 грн., в тому числі 3555,51 грн. – сума боргу з податку на додану вартість та 0,35 грн. – пеня та 3120,98 – сума боргу з податку на доходи фізичних осіб, 0,47 грн. – пеня.

Представник позивача у судовому  засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.  

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Мале приватне підприємство – фірма «Лучка» зареєстровано як юридична особа Сватівської районною державною адміністрацією Луганської області 24 вересня 1992 року за № 1 374 120 0000 000446 (а. с. 5).

Відповідач перебуває на обліку як платник податків в Сватівській МДПІ Луганської області з 26 вересня 1992 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 01.09.2011 року № 110 (а. с. 6).

МПП – фірма «Лучка» у зв’язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов’язання станом на 25.08.2011 року має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 6677,31 грн., в тому числі 3555,51 грн. – сума боргу з податку на додану вартість та 0,35 грн. –пеня та 3120,98 – сума боргу з податку на доходи фізичних осіб, 0,47 грн. – пеня.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право  стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати  податки  та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 ст. 49 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків)  протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

16 березня 2011  року МПП – фірмою «Лучка» було подано податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за № 2600, де самостійно було визначено суму заборгованості  з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3138,05 грн. Добровільно відповідачем було сплачено 17, 07 грн.

На підставі акту перевірки від 14.07.2011 року № 420/15-13414269 (а.с. 16-17) за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов’язання були прийняті податкові повідомлення – рішення від 27.07.2011 № 0000021610, № 0000031610 та № 0000041610, якими збільшено суму грошового зобов’язання Малого приватного підприємства – фірма «Лучка» в розмірі 2286,14  грн. 758,79 грн., та 510,58 грн., відповідно (а.с. 20, 21, 22).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  №2181-III від 21.12.2000, позивачем на адресу відповідача було направлено перша податкова вимога форми «Ю1» 07 листопада 2001 № 1/82, яку відповідач отримав 09 листопада 2001 року та направлено другу податкову вимогу від 25 грудня 2001 року за № 2/221.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності —шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, законодавець встановив, що саме органи податкової служби здійснюють за платника податку погашення податкового боргу шляхом  стягнення грошових коштів з рахунків банку, які обслуговують платника.

Відповідачу нарахована пеня по податку на додану вартість  в сумі 0,35 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 18,19) та по податку на доходи фізичних осіб в сумі 0,47 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 15)

Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача з податку на додану вартість  в сумі 3555, 51 грн., по пені - 0,35 грн.,  з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3120,98 грн., по пені – 0,47 грн., податковим органом було дотримано винесення податкових вимог, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені податкові вимоги та на день звернення до суду не сплачено податковий борг, суд дійшов до висновку, що податкові вимоги є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 04 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Малого приватного підприємства - фірма «Лучка» про стягнення податкового боргу у розмірі 6677,31 грн. задовольнити у повному обсязі.  

          Стягнути кошти Малого приватного підприємства – фірма «Лучка» (ідентифікаційний код – 13414269, місцезнаходження: 92600, Луганська область, м. Сватове, вул. Комінтерна, 94) в рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 3555, 86 грн., з яких 3555, 51 грн. – сума податкових зобов’язань, та 0,35 грн. – пеня та податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3121,45 грн., з яких 3120,98 грн. – сума податкових зобов’язань та 0,47 грн. – пеня з наявних банківських рахунків відповідача в доход Державного бюджету України.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 10 жовтня 2011 року.  

           СуддяД.О. Яковлев